Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №646/3270/20 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/3270/20

№ провадження 2/646/389/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.,

при секретарі судового засідання Ільченко В.В.,

за участю представника позивача – адвоката Шесточенко Т.І.,

представника відповідача – адвоката Погосян М.А.,

представник третьої особи – Кравцової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку загальногопозовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, -

встановив:

01 червня 2020 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван, про визнання права власності.

Позиція позивача.

Первісна позовна заява.

Позовні вимоги мотивовані тим, 31.10.2017 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за заявою АТ «Укрсоцбанк», було вчинено виконавчий напис на кредитному договорі №830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006, який укладено між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк». Акціонерне товариство «Альфа-банк» (далі по тексту - Відповідач, Банк) є правонаступником прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк».

Виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання приватному виконавцю Харківського округу Бабенко Д.А., яким було відкрито виконавче провадження №56803268.

В рамках виконавчого провадження №56803268 було виставлено на електронні торги належну Позивачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира перебувала в іпотеці у АТ «Укрсоцбанк».

За результатами торгів, що не відбулися, АТ «Укрсоцбанк», керуючись ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», за постановою та актом приватного виконавця Бабенко Д.А. про передачу предмета іпотеки стягувачу, прийняло предмет іпотеки у власність.

15.02.2019 приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. було видано свідоцтво за № НОМЕР_1 на право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього ж дня ПН ХМНО Ємцем І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №30317337 про право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, якою встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, та п.1 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою встановлена обов`язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно, АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», з дати внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №30317337, відповідач набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

16.10.2019 (тобто вже після набуття відповідачем права на належну позивачу

квартиру на підставі виконавчого напису) рішенням Червонозаводського районного

суду м. Харкова у справі №646/6009/18, залишеним без змін постановою Харківського

апеляційного суду від 28.01.2020, визнано таким, що не підлягає виконанню

виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Чуловського В.А., вчиненого на кредитному договорі №830/1-27/14-3/06-110 від

19.05.2006, який укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Рішення набрало

чинності.

Враховуючи факт визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського

міського нотаріального округу Чуловського В.А., вчиненого на кредитному договорі

№830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006, який укладено між АТ «Укрсоцбанк» та

ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню, набуття АТ «Укрсоцбанк» у

власність належної позивачу квартири є безпідставним.

Реєстрацію права власності на квартиру, АТ «Укрсоцбанк» було проведено на підставі свідоцтва, виданого ПН ХМНО Ємцем І.О. від 15.02.2019, виданого на підставі постанови та акту приватного виконавця Бабенко Д.А. про передачу предмета іпотеки стягувачу, прийнятих в межах виконавчого провадження №56803268, відкритого на виконання виконавчого напису від 31.10.2017, вчиненого Приватним нотаріусом

Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на кредитному договорі №830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006, який укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , який згодом був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав власності на квартиру за

Відповідачем прийнято приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30 підлягає скасуванню, оскільки підстава для його винесення – виконавчий напис нотаріуса, який рішенням суду був визнаний таким, що не підлягає виконанню, відпала, а тому запис про реєстрацію права власності Відповідача на чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню.

Враховуючи порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, належним способом захисту порушеного права власності позивача є саме скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30 про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк

(правонаступником якого є АТ «Альфа Банк»), права власності на чотирьохкімнатну

квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про

державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі

яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації

прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим

рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до

законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до п.51 та п.52 Порядку про ведення Державного реєстру речових прав, затвердженого Постановою КМУ №1141 від 26.10.2011, під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному

реєстрі прав.

Уточнена позовна заява в порядку ст.. 49 ЦПК України, яка подана до суду 02.11.2020.

Як стало відомо позивачу з Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.06.2020 АТ «Альфа-банк» було відчужено спірну квартиру ОСОБА_2 , а отже, для захисту його прав, виникла необхідність уточнити вимоги в частині учасників провадження та позовних вимог.

Враховуючи, що на даний час спірна квартира зареєстрована за громадянином

ОСОБА_2 , він є відповідачем у справі, так як право власності на спірну квартиру

зареєстроване за ним у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що у АТ «Альфа-банк» не виникло право власності на спірну квартиру тому, що правочин – виконавчий напис та відповідно акт приватного виконавця про передачу предмета іпотеки стягувачу, за яким АТ «Альфа-банк» набувало право

власності, було визнано судом таким, що не підлягає виконанню, а отже він є недійсним.

Згідно ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи

необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Позивач вважає, що покупець квартири ОСОБА_2 не міг набути право власності на спірне нерухоме майно, так як право власності на це майно було набуте АТ «Альфа- банк» за недійсним правочином, який не породжує юридичних наслідків.

Так, згідно ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін

зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього

правочину.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 набув право власності за недійсним

правочином, запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ним

права власності на спірну квартиру підлягає вилученню.

Уточнена позовна заява в порядку ст. 49 ЦПК України, яка подана до суду 15.04.2021.

19.05.2006 Позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мохонько Ю.М., реєстровий номер 663.

31.10.2017 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., за заявою АТ «Укрсоцбанк», було вчинено виконавчий напис на кредитному договорі №830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006, який укладено між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк».

Акціонерне товариство «Альфа-банк» (далі по тексту – Відповідач, Банк) є правонаступником прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» з 2019 року.

Виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання приватному виконавцю Харківського округу Бабенко Д.А., яким було відкрито виконавче провадження №56803268.

В рамках виконавчого провадження №56803268 було виставлено на електронні торги належну Позивачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира перебувала в іпотеці у АТ «Укрсоцбанк».

За результатами торгів, що не відбулися, АТ «Укрсоцбанк», керуючись ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», за постановою та актом приватного виконавця Бабенко Д.А. про передачу предмета іпотеки стягувачу, прийняло предмет іпотеки у власність.

Цього ж дня ПН ХМНО Ємцем І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №30317337 про право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

05.06.2020 АТ «АльфаБанк» уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2 .

16.10.2019, тобто вже після набуття Відповідачем права на спірну квартиру на підставі виконавчого напису, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 646/6009/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28.01.2020, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., вчиненого на кредитному договорі №830/1-27/14- 3/06-110 від 19.05.2006, який укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Це рішення набрало законної сили і є чинним по цей час.

Враховуючи факт визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., вчиненого на кредитному договорі №830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006, який укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню, набуття АТ «Укрсоцбанк» у власність належної позивачу квартири є безпідставним.

Вибуття майна – спірної квартири з володіння позивача відбулося поза його волею. Про це свідчить той факт, що АТ «Альфабанк» був учасником судового розгляду, знав про заявлені по справі №646/6009/18 позовні вимоги ОСОБА_1 та результати розгляду справи і апеляційного перегляду.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17.12.2014 по справі №6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (сформований також в п.п. 66, 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 в справі №522/2110/15-ц).

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Такий висновок узгоджується із сформованим в п.69 постанови Великої Палати

Верховного Суду від 05.12.2018 в справі № 522/2110/15-ц.

Згідно ч. 1 ст. 215 ПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ПК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей(ч.6).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Уточнена позовна заява в порядку ст. 49 ЦПК України, яка подана до суду 25.05.2023.

За час розгляду зазначеної справи (у провадженні суду з 01.06.2020), в законодавстві України, а саме: в частині 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» сталися деякі зміни, у зв`язку з прийняттям Верховною Радою Закону № 2255-ІХ від 12.05.2022. То ж, на даний час існує наступна редакція частини 3 Закону...

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

(Абзац другий частини третьої статті 26 в редакції Закону №2255-ІХ від 12.05.2022.)

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

(Абзац третій частини третьої статті 26 в редакції Закону №2255-ІХ від 12.05.2022.)

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується по Закону.

(Абзац четвертий частини третьої статті 26 в редакції Закону №2255-ІХ від 12.05.2022.)

У зв`язку із зазначеним, виникає необхідність привести позовні вимоги у відповідність до зазначених вище норм закону, тому позивач просив суд: 1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52544214 від 05.06.2020 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_2 ; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45552500 від 15.02.2019, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено запис №30317337 про реєстрацію за AT «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 ; 3) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 шляхом проведення явної реєстрації набуття ним – ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру. Також позивач просив стягнути на його користь судові витрати.

Рух справи.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.06.2020 (головуючий у справі – суддя Єжов В.А.) позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.07.2020 клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову, шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , передати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 на зберігання.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2021 (головуючий у справі – суддя Шелест І.М.) прийнято цивільну справу до свого провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.04.2021 до суду надійшла позовна заява зі змінами в порядку ст. 49 ЦПК України.

У даному позові замінено відповідача АТ «Альфа Банк» на ОСОБА_2 , а третіми особами зазначено: АТ «Альфа-Банк» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

26.01.2022 позивачем усунуто недоліки, зазначені у вищезазначеній ухвалі суду.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.02.2023 (головуючий у справі – суддя Барабанова В.В.) прийнято цивільну справу до свого провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.09.2023 клопотання відповідача ОСОБА_2 про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для розгляду за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.02.2024 ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року в частині передачі на зберігання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 – скасована та в задоволенні вимог заяви в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвала суду залишена без змін.

Постановою Верховного суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Погосян Маргарита Арсенівна, залишено без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року в частині, залишеній без змін апеляційним судом та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року – залишено без змін.

Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року №4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів, з 25 квітня 2025 року Червонозаводський районний суд м. Харкова перейменовано на Основ`янський районний суд міста Харкова.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 05.05.2025 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Погосян М.А. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Сенс Банк» (адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) документи, в яких міститься інформація щодо спірної квартири.

Позиція відповідача.

09.10.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Погосян М.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про таке.

14 липня 2020 року без відома власника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , в Червонозаводському районному суді м. Харкова прийнято ухвалу, на підставі якої клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , передано ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 на зберігання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка сформована 15.06.2020, право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 05 червня (06) 2020. Зазначену інформацію надав до суду особисто Позивач 02 листопада 2020 року разом із заявою про уточнення позовних вимог про витребування майна.

Позивач, будучи усвідомленим про реєстрацію право власності на ім`я ОСОБА_2 ще 15 червня 2020 року (оскільки витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно сформований в системі 15.06.2020 та цей витяг Позивач особисто подав до суду разом із клопотанням), не залучив в якості Відповідача ОСОБА_2 під час подання до суду клопотання про забезпечення позову, оскільки клопотання було зареєстровано в суді 22 червня 2020 року та є відповідна відмітка в клопотанні, яка знаходиться в матеріалах справи.

Постає чергове питання: як в суді вивчили матеріали справи, що без відома власника квартири - ОСОБА_2 прийняли ухвалу суду від 14 липня 2020 року.

Лише 14 липня 2020 року суддя Єжов В.А. ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова відкриває провадження у справі та призначає підготовче засідання на 02 листопада 2020 року.

Відтак, прийнята ухвала суду від 14 липня 2020 року цілком впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_2 , оскільки вказаною ухвалою його квартиру АДРЕСА_2 , яку він придбав; передано позивачу ОСОБА_1 на зберігання та без відома ОСОБА_2 вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а тому суд першої інстанції не мав права приймати ухвалу про забезпечення позову без залучення до участі у справі в якості Відповідача або третьої особи ОСОБА_2 , зазначене узгоджується з ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших, сторін – фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Відтак, навіть заява про забезпечення позову складена неправильно/невірно – без дотримання вимог норм ЦПК України, про що зазначено вище, але в суді першої інстанції замість того, щоб відмовити в задоволенні такої заяви, вирішили задовольнити таку необґрунтовану, неправильно складену заяву.

Також ЦПК України передбачає назву документу для забезпечення позову як «заява», а не «клопотання», про що теж невірно зазначено в документі з боку Позивача.

Отже, маючи на руках витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №212553008 та до відкриття провадження у справі, з боку Позивача подано до суду першої інстанції документ для забезпечення позову без дотримання вимог норм ЦПК України, про які зазначила вище та без відома ОСОБА_2 , який в подальшому отримав статусу учасника справи, який й був би учасником справи, якби правильно складали заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції без дослідження належним чином матеріалів справи приймає ухвалу від 14 липня 2020 року.

Підсумовуючи вищезазначене обґрунтування, складається наступний висновок; позивач знаючи, що квартиру вже продано та досконально знаючи хто є власником квартири, приховує зазначений факт від суду та подає позовну заяву з неправдивими даними для того, щоб ввівши суд в оману, отримати ухвалу про забезпечення позову без залучення такої особи третьою особою або відповідачем по справі.

Позиція третьої особи.

28.05.2021 на адресу суду надійшов відзив представника третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвоката Сербінова О.В., в якому представник просив відмовити у задоволенні позову та зазначив про таке.

19.05.2006 АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Алфа-Банк» (далі - Кредитор, Відповідач) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Позивач) уклали Кредитний договір №830/1-27/14-3/06-110. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору. Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 20 000,00 доларів США зі сплатою 12% річних.

Відповідно до умов Кредитного договору. Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком №1 до нього - Графіком платежів з кінцевим терміном погашення кредиту – 10.05.2021.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів та можливих штрафних санкцій між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого Позичальник передав Кредитору в іпотеку 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням Позивачем своїх обов`язків за Кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк») звернулось до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального року Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій просило стягнути на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» заборгованість, що виникла по Договору кредиту №830/1-27/14-3/06-110 від 19 травня 2006 року, боржником за яким є ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 35 833,43 доларів США.

31.10.2017 ПН КМНО Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис, який було передано до приватного виконавця Бабенко Д.А. для примусового виконання, внаслідок чого було відкрито виконавче провадження №56803268, в рамках якого спірне нерухоме майно було передано на примусову реалізацію. В наслідок того, що квартира не була примусово реалізована (відсутність покупців), приватним виконавцем Бабенко Д.А. на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано Банку прийняти 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність. Банк погодився на цю пропозицію приватного виконавця та зареєстрував право власності за собою саме 15.02.2019.

Позивач, зазначаючи, що право власності у Банка виникло 15.02.2019, тобто до ухвалення Червонозаводським районним судом м. Харкова рішення по справі №646/6009/18 (дата набрання законної сили - 28.01.2020) помилково вважає, що необхідно скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру, оскільки у Державного реєстратора (Приватного виконавця Ємець І.О.) на момент проведення реєстраційних дій були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви Банку про реєстрацію, тож державна реєстрація права власності на спірну квартиру була проведена з додержанням Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» було передбачено, що закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом та Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачав, тому доводи Позивача про необхідність застосування такого способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення її порушеного права, є помилковими.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні – гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню (порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Зважаючи на вищевикладене, необхідно зробити висновок про правомірність рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, що є предметом іпотеки, оскільки воно прийнято з наданням Відповідачем всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

26.08.2021 на адресу суду надійшов відзив представника третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвоката Сербінова О.В., в якому представник просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, окрім вказаного у попередньому відзиві на позовну заяву, про таке.

31.10.2017 ПН КМНО Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис, який було продано до приватного виконавця Бабенко Д.А, для примусового виконання, в наслідок чого було відкрито виконавче провадження №56803268, в рамках якого спірне нерухоме майно було передано на примусову реалізацію. В наслідок того, що квартира не була примусово реалізована (відсутність покупців), приватним виконавцем Бабенко Д.А. на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано Банку прийняти 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність. Банк погодився на цю пропозицію приватного виконавця та зареєстрував право власності за собою саме 15.02.2019.

Позивач, зазначаючи, що право власності у Банка виникло 15.02.2019, тобто до ухвалення Червонозаводським районним судом м. Харкова рішення по справі №646/6009/18 (дата набрання законної сили - 28.01.2020) помилково вважає, що Відповідач незаконно набув право власності на спірну квартиру та помилково вважає, що необхідно скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ОСОБА_3 та АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру, оскільки у Державного реєстратора (Приватного виконавця Ємець І.О.) на момент проведення реєстраційних дій були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви Банку про реєстрацію, тож державна реєстрація права власності на спірну квартиру була проведена з додержанням Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зважаючи на вищевикладене, необхідно зробити висновок про правомірність рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, що є предметом іпотеки, оскільки воно прийнято з наданням АТ «Альфа-Банк» всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

12.06.2023 на адресу суду надійшов відзив представника третьої особи Акціонерного товариства «Сенс-Банк» - адвоката Кравцової С.М., в якому представник просила відмовити у задоволенні позову та зазначила, окрім вказаного у попередньому відзиві на позовну заяву, про таке.

Згідно з уточненою позовною заявою позивач оскаржує рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45552500 від 15.02.2019, на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено запис №30317337 про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично єдиною підставою для задоволення позовної заяви Позивач називає визнання виконавчого напису, на виконання якого здійснювались виконавчі дії, таким, що не підлягає виконанню. При цьому, не подаючи жодних доказів на підтвердження таких посилань.

Разом з тим, такий висновок суперечить правовому висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 11 березня 2021 року у справі №644/8749/18 (провадження №61-14428св20). «Крім того, варто звернути увагу, що у цій справі виконавчий лист, на підставі якого проведено електронні торги, на час їх проведення не був недійсним і таким не визнавався.

Скасування судового рішення, на підставі якого проведено електронні торги, після їх проведення, має інші наслідки, ніж визнання торгів недійсними». Абсолютно аналогічні обставини мали місце у даній справі.

На момент проведення перших, других торгів виконавчий напис не лише не був недійсним і таким не визнавався, він навіть ніким на той час не оспорювався, адже позов про визнання його таким, що не підлягає виконанню, був пред`явлений лише 01.10.2018, а провадження у справі №646/6009/18 відкрите 01.10.2018, тобто після того, як майно було виставлено на реалізацію і перші торги фактично не відбулися.

Тобто, на момент проведення перших і других торгів, виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, не визнавався та навіть не оспорювався, оцінка майна не оскаржувалась, торги були проведені відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 №2710/5 (що самим Позивачем і не заперечується).

Отже, на день проведення торгів, жоден з учасників справи не мав підстав для зупинення чи відміни торгів.

Щодо проведення державної реєстрації. За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 цього Закону).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що передбачено пунктом 8 розділу IX Тимчасового порядку та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних горіхах, а отже, є договором.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є і продавець і покупець.

З урахуванням наведеного, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці – державна виконавча служба та організаторі електронних торгів, та покупець – переможець електронних торгів.

Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Представник зазначає, що відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45552500 від 15.02.2019, на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено запис №30317337 про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки стягувач набув право власності на нерухоме майно у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про іпотеку», не порушують прав ні учасників виконавчого провадження, ні сторін правочину, а доводи позивача зводяться до небажання повертати отримані кредитні кошти. Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

01.09.2023, 30.10.2023 позивач подав до суду відповіді на відзив на позовну заяву, в якому він наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Додатково позивач зазначив, що 19.05.2006 між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 83(11-27/14-3/06-110№ 830/1-27/14-3/06-110.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.07.2016 по справі №646/1510/16 було відмовлено АТ «Укрсоцбанк» у стягненні заборгованості за кредитним договором №830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006. В подальшому, судами апеляційної та касаційної інстанцій дане рішення було залишено без змін.

Тобто, судом було встановлено факт пропуску АТ «Укрсоцбанк» строків позовної давності та відмовлено у стягненні заборгованості.

Ці обставини свідчать про те, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною.

Всупереч висновку зазначеного рішення суду, проігнорувавши його, 31.10.2017 приватним Нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем за заявою АТ «Укрсоцбанк», було вчинено виконавчий напис №25074 від 31.10.2017 за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006.

У подальшому, всупереч законодавчим документам та рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.07.2016, виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання приватному виконавцю Харківського округу Бабенко Д.А., яким було відкрито виконавче проваджений №56803268 від 18.07.2018, в рамках якого було виставлено на електронні торги належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира перебувала в іпотеці у АТ «Укрсоцбанк».

В той самий час, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 було відкрито провадження у справі за позовом позивача до АТ «Укрсоцбанк», третя особа приватний, нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабенко Д.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та 30.10.2018 за клопотанням позивача було забезпечено позов, який постановою Харківського апеляційного суду від 13.02.2019 залишено без змін.

Лише 25.09.2019 постановою Верховного суду було частково задоволено касаційну скаргу приватного виконавця Бабенка Д.А. та ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.02.2019 скасовано, виділені матеріали направлені на новий розгляд.

24.06.2019 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова змінено забезпечення позову у справі на зупинення виконавчого провадження №56803268, 21.10.2019 за заявою представника позивача заяву про забезпечення позову залишено без розгляду.

11.02.2019 за результатами торгів, що не відбулися, АТ «Укрсоцбанк», керуючись ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», за постановою та акта приватного виконавця про передачу предмета іпотеки стягувачу, прийняло предмет іпотеки у власність.

15.02.2019 приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. було видано свідоцтво за № НОМЕР_1 на право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього ж дня ПН ХМНО Ємцем І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №30317337 про право власності АТ «Укрсоцбанк» » на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на хронологію подій вбачається, що зазначені вище документи та події в рамках виконавчого провадження №56803268 проводились під час чинності ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.10.2018, якою забезпечено позов і яка була лише частково скасована постановою Верховного суду від 25.09.2019.

З 2019 року Акціонерне товариство «Альфа-банк» є правонаступником прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» та всупереч висновкам суду, 05.06.2020 АТ «АльфаБанк» уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що також є незаконним.

Всі перелічені обставини свідчать про вибуття майна із законного володіння позивача – власника поза його волею і незаконність такого вибуття та підпадають під дію ст.ст. 387, 388 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову та наполягала на позиції, що викладена у відзиві.

Представник третьої особи АТ «Альфа-Банк» у судовому засіданні також просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович в судове засідання не з`явився, про його час та місце повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, за змістом частин 1,2 якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Судом встановлено, що 19.05.2006 між АКБ «УкрСоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №830/1-27/14-3/06-110, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 дол. США та зобов`язався повернути вказану суму у строк до 10.05.2021, а також сплачувати проценти із розрахунку 12% річних на суму залишку заборгованості.

19 травня 2006 року позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мохонько Ю.М., реєстровий номер 663.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.07.2016 по справі №645/1510/16-ц було відмовлено АТ «Укрсоцбанк» у позовних вимогах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006. Рішення суду набрало законної сили 20.10.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь АТ «УкрСоцбайк» заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі 35 833,43 дол. США.

Вищезазначений виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. і постановою виконавця про відкриття виконавчого провадження №56803268 від 18.07.2018 було відкрито виконавче провадження. Під час здійснення примусового виконання виконавчого документу, приватним виконавцем було виявлено майно боржника, на яке було звернуто стягнення, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначену квартиру було передано на реалізацію у відповідності до вимог ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження». Після того, як треті торги з продажу майна не відбулись, стягувач виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, відповідно до вимог ст. 49 ЗУ «Про іпотеку», що підтверджується копією акту про передачу предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу ВП №56803268 від 11.02.2019, копія якого додається.

15.02.2019 приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. було видано свідоцтво за № НОМЕР_1 на право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30, запис №30317337).

15.02.2019 АТ «Укрсоцбанк» було отримано свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру і проведено державну реєстрацію права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.10.2019 у справі №646/6009/18 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31.10.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006, який укладений між АТ «УкрСоцбанк»та ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 28.01.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, набуття права власності АТ «УкрСоцбанк» на іпотечне майно, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.10.2019 у справі № 646/6009/18, є незаконним.

На підтвердження своїх заперечень, АТ «Альфа-Банк» щодо належності вказаного майна, надано лише акт від 11.02.2019 про передачу предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу у ВП № 56803268, яке відкрите на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В.А. від 31.10.2017 за №25074, який рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.10.2019 у справі № 646/6009/18 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до вищевказаного акту, який складено на підставі Протоколу проведення електронних торгів №381385, сформованого 09.01.2019 ДП «Сетам», ЄДРПОУ: 3995850, ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 47, 49 ЗУ «Про іпотеку» електронні торги проводилися щодо об`єкту нерухомого майна (предмет іпотеки): 4-х кімнатна квартира, загальною площею 82,0 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності (боржнику) – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 19.05.2006 приватним нотаріусом ХМНО Мохонько Ю.М. за реєстровим номером №663, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 22.05.2006 за реєстр. №14442546, номер запису: П-9-1520, в книзі 1, у тому ж виконавчому провадженні №56803268, яке відкрите на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В.А. від 31.10.2017 за №25074, який рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.10.2019 у справі №646/6009/18 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV, у частині другій статті 18 якого зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У пунктах 6, 7 Порядку № 1127 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктами 18, 23 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом №1952-IV, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

У частині першій статті 24 Закону №1952-IV перелічено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону № 1952-IV).

Також у статті 24 Закону № 1952-IV визначено перелік обставин, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18).

Рішення про витребування нерухомого майна із незаконного володіння відповідача є тим документом, що підтверджує право власності на таке майно належного власника.

Скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Відповідно до постанови Верховного Суду №359/3951/17 від 19.12.2022, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо держаної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.06.2020 за № 212553008 право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі продажу від 05.06.2020 №713.

Позивачем заявлено вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , номер 544214 від 05.06.2020 про реєстрацію за ОСОБА_2 та номер 52500 від 15.02.2019 про реєстрацію за AT «Укрсоцбанк».

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 21 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі №6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12- 127гс19)).

Вказане підтверджує приписи ч.1 ст. 650, ч.1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України.

Так, у статті 650 ЦК України закріплено такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом ч. 2 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складення за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12 (провадження №14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (ст. 387, ч.3 ст. 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21).

У постанові від 28 червня 2023 року в справі № 212/11434/21 (провадження № 61- 4651св23) Верховний Суд зазначив, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)».

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

В даному випадку, у цьому спорі добросовісний набувач відсутній, оскільки передача спірного об`єкта відбувалась на підставі документу, зокрема виконавчого напису нотаріусу, який рішенням суду визнаний, таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц виснувала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12 та постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 372/1488/16-ц, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Принцип мирного володіння майном, закріплений у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, стосується не лише кінцевого добросовісного набувача майна, а й первинного законного володільця, який маючи у власності певне майно, розраховує, що його право на мирне володіння майном буде захищене належним правовим регулюванням.

У разі коли нерухоме майно вибуває з володіння особи, якій воно належить, на підставі недійсного правочину, така особа залишається дійсним власником цього майна, оскільки вона не бажала втрачати правовий зв`язок з належним їй майном. Позбавлення особи в такому випадку права повернути своє майно, яке вибуло з її володіння без наявних на те правових підстав (недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю), безумовно призводить до втручання у право такої особи на мирне володіння своїм майном і є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Водночас добросовісний набувач не звільняється від негативних наслідків, які можуть виникнути при виборі недобросовісного контрагента.

Тому за обставин вибуття майна із власності законного володільця поза його волею, зокрема за недійсним правочином за відсутності його волевиявлення, витребування цього майна у добросовісного набувача на користь законного володільця є належним і виправданим способом захисту права останнього.

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. У випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння (див. постанови Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 та від 21.04.2021 у справі № 760/10998/18).

Тому повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету. З огляду на характер спірних правовідносин суд не встановив невідповідності заходу втручання в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Перешкод для застосування механізму ст.388 ЦК України не встановлено.

За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням заявлених позовних вимог та наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 867,90 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександровича, про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: 4-х кімнатна квартира, загальною площею 82,0 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817599780361), проведеної на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45552500 від 15.02.2019 15:13:30, приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

Скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: 4-х кімнатна квартира, загальною площею 82,0 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817599780361), проведеної на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52544214 від 05.06.2020 13:55:45, приватний нотаріус Одарченко Марина Сергіївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл., з одночасним припиненням права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна: 4-х кімнатна квартира, загальною площею 82,0 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817599780361).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 867 (сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 90 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.07.2020, з урахування постанови Харківського апеляційного суду Харківської області від 27.02.2024, в частині заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна а саме: квартири АДРЕСА_2 , - залишити чинними до набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: Шесточенко Тетяна Іванівна, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №244 від 02.07.1993, адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

представник відповідача: Погосян Маргарита Арсенівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001167, адреса: с/с. 1155, м. Запоріжжя;

третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, адреса: АДРЕСА_5 .

Головуючий: В.В. Барабанова