Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №717/716/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/716/26

Номер провадження2/717/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

позивач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася,

законний представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання з`явилася;

представник законного представника позивача ОСОБА_3 в судове засідання з`явився; ,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей як орган опіки і піклування Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області - в судове засідання не з`явився;

відповідач ОСОБА_4 - в судове засідання не з`явилася.

Представник законного представника позивача ОСОБА_3 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, в якій просить:

ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути із ОСОБА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -у розмірі 1/4 частки з усіх видів її доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягненню дитиною повноліття.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого представником її законного представника ОСОБА_2 , адвокатом Другановим Валентином Анатолійовичем, до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки і піклування службу в справах дітей Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області Алла Соцька подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника органу опіки і піклування.

Відповідач ОСОБА_4 надіслала до суду пояснення в яких позов визнала повністю та просить розглядати справу в її відсутності.

Суд ухвалив залучити до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування службу в справах дітей Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Законний представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала повністю та пояснила, що процедуру позбавлення батьківських прав відповідачки розпочинав ще її син, але він був мобілізований та загинув. Онучка сказала її що хоче забути свою маму через те, що вона з нею вчиняла, не хоче її чути, бачити і не хоче її знати. Їм стало відомо, що відповідачка вже 5 років відбуває покарання і їм відомо за що. Протягом цього часу відповідачка кілька разів телефонувала до неї, але дитина відмовлялася спілкуватися з нею. Жодної матеріальної допомоги відповідачка протягом останніх п`яти років дитині не надавала. Вона не цікавилася її життям. Тому вона має бути позбавлена батьківських прав, оскільки вона їх фактично не виконує.

Позивач дитина ОСОБА_1 пояснила, що її вихованням займається лише бабуся. Мати її не забезпечує матеріально, вона проживає лише з бабусею, яка нею опікується та утримує її. Батько загинув при захисті Батьківщини. Вона не хоче спілкуватися з мамою, навіть коли вона кілька разів телефонувала до неї. Вона повністю підтримує позов та пояснення своєї бабусі. Мати не вітає її з святами, не пише її листів, не надсилає подарунків, не цікавиться нею, тому вона категорично вважає, що слід позбавити маму батьківських прав.

Представник законного представника ОСОБА_3 позов підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Відповідачка засуджена за вчинення ряду умисних злочинів щодо дитини та відбуває покарання у виді 10 років позбавлення волі. Дитиною відповідачка не цікавиться, не займається її вихованням, не утримує дочку, тобто вона не виконує свої батьківські обов`язки.

Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 є матір`ю дитини - позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2012 року. Батько дитини ОСОБА_5 загинув при виконанні військового обов`язку в бою за Україну, що підтверджується сповіщення сім`ї №1151/1779 та свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 .

Відповідач не займалася та не займається вихованням своєї дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний стан, матеріально дитину не підтримує, а також ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, що підтверджується, характеристикою на ОСОБА_1 , виданою Зеленецьким ліцеєм Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, довідкою -характеристикою на ОСОБА_2 №49 від 19.03.2026 року, висновком органу опіки та піклування Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо її дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 31.03.2026 року № 21, рішенням виконавчого комітету Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 31.03.2026 року № 20 про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року, з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 визнана винуватою та засуджена за ч.1 ст. 301-1, ч.3 ст. 300, ч.1 ст.127, ч.2 ст.127, ч.2 ст.156, ч.4 ст.301, ч.5 ст.301 ч.3 ст. 149, ч.3 ст.153 КК України до покарання у виді 10 (десяти років позбавлення волі), тобто за вчинення умисних кримінальних правопорушень щодо своєї малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також згідно даного вироку інформацію про відповідачку ОСОБА_4 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб. На даний час відповідачка відбуває покарання у ДУ «Збаражанській виправна колонія № 63» і протягом останніх п`яти років не виявляла жодної уваги щодо своєї дитини, не спілкується з нею, не листується, матеріально не утримує, тобто повністю самоусунулася від батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини.

За змістом ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання у сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Своєю бездіяльністю відповідачка порушує ст. 18 Конвенції про права дитини, згідно якої батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідач порушує ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.

Згідно ч.4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Пунктом 6 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд погоджується з позицією служби в справах дітей Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області та вважає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Даний висновок зазначений в Постанові Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 N 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Крім того, батьки, засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини можуть бути позбавлені батьківських прав.

Отже, між позивачем та відповідачем склалися правовідносини з приводу виховання та утримання дитини

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює правовідносини, пов`язані з особистими немайновими правами та обов`язками батьків та дітей, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

В порушення вимог ст.81 ЦПК України відповідачка не надала суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що вона на належному рівні виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує матеріально свою дитину відповідно до частки своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України.

Суд вважає, що вина відповідачки полягає в її повній бездіяльності щодо виховання своєї дитини, тобто свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

З моменту відкриття провадження в даній справі відповідачка, не подавала заяв та клопотань по справі, відповідачка не вживала жодних заходів щодо можливості поспілкуватися або побачитися з дитиною.

Законний представник дитини - опіку не обмежувала участь відповідачки у спілкуванні з дитиною та не чинила її перешкоди у можливості спілкування та виховання дитини, в тому числі з моменту відкриття провадження в даній справі.

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дітей.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України відповідач зобов`язаний утримувати свою неповнолітню дитину.

Відповідно до ч.1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дітей визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти)присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , поданий представником її законного представника ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Лівинецької сільської Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 слід задовольнити повністю, а саме: слід позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 07 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, яка не надала доказів, що має захворювання та має на утриманні непрацездатних батьків, чоловіка.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави 2662 гривні 40 копійок судових витрат у вигляді судового збору.

Згідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні часу з якого слід стягувати аліменти суд враховує, що позовна заява надійшла до суду 07 квітня 2026 року.

Суд також вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 7 Закону України „ Про державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум на дитину віком від 6 років складає 3512 гривень.

Оскільки мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то до негайного виконання слід звернути рішення в частині стягнення аліментів в розмірі 1756 гривень.

На підставі ст. ст. 150, 164-166, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 4,12,19,27,48,133, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданого представником її законного представника ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 07.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13.05.2026 року.

Суддя Телешман О.В.