Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №160/35187/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35187/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 07.12.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ (рішення) Військової частини НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 подано та/або визнано таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ) 26.04.2025; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі у попередньому статусі (посада снайпера 2 категорії / інша фактична посада), з урахуванням безперервності проходження служби; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дати незаконного подання в СЗЧ (26.04.2025) і до дня фактичного поновлення на службі, із врахуванням усіх видів грошового забезпечення (оклад, надбавки, премії, додаткова винагорода під час дії воєнного стану тощо).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 адміністративний позов залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 08.01.2026 подав заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої, зокрема, зазначив, що спірний індивідуальний акт (наказ/рішення) Військової частини НОМЕР_1 про подання/визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ) від 26.04.2025 йому не вручався і до цього часу не наданий. Днем, коли позивач дізнався про оскаржувану дію/рішення та його реальні юридичні наслідки, є 27.10.2025 (дата отримання офіційної відповіді Військової частини НОМЕР_1 ).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дізнавшись про свій фактичний статус «самовільне залишення частини (СЗЧ)» 28.10.2025, позивач мав можливість звернутись до суду з позовом у встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк. Між тим, до суду позивач звернувся лише 07.12.2025, тобто із пропуском строку звернення до суду.

При цьому суд звернув увагу і на той факт, що фактично в період з 26.04.2025 по 30.09.2025 позивач до командування військової частини із будь-якими заявами не звертався, до військової частини для продовження проходження служби не повернувся, медичних документів щодо підтвердження перебування на лікуванні та реабілітації в цей період, не надав, що свідчить про його небажання не тільки повернутись на військову службу, але і визначити свій статус як військовослужбовця.

Також суд зазначив, що з наданих до матеріалів позову фотокопій медичних документів встановлено, що в період з 26.04.2025 по 27.10.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні лише один раз, а саме - з 23.06.2025 по 22.07.2025 в КНП ММР «Міська лікарні № 3» (м. Миколаїв), між тим, доказів перебування на лікуванні за інші періоди позивачем до суду не надано, а також не надано доказів того, що позивачем було повідомлено командування Військової частини НОМЕР_1 про обставини перебування на лікуванні в цей період.

З огляду на викладене, суд зазначив, що у поданій заяві про поновлення пропущеного строку позивач не зазначив обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. Крім того, позивачем не наведено інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

За загальним правилом, визначеним у статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти беззаперечного висновку, що перебіг строку звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом спору у цій справі є наказ Військової частини НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 подано та/або визнано таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ) 26.04.2025.

Відповідно, строк, визначений статтею 122 КАС України, розпочинає свій відлік з моменту отримання оскаржуваного наказу, коли особа має реальну можливість ознайомлення з його змістом.

Як вбачається з тексту позовної заяви та клопотань позивача про поновлення строку звернення до суду, оскаржуваний наказ ВЧ НОМЕР_1 не вручався ОСОБА_1 , позивач лише після звернення до військової частини був проінформований про його прийняття.

Натомість суд першої інстанції залишив поза увагою такі доводи позивача та не встановив чи був вручений позивачеві сам наказ, не звернувши увагу й на те, що разом з позовною заяву ОСОБА_1 подав до суду й клопотання про витребування доказів.

Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в ухвалі про повернення позовної заяви фактично вдався до оцінки підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на лікуванні та добросовісності дій позивача щодо проходження військової служби, що по своїй суті пов`язано з суттю спірних правовідносин та не може вирішуватися на стадії відкриття провадження у справі, без дослідження всіх обставин справи та перевірки їх доказами.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню як така, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/35187/25 скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з 13 травня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена з 13 травня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров