Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №420/27626/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27626/25

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі № 420/27626/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 (разом надалі позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом у якому просили:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №58 від 27.02.2025 щодо здачі справ та посад, вибуття до нового місця служби, виключення зі списків частини та усіх видів забезпечення, а з каталогового забезпечення зі сніданку з 29.02.2025;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що є військовослужбовцями та відповідно до припису ІНФОРМАЦІЯ_1 було запропоновано у грудні 2024 -січні 2025 року до певної дати ( у кожного позивача свої дати) вибути до військової частини НОМЕР_1 . На виконання вказаних приписів позивачі у визначений ним строк прибули до відповідача , який наказом по стройовій частині призначив позивачів на певні посади із зарахуванням до списків особового складу та всіх видів забезпечення, а також вважати що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою вказаною у наказі щодо кожного з позивачів. Також у наказах було встановлено розміри надбавок та премій . Після зарахування до складу в/і позивачі виконували службові обов`язки та отримували грошове забезпечення згідно наказів в/ч. Проте у 30.06.2025 року відповідач направив кожному позивачу претензії з вимогою провернути грошове забезпечення отримане від відповідача протягом періоду після зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 , через безпідставне отримання грошового та продовольчого забезпечення, Як стало відомо пізніше відповідач видав наказ №159 від 05.04.2025 р. “Про призначення службового розслідування” уточнення причин та умов, правомірності здійснення виплат грошового забезпечення та витрат на харчування військовослужбовцям, що були зараховані до списків військової частини НОМЕР_1 у період з 27.11,2024р. по 27.12.2024р. згідно приписів від ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановлення ступеня вини осіб чиї дії стали причиною вчинення правопорушення.

За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2025р. №105, за фактом виявлення порушення правомірності зарахування військовослужбовців до списків військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024р. по 27.12.2024р., за порушення вимог Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 15.09.2022 №280 та невиконання “Алгоритму повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини”, доведеного Головним Управлінням персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України, тимчасово виконуючому обов`язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_30 , начальнику штабу-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_31 нагадано про обов`язки служби та накладено дисциплінарне стягнення “ЗАУВАЖЕННЯ”. Матеріалами службового розслідування встановлено, що 27 військовослужбовців у різні періоди самовільно залишили свої військової частини, що в свою чергу свідчить про недобросовісність цих військовослужбовців. У встановленому порядку продовження (поновлення) на військовій службі 27 військовослужбовців не відбулось, що в свою чергу свідчить про безпідставне отримання ними грошового та продовольчого забезпечення. Таким чином, у оскаржуваному Наказі №73 від 22.05.2025р. зазначено, що 27 військовослужбовців здійснивши самовільне залишення військової частини, втратили право на отримання грошового та продовольчого (котлового) забезпечення, безпідставно набули грошове забезпечення у загальному розмірі 1 981 322 грн. 80 коп., та продовольче забезпечення у загальному розмірі 319 651 грн. 34 коп., а відтак, зобов`язані повернути військовій частині НОМЕР_1 безпідставне набуте грошове та продовольче забезпечення на загальну суму у розмірі 2 300 974 14 коп. Позивачі, зазначені у вказаному наказі, у період, за який інкримінується незаконне отримання забезпечення, продовжували виконувати бойові завдання в рамках участі у заходах із відсічі та стримування збройної агресії проти України, перебуваючи у районах ведення активних бойових дій. Факт виконання бойових завдань підтверджується відповідними журналами бойових дій, які будуть витребувані від Відповідача. Усі дії Позивачів були спрямовані на виконання своїх військових обов`язків. Таким чином, отримане грошове і продовольче забезпечення не є безпідставним, оскільки базується на фактичному проходженні військової служби та виконанні завдань, передбачених законодавством. Кошти Позивачам були нараховані та виплачені Відповідачем на підставі рапортів безпосередніх командирів, та чинних на час виплати коштів наказів командира військової частини. Отже, отриману суму грошового забезпечення та додаткових винагород Позивачам не можна вважати шкодою, завданою з вини останніх. Оскільки виплати грошового забезпечення Відповідачем Позивачам проведена військовою частиною добровільно і відсутні підстави вважати нарахування цих сум внаслідок рахункової помилки військової частини, а також відсутня недобросовісність з боку набувачів у нарахуванні коштів, вважають, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач надав до суду відзив у якому вимоги не визнав з підстав того, що на підставі рапорту начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_32 № 2723 від 04.04.2025 було призначено службове розслідування по факту правомірності виплати коштів військовослужбовцям, які в період з 27.11.2024 по 27.12.2024 були зараховані до списків військової частини НОМЕР_1 згідно приписів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.02.2025 № 105, за фактом виявлення порушення правомірності зарахування військовослужбовців до списків військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, за порушення вимог Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 15.09.2022 № 280 та невиконання “Алгоритму повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини”, доведеного Головним Управлінням Персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України, тимчасово виконуючому обов`язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_33 , начальнику штабу-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_31 нагадано про обов`язки служби та накладено дисциплінарне стягнення “ЗАУВАЖЕННЯ”.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 291 “Про результати службового розслідування” за недотримання порядку переміщення військовослужбовців, зарахування їх у розпорядження та Алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України, порушення вимог ст.11, 16, 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.110, 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, підполковнику ОСОБА_34 , командиру військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням нетривалого на час вчинення правопорушення перебування на посаді, нагадати про обов`язки служби.

За період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 27 військовослужбовців, які в період з 27.11.2024 по 27.12.2024 були зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримували грошове та продовольче забезпечення за виконання посадових обов`язків, в тому числі бойових (спеціальних) завдань. Факт порушення правомірності зарахування 27 військовослужбовців до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 № 27; наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 291 “Про результати службового розслідування”.

Факт самовільного залишення частини 27 військовослужбовцями підтверджується відповідними документами- витягами з наказів та ухвалами суду. Виплата грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди та продовольчого (котлового) забезпечення 27 військовослужбовцям, які у період з 27.11.2024 по 27.12.2024 були зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується відповідними документами. Усі позивачі відмовились повернути в/ч отримані в період служби кошти. Під час службового розслідування було встановлено, що особовий склад був зарахований з порушенням затвердженого Міністерством оборони України алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби, або дезертирували “Наказ № 142976/с від 26.10.2024”. 27 військовослужбовцям, на момент зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у встановленому Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану” від 20.08.2024 № 3902-ІХ, Алгоритму повернення після СЗЧ та діючими нормативно-правовими актами порядку, військова служба не була належним чином продовжена (поновлена). Внаслідок порушення встановленого порядку повернення 27 військовослужбовців до військової служби після здійснення самовільного залишення частини, вказані військовослужбовці безпідставно набули майно держави у вигляді грошового та продовольчого забезпечення. 27 військовослужбовців здійснивши самовільне залишення військової частини, втратили право на отримання грошового та продовольчого (котлового) забезпечення, безпідставно набули грошове забезпечення у загальному розмірі 1 981 322 грн. 80 коп., та продовольче забезпечення у загальному розмірі 319 651 грн. 34 коп. а відтак, зобов`язані повернути військовій частині НОМЕР_1 безпідставне набуте грошове та продовольче забезпечення на загальну суму у розмірі 2 300 974 грн. 14 коп. (два мільйона триста тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 14 копійок).

За результатами службового розслідування Позивачі притягнуті до матеріальної відповідальності. З урахуванням того, що Позивачі відмовились в добровільному порядку відшкодувати безпідставне набуте грошове та продовольче забезпечення, що підтверджується їх поясненнями, відмітками на отриманих претензіях, військова частина НОМЕР_1 змушена була у встановлені строки звернутись до суду з позовами щодо стягнення коштів. Посилається на п.15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, яким визначено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Згідно п.15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Обґрунтування викладене у позовній заяві жодним чином не спростовує висновків та фактів встановлених під час службового розслідування. Крім цього, сама позовна заява не містить жодного правового обґрунтування, яким чином наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025 № 58, в контексті самовільного залишення частини і непродовження (поновлення) військової служби у встановленому порядку, порушує права Позивачів.

Від представника позивача Чебенко Д.В. надійшли додаткові письмові пояснення у яких він вказує, що відповідно до наданих пояснень військовослужбовців, раніше вони проходили службу в інших військових частинах, однак через особисті обставини залишили місце служби. Усвідомлюючи необхідність поновлення виконання військового обов`язку, вони самостійно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою повернення на військову службу та подальшого залучення до виконання завдань оборони держави. На підставі офіційно виданих приписів зазначеним військовослужбовцям було визначено місце подальшого проходження служби — військову частину НОМЕР_1 . Після прибуття до частини вони були прийняті командуванням, поставлені на облік, приступили до виконання службових обов`язків та фактично несли військову службу. У цей період вони отримували грошове забезпечення, премії та інші виплати згідно з чинними наказами. Усі позивачі підтверджують, що діяли добросовісно, відповідно до виданих документів та наказів, і не мають наміру повертати кошти, отримані під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки вважають їх законно нарахованими за реальне виконання службових обов`язків. Натомість саме органи військового управління, відповідальні за кадрове оформлення та дотримання наказів Міністерства оборони, допустили певні процедурні порушення, які нині намагаються перекласти на військовослужбовців. У даному випадку відсутні підстави для заперечення хоча б одного з цих критеріїв. Дії позивачів були добровільними, виплати здійснювалися за чинними наказами, а головне -позивачі є добросовісними набувачами, оскільки вони не лише не мали наміру незаконно отримати кошти, а й реально виконували військові завдання, у тому числі в районах ведення бойових дій.

Позивачі - це військовослужбовці, які у найскладніший для держави час повернулися до лав Збройних Сил, прибули до визначеного місця служби, були призначені на конкретні бойові посади, залучалися до виконання завдань із забезпечення оборони держави та сумлінно виконували свої обов`язки. Вони брали участь у заходах національної безпеки й оборони.

Водночас відповідач не надав жодного доказу того, що Позивачі порушували військову дисципліну, ухилялися від виконання обов`язків чи симулювали проходження служби в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 . Відсутні будь-які документи, які свідчили б про неправомірність виплат грошового забезпечення чи відсутність фактичного проходження служби саме з вини позивачів. Спроба змусити військовослужбовців, які чесно виконували свій обов`язок перед державою, повернути отримане за службу грошове забезпечення, є проявом формалізму й грубим порушенням принципів справедливості, розумності та добросовісності. Такі дії принижують гідність військових, нівелюють цінність їхньої служби и підривають довіру до військової системи в цілому. Позивачі, зазначені у відповідному наказі, у період, за який інкримінується незаконне отримання забезпечення, продовжували виконувати бойові завдання в рамках участі у заходах із відсічі та стримування збройної агресії проти України, перебуваючи безпосередньо у районах активних бойових дій. Отже, отримане Позивачами грошове та продовольче забезпечення не може вважатися безпідставним, адже воно було нараховане на законних підставах, за фактичне проходження служби, виконання службових завдань і несення військової служби в інтересах оборони держави.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти робочих днів з дня отримання ухвали суду інформацію та належним чином засвідчені докази на її обґрунтування щодо підстав переведення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу №58 від 27.02.2025 року до Військової частини НОМЕР_3 .

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05.01.2026 у справі № 420/27626/25 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування.

В решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено вина позивачів у завданні матеріальної шкоди відповідачу під час проходження ними служби у відповідача, а тому суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного наказу №73 від 22.05.2025, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у встановленому порядку продовження (поновлення) на військовій службі 27 військовослужбовців не відбулось, що в свою чергу свідчить про безпідставне отримання ними грошового та продовольчого забезпечення.

- суд першої інстанції не врахував, що 27 військовослужбовців здійснивши самовільне залишення військової частини, втратили право на отримання грошового та продовольчого (котлового) забезпечення, безпідставно набули грошове забезпечення у загальному розмірі 1 981 322 грн. 80 коп., та продовольче забезпечення у загальному розмірі 319 651 грн. 34 коп. а відтак, зобов`язані повернути військовій частині НОМЕР_1 безпідставне набуте грошове та продовольче забезпечення на загальну суму у розмірі 2 300 974 грн. 14 коп. (два мільйона триста тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 14 копійок).

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Солдат ОСОБА_4 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 189 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 р. вих.№ 101/11388.

