Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №619/9749/24 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/9749/24

провадження № 1-кп/619/125/26

ВИРОК

іменем України

13 травня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №12024221270000384 від 19.10.2024, №62025170040013227 від 30.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Золочів, Богодухівського району, Харківської області, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 31.05.2023 згідно вироку Дергачівського районного суду Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з визначенням іспитового строку 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ст. 126-1 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачений - ОСОБА_3 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 протягом тривалого часу мешкає спільно зі своєю тещою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , де систематично вчиняв домашнє насильство в межах місця проживання відносно останньої, з якою пов`язаний спільним побутом, має взаємні права та обов`язки, перебуває у близьких відносинах за таких обставин: в період часу з 13 серпня до 10 листопада 2024 року ОСОБА_3 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, систематично вчиняв психологічне насильство щодо ОСОБА_7 шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, що призвело до психологічних страждань та розладів здоров`я останньої та завдання шкоди її психічному здоров`ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки, втрати позитивних емоцій.

Так, 13 серпня 2024 року приблизно о 12:00 год ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, погрозах вбивством, що спричинило останній сильне психологічне страждання. По даному факту ОСОБА_7 , написала заяву до поліції та постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 23 серпня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 18 серпня 2024 року приблизно о 17:00 год ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, погрозах вбивством, що спричинило останній сильне психологічне страждання. По даному факту ОСОБА_7 написала заяву до поліції та постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 05 жовтня 2024 року приблизно о 18:00 год ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, погрозах вбивством, що причинило останній сильне психологічне страждання. По даному факту потерпіла написала заяву до поліції та постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 19 жовтня 2024 року о 09:40 год ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров`я, психологічного страждання у зв`язку з чим вона написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства.

Крім того, 27 жовтня 2024 року о 20:35 год ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров`я, психологічного страждання у зв`язку з чим вона написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства.

Крім того, 03 листопада 2024 року о 19 годині, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров`я, психологічного страждання у зв`язку з чим вона написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства.

Крім того, 10 листопада 2024 року о 17 годині, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_8 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров`я, психологічного страждання у зв`язку з чим вона написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства.

Крім того, в період часу з 30 грудня 2024 року до 13 лютого 2026 року ОСОБА_9 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, діючи умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його іті та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство щодо ОСОБА_6 шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, що призвело до психологічних страждань та розладів здоров?я останньої та завдання шкоди її психічному здоров?ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки, втрати позитивних емоцій. Так, 30 грудня 2024 року о 12:00 годині, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило розлад здоров?я, емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, у зв?язку з чим постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2025 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУПАП. Також, 30 серпня 2025 року о 21:30 годині, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило розлад здоров?я, емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, у зв?язку з чим постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУпАП. Крім цього, 26 липня 2025 року о 14:00 годині ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні . залякуванні, що спричинило розлад здоров`я, емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання у зв`язку з чим постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 21 серпня 2025 року ОСОБА_10 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП. Окрім цього, 10 листопада 2025 року о 21:00 години ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров?я, психологічного страждання у зв?язку з чим з чим ОСОБА_6 написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства передбаченого ст. 126-1 КК України від 11 листопада 2025 року. Водночас, 18 листопада 2025 року о 09:30 години ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров?я, психологічного страждання у зв?язку з чим з чим ОСОБА_6 написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства передбаченого ст. 126-1 КК України від 18 листопада 2025 року. Також, 06 лютого 2026 року о 17:00 години ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров?я, психологічного страждання у зв?язку з чим з чим ОСОБА_6 написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства передбаченого ст. 126-1 КК України від 07 лютого 2026 року. Окрім зазначеного, 13 лютого 2026 року о 16:00 години ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_6 яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до розладу здоров?я, психологічного страждання у зв?язку з чим з чим ОСОБА_6 написала заяву про вчинення відносно неї домашнього насильства передбаченого ст. 126-1 КК України від 14 лютого 2026 року.

Крім того, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно А4951 N? 116 від 08.04.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, вважається таким, що знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду водія 6 кулеметного розрахунку 3 кулеметного відділення 2 кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , прийняв та приступив до виконання службових обов?язків. Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 6, 11, 12, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки та бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов?язків, та про зроблені йому зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України. Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової Указом Президента України N?64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України N?40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року по 05 годину 30 хвилин 03 лютого 2025 року, який діє на теперішній час. Однак, солдат ОСОБА_3 27.06.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд. Реалізуючи свій злочинний умисел, старший солдат ОСОБА_3 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, після лікування в КНП «Тетіївська центральна лікарня» Тетіївської міської ради, не повернувся в район зосередження роти вогневої підтримки 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 . Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_3 у період з 27 червня 2025 року по 25 лютого 2026 року, в умовах дії правового режиму воєнного стану, самовільно та без поважних причин перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 , не пов?язуючи своє перебування з виконанням обов?язків військової служби та проводячи зазначений час на власний розсуд до 25.02.2025, доки не був виявлений працівниками ВП №2 Богодухівського РВП ГУПН в Харківській області. Упродовж вказаного періоду солдат ОСОБА_3 обов?язки військової служби за займаною посадою не виконував, до закладів охорони здоров?я не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, факт самовільного залишення військової частини та причини такого залишення не повідомляв.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Крім того, своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та підтвердив факт і обставини їх вчинення, так, як це зазначено вище та зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу.

Водночас судом з`ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні зазначених злочинів доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, яка обтяжують покарання, відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою повторно та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину, дані про особу винного, а саме те, що він раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, як особа, щодо якої скарг від мешканців селища не надходило, конкретні обставини вчинення злочинів, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочини та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати до ОСОБА_3 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 71 КК України визначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Отже, передумовою застосування судом положень ст. 71 КК є факт вчинення особою нового кримінального правопорушення до повного відбуття покарання за попереднім вироком, точний вид та розмір якого суд має встановити й зазначити у своєму рішенні.

Висновок щодо застосування цієї норми права, обов`язковий для врахування іншими судами в силу ч. 6 ст. 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 6 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113кмо21). Як виснувала вказана палата, для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Так, ОСОБА_3 засуджений згідно вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 31.05.2023 по справі № 619/2329/23 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з визначенням іспитового строку в 3 роки.

Відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України, після постановлення вироку Дергачівським районним судом Харківської області від 31.05.2023, але до повного відбуття покарання, отже, при призначенні остаточного покарання підлягають застосуванню положення ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Частиною 5 ст. 72 КК України встановлено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17.03.2026 щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 17.03.2026 в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком до 15.05.2026.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази, процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

-за ст. 126-1 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання ОСОБА_3 у виді у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 31.05.2023 по справі № 619/2329/23 остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку - 13.05.2026.

У строк покарання зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 17.03.2026 до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним – тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк – з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1