Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №639/182/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/182/26

Провадження № 3/639/153/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м.Харків

Суддя Новобаварського районного суду м.Харкова Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов із Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 557054 від 02.01.2026 року, 02 січня 2026 року о 03 годині 42 хвилин за адресою: м. Харків, Карачівське шосе 65-61 км водій ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер Алкотест 7510, результат огляду 1.55‰.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що автомобілем не керував. Після зупинки автомобіля, на якому приїхали його знайомі, він підійшов до автомобіля та, оскільки йому було необхідно зарядити мобільний телефон, присів на водійське місце. Не спростовує, що перебував у стані сп`яніння. Автомобіль належить його знайомому ОСОБА_2 , а керував ним ОСОБА_3 .

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Фесенко С.В. заявив клопотання про закриття провадження по справі за відсутності складу адміністративні правопорушення в діях ОСОБА_1 з підстав того, що останній не перебував за кермом автомобіля VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , 02 січня 2026 року о 03 годині 42 хвилин за адресою: м. Харків, Карачівське шосе 65-61 км, як це вказано в протоколі, про що свідчить відеозапис.

Також до суду надійшли письмові пояснення свідка ОСОБА_2 щодо вказаної події, а саме: «02.01.2026 року він і ОСОБА_3 їхали в гості до ОСОБА_1 для святкування нового року разом. Автомобіль VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 на підставі права власності, однак в засніжену ніч він побоявся їхати самостійно і попросив це зробити ОСОБА_4 . Він погодився. Коли вони під`їхали до магазину Посад, то ОСОБА_5 вже стояв та очікував їх. Він попросив зарядити свій мобільний телефон і сів на водійське місце. Через деякий час до них під`їхав автомобіль патрульної поліції. Представники поліції підійшли до них і попросили надати документи для встановлення особистості. Метою перевірки документів стала комендантська година. Звісно ніхто не хотів одразу надавати документи, адже вони хотіли швидше поїхати святкувати Новий рік. Однак поліцейські почули запах алкоголю від ОСОБА_5 , тому ще більше хотіли перевірити саме його документи. Побачивши, що ОСОБА_5 виходить з місце водія, в них відразу склалося враження, що саме він керував транспортним засобом, що не відповідає дійсності. Надаючи коментарі стосовно цієї ситуації слід зазначити, що дійсно ОСОБА_6 був напідпитку, він цього не заперечував ОСОБА_7 навіть погодився пройти тест на стан алкогольного сп`яніння. Те, що у ОСОБА_5 виявили ознаки алкогольного сп`яніння немає ніякого відношення до вчинення адміністративного правопорушення, як вважає поліція, оскільки ОСОБА_5 не керував моїм автомобілем. Слід зазначити, що поліцейські не бажали встановити істинні обставини справи, а саме хто керував транспортним засобом. Після чималих переговорів з працівниками поліції вони посадили ОСОБА_5 до своєї машини і там почали далі вести бесіду з ним. Про що вони говорили він не чув. Згодом йому стало відомо, що на нього склали протокол за те, що він нібито був за кермом в стані алкогольного сп`яніння і після чого був доставлений до ТЦК».

Суд, заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали про адміністративні правопорушення, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані наркотичного - сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до п.2.9 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно ч.1 розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп`яніння у разі проведення огляду на стан сп`яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.9.а ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.

Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.9.а ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці; вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Відповідно до протоколу ЕПР1 № 557054 від 02.01.2026 року водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 03 годині 42 хвилин за адресою: м. Харків, Карачівське шосе 65-61 км керував автомобілем VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер Алкотест 7510, результат огляду 1.55‰.

Однак, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, при цьому, на противагу складеному протоколу працівниками поліції, в поясненнях, наданих в протоколі, зазначив, що автомобілем він не керував.

Вказані пояснення ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження дослідженим відеозаписом зазначених подій, з якого можна зробити однозначний висновок, що останній не був зупинений працівниками поліції в часі, вказаному в протоколі, та знаходився біля автомобіля, що перебував в статичному положенні. На протязі всього часу спілкування з поліцейськими він заперечував факт керування ним транспортним засобом.

Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.

Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, (відеозаписи із бодікамер), суд доходить висновку, що працівники патрульної поліції не забезпечили ведення безперервної відеофіксації та не зафіксували факт керування транспортним засобом VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 ..

Тобто, відеофіксація здійснена епізодично, та сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, відеозапис не відтворює події безпосередньої зупинки автомобіля.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом – виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_8 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну, а тому зазначене не породжувало обов`язку проходити огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння.

При прийнятті рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Крім того, згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачиться на користь особи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Так, в порушення вимог ст.251 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного належного доказу вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколі. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 матеріалами справи не спростовані.

Інші будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

За викладених вище обставин суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557054 від 02.01.2026 року року, який складений з порушенням вимог чинного законодавства, не є належним доказом, на підставі якого відповідно до положень ст. 251 КУпАП суд може встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130,247,279,283,284 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 7 листопада 2015 року № 1395, Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом № 77 від 26 лютого 2009 року,

П О С Т А Н О В И В:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова.

Суддя В.О.Макаров