Молодший сержант ОСОБА_26 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024р. № 189 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 вих.№ 101/11387.

Солдат ОСОБА_7 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 189 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від26.12.2024р. вих.№ 101/11384.

Солдат ОСОБА_18 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 189 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.12.2024рр. вих.№ 11390.

Молодший сержант ОСОБА_21 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 189 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 вих.№ 101/11386.

Молодший сержант ОСОБА_22 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024 вих.№ 101/10544.

Головний сержант ОСОБА_13 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р.вих.№ 101/10540.

Сержант ОСОБА_12 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10534.

Старший солдат ОСОБА_25 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024 вих.№ 101/10548.

Солдат ОСОБА_14 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10543.

Солдат ОСОБА_20 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від26.11.2024р. вих.№ 101/10550.

Молодший сержант ОСОБА_23 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024 вих.№ 101/10547.

Солдат ОСОБА_6 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10542.

Сержант ОСОБА_17 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10546.

Солдат ОСОБА_9 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10549.

Солдат ОСОБА_2 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10545.

Сержант ОСОБА_15 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 157 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. вих.№ 101/10541.

Солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2024 № 174 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024р. вих.№ 101/11009.

Молодший сержант ОСОБА_16 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2024 № 174 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024 вих.№ 101/11006.

Молодший сержант ОСОБА_8 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 вих.№ 101/11180.

Молодший сержант ОСОБА_27 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 вих.№ 101/11181.

Молодший сержант ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 вих.№ 101/11178.

Солдат ОСОБА_10 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024р. вих.№ 101/11179.

Старший солдат ОСОБА_19 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 вих.№ 101/11177.

Солдат ОСОБА_5 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024р. вих.№ 101/11176.

Старший солдат ОСОБА_11 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024р. № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 вих.№ 101/11182.

Солдат ОСОБА_24 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2024 № 190 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024р. вих.№ 101/11619.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025 №58 вважати такими, що з “27” лютого 2025 року справи та посаду здали і вибули до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , з ч127” лютого 2025 року виключити зі списків частини та усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення зі сніданку “28” лютого 2025 року наступні військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , а саме, та нижче у наказі вказані усі 27-м позивачів. Та як підставу для видання наказу вказано рапорт начальника штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 вх.№981 від 26.02.2025 року, рапортів про здачу справ та посад №986/1-986/27 від 27.02.2025 року.

На підставі рапорту начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_32 № 2723 від 04.04.2025 командиром військової частини наказом від 25.04.2025 №159 було призначено службове розслідування по факту правомірності виплати коштів військовослужбовцям, які в період з 27.11.2024 по 27.12.2024 були зараховані до списків військової частини НОМЕР_1 згідно приписів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатом службового розслідування складений акт затверджений 22.05.2025 року, яким встановлено, що 27 військовослужбовців у різні періоди самовільно залишили свої військової частини, що в свою чергу свідчить про недобросовісність цих військовослужбовців. У встановленому порядку продовження (поновлення) на військовій службі 27 військовослужбовці не відбулось, що в свою чергу свідчить про безпідставне отримання ними грошового та продовольчого забезпечення. Такими чином, 27 військовослужбовців здійснивши самовільне залишення військової частини, втратили право на отримання грошового та продовольчого (котлового) забезпечення, безпідставно набули грошове забезпечення у загальному розмірі 1 981 322 гри. 80 коп., та продовольче забезпечення у загальному розмірі 319 651 гри. 34 коп, а відтак, зобов`язані повернути військовій частині НОМЕР_1 безпідставне набуте грошове та продовольче забезпечення на загальну суму у розмірі 2 300 974 гри. 14 коп. (два мільйона триста тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 14 копійок).

Службовим розслідуванням встановлено, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення визначена особиста недисциплінованість 27 військовослужбовців. Нехтування вимогами Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану” від 20.08.2024 № 3902-ІХ та “Алгоритм повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини”, доведеного Головним Управлінням Персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України, Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Виходячи із вищезазначеного, запропоновано: за заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму 2 300 974 грн. 14 коп. (два мільйона триста тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 14 копійок) притягнути 27 військовослужбовців до повної матеріальної відповідальності,

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.05.2024 № 73 наказано за заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму 2 300 974 гри. 14 коп. (два мільйона триста тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 14 копійок) притягнути 27 військовослужбовців до повної матеріальної відповідальності, а саме:

Солдат ОСОБА_35 -42 883.61 грн.

Солдат ОСОБА_7 - 43 080,82 грн.

Солдат ОСОБА_18 - 62 945,63 грн.

Молодший сержант ОСОБА_22 - 76 314,96 грн.

Головний сержант ОСОБА_13 -118 654,47 грн.

Сержант ОСОБА_12 - 15 507,28 грн.

Старший солдат ОСОБА_25 - 112 614, 28 грн.

Солдат ОСОБА_14 - 112 842,14 грн.

Солдат ОСОБА_20 - 98 757,89 грн.

Молодший сержант ОСОБА_23 - 120 378,66 грн.

Солдат ОСОБА_6 - 118 648.58 грн.

Сержант ОСОБА_17 - 115 507,28 грн.

Солдат ОСОБА_9 - 112 306228 грн.

Солдат ОСОБА_2 - 100 068,84 грн.

Сержант ОСОБА_15 -113 912,48 грн.

Солдат ОСОБА_1 - 103 915.97 грн.

Молодший сержант ОСОБА_16 - 104 390.33 грн.

Молодший сержант ОСОБА_8 - 68 188,03 грн.

Молодший сержант ОСОБА_27 - 67 731,97 грн.

Молодший сержант ОСОБА_3 - 67 417.55 грн.

Солдат ОСОБА_10 - 64 119,21 грн.

Старший солдат ОСОБА_19 - 61 539,37 грн.

Солдат ОСОБА_5 - 44 668,80 грн.

Старший солдат ОСОБА_11 - 66 024.54 грн.

Солдат ОСОБА_24 - 61 899,21 грн.

Молодший сержант Почапський В. 64 484.84 грн.

Молодший сержант ОСОБА_26 - 62 181 грн. 10коп.

З вказаним наказом позивачів ознайомили під розпис в той же день, про що свідчать їх підписи.

З оскаржуваними наказами позивачі не погодились та звернулись до суду з позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут № 548-ХІV).

Положеннями статті 3 Статуту № 548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 9 Статуту №548-ХІV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 26 Статуту №548-ХІV встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Наказом Міністра оборони України від21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608).

Положеннями пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з вимогами п.1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Відповідно до розділу 4 частини 3 вищезазначеного Наказу Міноборони військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування: бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень, порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно з вимогами п.3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до Наказу Міноборони № 608 від 21 11 2017 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України” розділ 1 частина 7 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі"

Відповідно до розділу 4 частини 3 вищезазначеного Наказу Міноборони військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування: бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень, порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Розділ 8 частина 1 вищезазначеного Наказу Міноборони у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Спірні правовідносини врегульовано і Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX).

Відповідно до положень статті 2 Закону № 160-IX дія цього закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально - виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Положеннями ст.58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Як встановлено службовим розслідуванням усі позивачі до зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 проходили службу у різних військових частинах, які були залишені ними самовільно, що підтверджується стосовно: солдата ОСОБА_4 - доповіддю командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_36 . Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 20.02.2025 № 834;

молодшого сержанта ОСОБА_26 - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.05.2025 по справі №

592/6443/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040002378 від 12.02.2025;

солдата ОСОБА_7 - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.04.2025 по справі № 592/6447/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040002374 від 12.02.2025;

солдата ОСОБА_18 - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.04.2025 по справі № 592/6458/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040002367 від 12.02.2025;

молодшого сержанта ОСОБА_21 - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.04.2025 по справі № 592/6453/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040002369 від 12.02.2025;

молодшого сержанта ОСОБА_22 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4136;

головного сержанта ОСОБА_13 - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 314;

сержанта ОСОБА_12 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 10.11.2024 № 1643/9408с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 ;

старшого солдата ОСОБА_25 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4138;

солдата ОСОБА_14 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4132;.

