Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №280/10114/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10114/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025, (суддя суду першої інстанції Кисіль Р.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/10114/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

31.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 30.04.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 30.04.2023 (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік” станом на 1 січня 2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Проте, для розрахунку посадового окладу позивача та окладу за військовим званням відповідачем протиправно застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. В зв`язку з чим позивач вважає, що дії відповідача щодо обчислення та виплати йому у заниженому розмірі грошового забезпечення та додаткових виплат з 04.07.2022 по 30.04.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 є протиправними.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 01.08.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 30.04.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 30.04.2023 (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у спірний період позивачу було правомірно нараховано та виплачено грошове забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Урядом не було прийнято жодного акту щодо втрати чинності п. 6 постанови №103, або щодо відновлення дії положень Постанови №704, в редакції до прийняття постанови №704 щодо визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, тощо, відтак застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 при визначенні розміру грошового забезпечення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу №279 від 25.09.2024, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку відповідно до пп. “А” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Зі змісту наказу встановлено, що ОСОБА_1 щорічна основна відпустка за 2022-2023 рік не надавалась, додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій за період з 21.11.2023 по 25.09.2024 не надавалась; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 не виплачувалась, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 виплачено; вирішено виплатити: премію за особливий внесок у загальні результати служби в розмірі 420% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.09 по 25.09.2024 року, грошову компенсацію за 26 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, грошову компенсацію за 14 діб невикористаної додаткової відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 14 діб невикористаної додаткової відпустки за 2024 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби.

Розмір грошового забезпечення та премій позивачу був розрахований відповідачем на підставі п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року (1762,00 грн.), та визначений шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Не погодившись з діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на відповідний рік.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

На момент набрання чинності Постановою №704, пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції, визначеній пунктом 6 Постанови №103, а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

При цьому, суд звертає увагу, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови №704 не вносилися, і лише постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №103 примітки додатків 1, 12 та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.

Таким чином, у 2018 році пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.”.

В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.

Отже, у зв`язку зі скасуванням в судовому порядку, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у пункті 62 постанови від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:

“… (1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік)….”.

Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом також у постановах від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 12.07.2023 у справі №420/14380/21 тощо.

Зважаючи на те, що відповідачем у період з 04.07.2022 по 30.04.2023 не нараховувалося та не виплачувалося ОСОБА_1 грошове забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, то така бездіяльність є протиправною.

Також суд зауважує, що підлягають перерахунку виплати, що належали позивачу, (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні), оскільки при їх обрахунку використано посадовий оклад та оклад за військовим званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.

Разом з тим суд першої інстанції правильно зазначив, що грошове забезпечення за період з 04.07.2022 по 31.12.2022 повинно розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022. В зв`язку з чим вимога позивача про здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік” станом на 1 січня 2023 року, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в адміністративній справі № 280/10114/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш