Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №280/10209/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10209/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року (суддя Максименко Лілія Яковлівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995 протиправною; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії період роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995, у зв`язку із чим перерахувати розмір його пенсії з часу її призначення.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог щодо перерахунку пенсії з 08.03.2023 по 18.05.2025 повернуто позивачу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995 при призначенні пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995, у зв`язку з чим здійснити з 19.05.2025 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.03.2023.

На звернення представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 31.10.2025 повідомило, що при розгляді трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 на ім`я ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області встановлено, що запис № 9 (сторінка 6-7) не містить посилання на наказ та дату звільнення з роботи, що є порушенням вимог Інструкції № 58. Для зарахування періоду роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995 необхідно надати довідку уточнюючого характеру з підприємства на підтвердження роботи у зазначений період з посиланням на відповідні накази із зазначенням їх номерів та дат.

Вважаючи не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 ОСОБА_1 прийнято на роботу в Запорізьке спеціальне управління № 1 тресту «Дніпродомнаремонт» з 02.01.1985 слюсарем будівельним по 5 розряду (наказ № 6 від 09.01.1985); 01.01.1987 переведено механіком гаража (наказ № 3 від 06.01.1987); 06.06.1995 звільнено за власним бажанням.

Як свідчать матеріали справи, при призначенні позивачу пенсії пенсійним органом не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 05.08.1980, оскільки запис трудової книжки не містить посилання на наказ та дату звільнення з роботи, що є порушенням вимог Інструкції № 58.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 встановлено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на наведені норми права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо порядку її заповнення. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, вірно звернув увагу відповідача на приписи ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Натомість відповідач не вчинив належних дій щодо реалізації своїх повноважень, визначених частиною 3 статті 44 Закону України № 1058-IV.

Більш того варто зауважити, що матеріали справи містять довідку № 590 від 25.06.2012, яка видана ВАТ «Дніпродомнаремонт» ДП Запорізьке спеціальне управління № 1 по ремонту металургійних печей та устаткування про те, що ОСОБА_1 дійсно працював на Запорізькому спеціальному управлінні № 1 тресту «Дніпродомнаремонт», перейменованого на ДП Запорізьке спеціальне управління № 1 ВАТ «Дніпродомнаремонт» з 02.01.1985 – наказ № 6 від 09.01.1985 по 06.06.1995 наказ № 147 від 06.06.1995.

Доводи позивача про те, що вказана довідка була надана пенсійному органу при зверненні із заявою про призначення пенсії, відповідачем не спростовуються.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1985 по 06.06.1995 при призначенні пенсії.

Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року в адміністративній справі № 280/10209/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 13 травня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 13 травня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров