Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №727/4454/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4454/26

Провадження № 1-кп/727/316/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 24 лютого 2026 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026262020000534, по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 30 серпня 2021 року за частиною 4 статті 70, частиною 3 статті 185 КК України, до 6 років позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, 24.02.2026 близько 14:30, шляхом пошкодження вікна, проник до будинку, що розташований за адресою: дачний кооператив «Екситон» по АДРЕСА_2 , де діючи умисно, повторно в умовах воєнного стану, який був введений в дію згідно з Указом Президента України 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та в подальшому продовжений до цього часу, реалізуючи виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав швейну машинку марки TYPE SPECIAL (S-L\747\F-514M2-24\TY) номер 180505051 сірого кольору вартістю 12472,80 грн, чотири п`єзо форсунки фірми «БОШ CRI 2-16 №0445110369» вартістю 15708,01 грн.

Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Такими умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 28180,81 грн.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Подав суду заяву в якій просив провести судовий розгляд без його участі. Покарання просив призначити на розсуд суду.

У відповідності до статті 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого та захисника, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження можливо провести без участі потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини вчинення ним злочину, свою вину визнав повністю. Вказав, що у вчиненому щиро кається, просив суд суворо його не карати. Обіцяв не вчиняти більше подібного.

Захисник ОСОБА_5 просив суд при призначенні ОСОБА_4 покарання врахувати його стан здоров`я, зокрема, те, що обвинувачений хворіє на ВІЛ та вірусний гепатит С, та пом`якшуючі обставини, такі, як щире каяття та відшкодування шкоди потерпілому.

Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, згідно з вимогами частини 2 статті 349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують останнього.

Суд вважає доведеним, що викладені в обвинуваченні діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд бере до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

У постанові від 14.06.2018 (справа №760/115405/16-к) Верховний Суд зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, рішення від 12.04.2012 у справі «Довженко проти України» (Заява № 36650/03)), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Верховний Суд також зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, неодружений, офіційно не працевлаштований, не перебуває на спеціальному обліку у лікаря нарколога, неодноразово звертався за спеціалізованою психіатричною медичною допомогою, хворіє на ВІЛ та гепатит С.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, відшкодував завдану шкоду.

Наведені обставини, на підставі статті 66 КК України, суд визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Крім того, суд враховує позицію потерпілого у якого відсутні претензії до обвинуваченого та який просив призначити покарання на розсуд суду.

Зазначені обставини свідчать про можливість призначити ОСОБА_4 покарання в мінімальних межах інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України суд не вбачає.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому у строк покарання обвинуваченому необхідно зарахувати його попереднє ув`язнення з дня фактичного затримання, з 24 лютого 2026 року, у відповідності до частини 5 статті 72 КК України, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 квітня 2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки судом прийнято рішення про визнання ОСОБА_4 винуватим та призначення йому покарання у виді позбавлення волі, суд уважає за необхідне запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які складаються з витрат за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності до статті 124 КПК України.

Судом також, у відповідності до статті 174 КПК України, вирішується питання про скасування арешту, накладеного на майно, відповідно до ухвали слідчого суді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 03 березня 2026 року № 725/2077/26.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 368 - 371, 373 - 376, 393 – 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту затримання - з 24 лютого 2026 року.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк відбування покарання, призначеного цим вироком, період його попереднього ув`язнення, починаючи з дня затримання, з 24 лютого 2026 року, по день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого суді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 03 березня 2026 року № 725/2077/26.

Речові докази:

- пляшку, що зберігається в камері речових доказів Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, квитанція від 16.03.2026, упакування ID 3026075367101500 (а.с. 67) – знищити;

- кросівки, 2 штуки, що зберігаються в камері речових доказів Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, квитанція від 16.03.2026, упакування ID 3026075368634814 (а.с. 68) – повернути ОСОБА_4 ;

- лом, що зберігається в камері речових доказів Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, квитанція від 16.03.2026, упакування ID 3026075369567175 (а.с. 69) – знищити;

- куртку, штани, що зберігаються в камері речових доказів Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, квитанція від 16.03.2026, упакування ID 3026075371360593 (а.с. 70) – повернути ОСОБА_4 ;

- рюкзаки, 2 штуки, що зберігаються в камері речових доказів Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, квитанція від 16.03.2026, упакування ID 3026075371941954 (а.с. 71) – повернути ОСОБА_4 ;

- швейну машинку марки TYPE SPECIAL (S-L\747\F-514M2-24\TY) номер 180505051 сірого кольору, чотири п`єзо форсунки фірми «БОШ CRI 2-16 №0445110369», велосипед чорного кольору спортивний, роутер білого кольору Ptp-link, три сковорідки металеві, чотири металеві сокири без ручок, вуличний ліхтарик чорного кольору, чотири пари ножиць для крійки тканини, молоток із пластиковою ручкою чорного кольору, сантехнічний ключ металевий, круглогубці металеві, дерев`яний молоток (киянка для роботи із бляхою), металевий ключ для бортівки коліс, передані на зберігання ОСОБА_6 – залишити в розпорядженні останнього.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів в розмірі 4011,30 грн (чотири тисячі одинадцять грн 30 коп.), в тому числі за проведення:

-судової товарознавчої експертизи (№ СE-19/126-26/2723-ТВ від 05.03.2026) в сумі 1337,10 грн (одна тисяча триста тридцять сім грн 10 коп.);

-судової товарознавчої експертизи (№ СE-19/126-26/2823-АВ від 19.03.2026) в сумі 2674,20 грн (дві тисячі шістсот сімдесят чотири грн 20 коп.).

Вирок суду може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду, ухвалений у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.

Суддя ОСОБА_1