солдата ОСОБА_20 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4135;

молодшого сержанта ОСОБА_23 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4137;

солдата ОСОБА_6 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4130;

сержанта ОСОБА_17 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4134;

солдата ОСОБА_9 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4131;

солдата ОСОБА_2 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4129;

сержанта ОСОБА_15 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 07.11.2024 № 1643/9266с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 № 4133;

солдата ОСОБА_1 - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.04.2025 по справі № 592/6576/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001543 від 29.01.2025;

молодшого сержанта ОСОБА_16 – ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 по справі № 592/6583/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001330 від 24.01.2025;

молодшого сержанта ОСОБА_8 – ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.05.2025 по справі № 592/6581/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001343 від 24.01.2025;

молодшого сержанта ОСОБА_27 – ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 по справі № 592/6579/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001536 від 29.01.2025;

молодшого сержанта ОСОБА_3 – ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 по справі № 592/6451/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001112 від 22.01.2025;

солдата ОСОБА_10 – ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 по справі № 592/6584/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001542 від 29.01.2025;

старшого солдата ОСОБА_19 - Довідкою- Доповіддю про неповернення з відпустки (СЗЧ без зброї) командира військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_37 . Витягом з ЄРДР № 62025170040003769 від 28.02.2025;

солдата ОСОБА_5 - доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 від 19.12.2024 № 1643/10659с; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 17.12.2024 № 354; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 30.01.2025 № 480;

старшого солдата ОСОБА_11 - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 по справі № 592/6577/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001331 від 24.01.2025;

солдата ОСОБА_24 - Довідкою № 5018 про самовільне залишення військової частини НОМЕР_7 .

Після того як позивачі прибули до ІНФОРМАЦІЯ_1 вони виразили бажання продовжити проходження військової служби та кожному позивачу було вручено припис на убуття до військової частини НОМЕР_1 у строк вказаний у приписі, що ними й було виконано.

Після прибуття до відповідача останній видав щодо кожного позивача наказ про зарахування до списків особового складу та поставлення на грошове та котлове забезпечення в/ НОМЕР_8 .

Після зарахування до списків особового складу до видання наказу №58 від 27.02.2025 позивачі виконували службові обов`язки відповідно до своїх посад та завдань, які ставились перед ними командуванням, за що їм виплачувалось щомісячне грошове забезпечення та видавалось котлове забезпечення.

Проте зарахування позивачів до відповідача відбулось без дотримання нормативних актів Міністерства оборони України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі Порядок №260).

Так п.15 Розділу І Порядку №260 встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно п.15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Відповідачем не встановлено, та матеріали справи не містять доказів того, що під проходження військової служби позивачами у в/ч НОМЕР_1 їм за місцем попередньої служби у військових частинах, які вони залишили самовільно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” № НОМЕР_9 військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Згідно п.7-2 Глави XII Закону України № 2232 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21 листопада 2024 року № 4087-IX (набрав чиноості 29.11.2024р.) і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 1 березня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України;

у день продовження військової служби військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 цього пункту, командир (начальник) військової частини інформує у письмовій формі про таке продовження орган досудового розслідування та відповідний орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

факт відкриття кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України, стосовно військовослужбовця, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, не є підставою для відмови у продовженні йому військової служби та дії контракту;

військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 цього пункту, з дня прийняття командиром (начальником) військової частини рішення про призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали службового розслідування не містять доказів з`ясування дати початку призупинення військової служби щодо кожного позивача, яким є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, позивачі як військовослужбовці були направлені військовою службою правопорядку до Військової частини НОМЕР_1 за приписом та саме Військова частина НОМЕР_1 мала повноваження та обов`язок перевірити законність направлення даним органом позивачів для проходження військової служби у нього.

Згідно п. 2.8.9 Інструкції з діловодства у ЗСУ затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40 військовослужбовцям військової частини (установи) видаються: припис (додаток 29) – військовослужбовцям, які направляються до нового місця служби, а також звільненим у запас або відставку.

Відповідно до п. 3. Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженогоНаказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260(далі - Порядок №260), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно п. 15 Розділу І Порядку №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Та як встановлено судом відповідач видав відповідні накази про зарахування позивачів до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та прийняв їх на грошове та інше забезпечення, що стало підставою для виконання ними обов`язків військової служби та отримання грошового та котлового забезпечення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 у справі №180/1735/16-ц виклав висновок, що під час застосування правил ст. 1215 ЦК України як винятку із ст. 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У справі, що розглядається доказів про набуття позивачами грошового та продовольчого(котлового) забезпечення на загальну суму у розмірі 2 300 974 гри. 14 коп. (два мільйона триста тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 14 копійок) в результаті рахункової помилки відповідача матеріали справи не містять.

