Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №645/2199/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/2199/26

Провадження № 2-о/645/75/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань – Пастушенко К.Р.,

представника заявника – адвоката Кравець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Кравець В.М. звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся заявника, ОСОБА_2 . Померла ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_2 , але з початком військової агресії, через похилий вік бабусі, складнощі в пересуванні по місту через постійні обстріли, заявник забрала її до себе за адресою: АДРЕСА_1 , де вони спільно проживали до її смерті за адресою місця проживання та реєстрації заявника. У зв`язку з переїздом до онуки, ОСОБА_2 була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа з 04.07.2022 року у Немишлянському районі м. Харкова за адресою свого фактичного проживання АДРЕСА_1 . Після смерті бабусі заявниці, ОСОБА_2 , залишилась спадщина. Заповітом, посвідченим 30 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кимлик Н. І. за реєстровим № 530, вона заповіла ОСОБА_1 все своє майно. Спадкове майно складається з 1/3 частини 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_3 . Інших спадкоємців ані за заповітом, ані за законом не має. 2/3 частки вказаної квартири належали батькові ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , згідно з рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.08.2010 року по справі № 2- 4873/10. Але останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і його спадкоємцем є заявник, тобто 2/3 частки цієї квартири належить ОСОБА_1 . 08 листопада 2025 року ОСОБА_1 написала заяву, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально, про те, що спадщину приймає. Але звернулась до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини лише 28.02.2026, де було роз`яснено, що ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та рекомендовано звернутись до суду, так як зареєстроване місце проживання померлої та заявниці є різними. Встановлення факту постійного проживання необхідне для прийняття спадщини, у зв`язку з чим заявник змушена звернутися до суду з заявою.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 20.03.2026 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 09.04.2026 задоволено клопотання представника заявника про виклик та допит свідків у судовому засіданні.

Представник заявника у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Харківська міська рада явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживає з дитинства, з початку війни там стала також проживати її бабуся, за цією ж адресою ОСОБА_2 проживала з онукою до своєї смерті.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що вона та її донька ОСОБА_1 з народження проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . З початку війни у 2022 році бабусю ОСОБА_1 - ОСОБА_6 вони забрали жити до себе, через її похилий вік (92 роки) та необхідність догляду, жили разом за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вона була зареєстрована, як ВПО.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, приходить до наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що визначені ч. 1 ст. 315 ЦПК України; відповідно до частини другої вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Харкові, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 28.05.2025 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до заповіту, посвідченого 30.10.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кимллик Н.І. за р. №530, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все майно, належне їй на день смерті заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно даних паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 10.07.2001, її зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_2 .

Відповідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1988, виданого органом приватизації житлового фонду Харківського заводу транспортного устаткування, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 .

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.08.2010 року по справі №2- 4873/10 визначено частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , по 1/3 за кожним з її співвласників, визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2/3 частки цієї квартири.

Згідно даних свідоцтва серії НОМЕР_3 від 14.10.1988 про народження заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_13 .

З листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н.І. №22/02-14 «роз`яснення про звернення до суду щодо встановлення юридичного факту» від 28.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н.І. 28.02.2026 на підставі вказаної заяви нотаріусом заведена спадкова справі №5/2026 щодо спадщини ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак нотаріус роз`яснює, що заявником був пропущений строк звернення із заявою про прийняття спадщини – 25.11.2025 та роз`яснює можливість звернення до суду за встановленням факту спільного проживання, оскільки з довідки УСЗН вбачається, що померла ОСОБА_2 була зареєстрована, як ВПО разом з ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради №434/0/534-26 від 13.02.2026, ОСОБА_2 перебувала на обліку, як внутрішньо-переміщена особа з 04.07.2022 по 25.05.2025 у АДРЕСА_4 та знята 25.05.2026 з обліку і зв`язку зі смертю.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що в порядку окремого провадження суд розглядає заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні не зобов`язані постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.

У своїй ухвалі від 14 вересня 2016 року (справа № 505/2085/14-ц) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов наступного висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів».

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне заяву задовольнити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Згідно ч. 7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ), разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа – Харківська міська рада, ЄДРПОУ: 04059243, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Повний текст рішення складено 13.05.2026 р.

Суддя Г. С. Шевченко