Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №341/737/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/737/26

Номер провадження 3/341/115/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року місто Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р., за участю ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-2 КУпАП, щодо керівника ТзОВ «Горицвіт» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

установив

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 22.04.2026 №737 керівник ТзОВ «Горицвіт» ОСОБА_1 вчинила несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) за наступних викладених у протоколі обставин.

За результатами проведеної камеральної перевірки ТзОВ «Горицвіт», оформленої актом від 05.03.2026, установлено, що керівник ТзОВ «Горицвіт» ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжне доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), зокрема: акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами за лютий 2026 року із терміном сплати 02.03.2026 – фактично сплачено 04.03.2026. Такі дії кваліфіковано як порушення приписів пунктів 16.1.4, 57.1, 222.2.2 Податкового кодексу України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнала. При цьому пояснила, що дійсно сплатила акцизний податок 04.03.2026 за декларацією, яку подала 16.02.2026. При цьому, на уточнене запитання судді, за який звітний податковий період сплачено податок 04.03.2026, особа повідомила, що за січень 2026 року.

Надаючи правову оцінку наявним у справі доказам, поясненням особи, суддя виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу (ПК) України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

У пункті 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з підпунктом 222.1.1 статті 222 ПК України суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

У статті 223 ПК України визначено, що базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платники податку подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку.

Згідно з частиною 1 статті 163-2 КУпАП як адміністративне правопорушення визначено неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи і надавши їм правову оцінку, суддя установив відсутність вчинення керівником ТзОВ «Горицвіт» ОСОБА_1 викладеного в протоколі правопорушення, а саме: несвоєчасного подання платіжного доручення на перерахування належного до сплати акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизними товарами за лютий 2026 року, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу долучено лише копію акта камеральної перевірки перевірки від 05.03.2026, згідно з яким за результатами перевірки споживчого товариства «Горицвіт» щодо акцизного податку - декларації з акцизного податку за лютий 2026 року від 16.02.2026, установлено сплату акцизного податку 04.03.2026. При цьому граничний термін сплати – 02.03.2026.

Надаючи правову оцінку протоколу про адміністративне правопорушення як доказу та акту перевірки, поясненням особи, суддя установив наступне.

Граничний термін сплати акцизного податку за січень 2026 року за поданою ОСОБА_1 декларацією з акцизного податку від 16.02.2026, закінчився 02.03.2026. ОСОБА_1 перерахувала відповідний податок (подала платіжне доручення) 04.03.2026, тобто несвоєчасно в порушення вимог підпункту 222.1.1 статті 222 ПК України.

При цьому суть викладеного у протоколі обвинувачення полягає у тому, що ОСОБА_1 подала платіжне доручення на перерахування акцизного податку саме за лютий 2026 року. Своєю чергою строк сплати акцизного податку за лютий 2026 року закінчувався 30.03.2026.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи, суддя виходить з такого.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Таким чином, згідно з Конституцією України та рішеннями Європейського суду з прав людини винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумними сумнівами. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Отже, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх допустимості і належності.

Чинний КУпАП не визначає поняття допустимості та належності доказів, проте відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим кодексом (ст. 86 КПК України).

Таким чином, особа не може бути притягнута до відповідальності на підставі неналежних чи недопустимих доказів, а наявні докази повинні виключати будь-які розумні сумніви щодо винуватості особи.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

У рішенні в справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

У цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Приписами статті 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, серед іншого, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Суддя на виконання вимог ст. 278 КУпАП констатує недоліки протоколу про адміністративне правопорушення в частині відображення суті адміністративного правопорушення (об`єктивної сторони), передбаченого ч. 1 статті 163-2 КУпАП. Зокрема, у протоколі неправильно вказано про несвоєчасне подання ОСОБА_1 платіжного доручення на перерахування акцизного податку за лютий 2026 року, замість правильного – за січень 2026 року.

З огляду на викладену практику ЄСПЛ, суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію (опис) діяння особи, стосовно якої розглядається справа.

Так само надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб`єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Оцінюючи протокол № 737 про адміністративне правопорушення, не визнаю його належним доказом для використання у процесі доказування винуватості ОСОБА_1 за частиною першою статті 163-2 КУпАП, оскільки у ньому не правильно описані обставини, які складають об`єктивну сторону правопорушення, яке полягає у дотриманні особою податкового законодавства в частині сплати акцизного податку сааме за січень 2026 року.

Своєю чергою суддя констатує відсутність у справі будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжне доручення на перерахування акцизного податку саме за лютий 2026 року, термін сплати за яким закінчився 30.03.2026.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження у справі щодо керівника споживчого товариства «Горицвіт» ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 163-2, 247, 251, 256, 283, 284, 285 КУпАП, суддя

постановив

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