Разом з тим, грошове та продовольче (котлове) забезпечення позивачам здійснювалися у встановленому порядку, після фактичного виконання позивачами службових обов`язків, з відображенням у фінансових документах частини.

Отже, на переконання колегії суддів, отримані позивачами суми грошового забезпечення та додаткових винагород не можуть розцінюватися як шкода, завдана з їхньої вини.

Крім того, жодних ознак недобросовісності з боку позивачів не встановлено, оскільки останні виконували службові завдання, перебували у визначених підрозділах, отримували забезпечення нарівні з іншими військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 , а нарахування коштів здійснювалося в автоматичному порядку на підставі чинних наказів.

З огляду на викладене, матеріалами справи не підтверджено вина позивачів у завданні матеріальної шкоди відповідачу під час проходження ними служби у відповідача, а тому апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного наказу №73 від 22.05.2025, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апелянт вважає протиправною поведінкою, яка призвела до завдання шкоди – самовільне залишення кожним позивачем військової частини, де вони попередньо проходили військову службу.

Колегія суддів зауважує щодо відсутності вини позивачів в тому, що відповідач своїми наказами зарахував їх до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та поставив на грошове, речове та котлове забезпечення, та допустив до виконання ними обов`язків за призначеними посадами.

Також відповідач не надає доказів про невиконанням чи неналежним виконанням позивачами обов`язків військової служби або службових обов`язків під час проходження служби у відповідача, окрім того що вони самовільно залишили свої попередні військові частини.

Поруч з тим, у наказі №73 від 22.05.2025 підписаним командиром в/ч п/п-ком ОСОБА_38 про результати службового розслідування він вказує, що за результатами службового розслідування призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.02.2025 року №105 за фактом виявлення порушення правомірності зарахування військовослужбовців до списків в/ НОМЕР_8 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 року по 27.12.2024 року виконуючому обов`язки начальника групи персоналу в/ НОМЕР_8 ОСОБА_39 , начальнику штабу-заступнику командира в/ НОМЕР_8 майору ОСОБА_40 нагадано про обов`язки служби та накладено дисциплінарне стягнення “Зауваження”.

Також наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.05.2025 №291 “Про результати службового розслідування” за недотримання порядку переміщення військовослужбовців , зарахування їх у розпорядження та Алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців які повернулись для проходження військової служби до ЗСУ, порушення вимог ст.ст.11,16,68 Статуту внутрішньої служби ЗСУ п.110,116 Положення про проходження військової служби у ЗСУ командир військової частини НОМЕР_1 нагадав сам собі про обов`язки служби через нетривалий час перебування на посаді на час вчинення правопорушення.

Отже, фактично відбулось порушення порядку проходження військової служби військовослужбовцями/позивачами з формальних підстав - без видання командиром військової частини наказу про продовження ними військової служби.

На думку колегії суддів доцільно зауважити, що формальна відсутність наказу командира військової частини НОМЕР_1 про продовження проходження військової служби позивачами є наслідком виключно процедурної бездіяльності відповідальних посадових осіб відповідача та не може бути поставлена у провину позивачам.

Судом встановлено, що у спірний період позивачі фактично не переривали проходження служби, перебували у розпорядженні частини та сумлінно виконували покладені на них обов`язки, що підтверджується матеріалами справи.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Відсутність в матеріалах справи доказів порушення позивачами військової дисципліни, ухилення від служби свідчить про їхню добросовісну поведінку, яка в силу ст. 1215 ЦК України виключає можливість стягнення виплаченого їм грошового забезпечення.

Колегія суддів наголошує, що формальні недоліки в оформленні кадрової документації не спростовують факту реального виконання позивачами своїх обов`язків та не можуть нівелювати право позивачів на соціальний захист у вигляді оплати праці за фактичне виконання військових обов`язків.

Отже, доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі № 420/27626/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк