Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №520/28117/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 р. Справа № 520/28117/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., повний текст складено 10.03.26 по справі № 520/28117/25

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківської міської ради оформлені листом заступника міського голови Тетяни Чечетової-Терашвілі від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25 8-31 та №Г-10-13938/1-25 8-31 щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків службової особи органу місцевого самоврядування, що призвело до грубого порушення гарантованих прав ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Харківську міську раду винести розпорядження про призначення службового розслідування за заявою позивача від 23.09.2025 за фактом неналежного виконання покладених на заступника директора Департаменту начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_2 службових обов`язків службової особи органу місцевого самоврядування, що призвело до грубого порушення нею вимог діючого законодавства, що супроводжувалось наданням останньою незаконної та необґрунтованої відповіді від 01.08.2025 №Г-10-8995/1-25 08-31 на звернення позивача, до якої умисно внесено недостовірні відомості, внаслідок чого до теперішнього часу Департаментом земельних відносин Харківської міської ради не внесено змін до проекту договору оренди землі, який був виготовлений на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №520/10975/24 Департаментом земельних відносин Харківській міській ради, що відповідно до приписів п. 4.1 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08, річна орендна плата складає 3% за використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 загальною площею 0,0377 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що суд першої інстанції є упередженим судом при здійсненні розгляду справи № 520/28117/25, а рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, яке не ґрунтується на засадах верховенства права, а також судом першої інстанції неправильно застосуванні норми матеріального права та порушені норми процесуального права. В обгартування посилається на те , що останнім днем подання відзиву на позовну заяву є 12.11.2025, однак в порушення встановленого судом строку відзив на позовну заяву відповідачем подано лише 26.02.2026 , тобто минувши 107 днів, таким чином, поданий відповідачем відзиву на позивну заяву не підлягає розгляду, у зв`язку з тим, що він поданий в порушення строку для його надання встановленого судом. Однак, суд першої інстанції здійснював розгляд справи, з урахуванням відзиву. При цьому , позивачу судом першої інстанції не надано можливості здійснити уточнення своїх позивних вимог внаслідок упередженості суду першої інстанції, дії якого не відповідають вимогам діючого законодавства України. Вважає , що судом першої інстанції умисно внаслідок упередженості в грубі порушення вимог КАС України, Конституції України не здійснено повне з`ясування обставин, що мали значення для справи, а саме: - згідно п. 4.1.43 Положення про Департамент земельних відносин Харківській міській ради вбачається, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань розраховує плату за землю у формі орендної плати або земельного податку ; - відповідно до п. 4.1.15 Положення про Департамент земельних відносин Харківській міській раді вбачається, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань готує матеріали та вносить пропозиції щодо плати за землю, виконує розрахунки орендної плати для оформлення договорів оренди землі;- 18.07.2023 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Дорош Г.Г. складено розрахунки сум безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 27.07.2020 р. – 31.12.2020 р. та з 01.01.2021 р. – 31.12.2021 р., які затверджені заступником директора Департаменту – начальник відділу правового забезпечення Катериною ПІДЛІСНОЮ, згідно зазначених розрахунків ставка річної орендної плати складає 3% за використання фізичною особою – підприємиць ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 загальною площею 0,0377 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі № 922/3496/23, у якому зазначено, що розрахунок безпідставно збережених фізичною особою – підприємець ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати виконано Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 загальною площею 0,0377 га, яка розташована за адресою: м. Харків, Бурсацький узвіз, 8, відповідно до п. 4.1 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08, річна орендна плата за використання земельної ділянки для діяльності у сфері спорту, фізичної культури та оздоровлення, готелів встановлена на рівні 3% від нормативної грошової оцінки. Також, вважає , що судом першої інстанції безпідставно, не справедливо, упереджено в порушенні принципу верховенства права відповідно до частини 2 ст. 9 КАС України не здійснено виходу за межі позовних вимог, для необхідного, ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вказує , що суду першої інстанції з метою належного захисту порушених прав позивача необхідно було зобов`язати Харківську міську раду повторно розглянути звернення позивача від 23.09.2025 про призначення проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання покладених службових обов`язків заступником директора Департаменту - начальником відділу правового забезпечення Катерину Підлісну, що призвело до грубого порушення нею вимог діючого законодавства, що супроводжувалось наданням останньою незаконної та необґрунтованої відповіді від 01.08.2025 року № Г-10-8995/1-25 08-31 на звернення позивача до якої умисно внесено недостовірні відомості, внаслідок чого до теперішнього часу Департаментом земельних відносин Харківської міської ради не внесено змін до проекту договору оренди землі, який був виготовлений на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року у справі № 520/10975/24 Департаментом земельних відносин Харківській міській ради, що відповідно до приписів п. 4.1 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08, річна орендна плата складає 3% за використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 загальною площею 0,0377 га, яка розташована за адресою: м. Харків, Бурсацький узвіз, 8, з урахуванням того що лише Харківський міський голова наділений правом вирішувати питання відповідно до вимог чинного законодавства щодо проведення службового розслідування. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 року у справі № 520/28117/25 та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Харківську міську раду повторно розглянути звернення позивача від 23.09.2025 про призначення проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання покладених службових обов`язків заступником директора Департаменту - начальником відділу правового забезпечення Катерину ПІДЛІСНУ, що призвело до грубого порушення нею вимог діючого законодавства, що супроводжувалось наданням останньою незаконної та необґрунтованої відповіді від 01.08.2025 року № Г-10-8995/1-25 08-31 на звернення позивача до якої умисно внесено недостовірні відомості, внаслідок чого до теперішнього часу Департаментом земельних відносин Харківської міської ради не внесено змін до проекту договору оренди землі, який був виготовлений на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року у справі № 520/10975/24 Департаментом земельних відносин Харківській міській ради, що відповідно до приписів п. 4.1 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08, річна орендна плата складає 3% за використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 загальною площею 0,0377 га, яка розташована за адресою: м. Харків, Бурсацький узвіз, 8, з урахуванням того що лише Харківський міський голова наділений правом вирішувати питання відповідно до вимог чинного законодавства щодо проведення службового розслідування.

Харківська міська рада подала до суду пояснення у справі , вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 520/28117/25 законним та обґрунтованим, таким, що прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, а з доводами, викладеними у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується. Вказує , що у відзиві Харківської міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 520/28117/25 відповідач просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити строк на його подання у зв`язку з тим, що всі документи, які надходять до електронного кабінету Харківської міської ради в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в першу чергу проходять реєстрацію в Департаменті діловодства Харківської міської ради. Фактично представником Харківської міської ради отримано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 520/28117/25 26.02.2026 згідно з відміткою про отримання Департаментом діловодства за реєстраційним номером № 2553/0/976-26 . Враховуючи вищевикладене, Харківською міською радою у відзиві було викладено поважні причини, з яких пропущено строк на подання відзиву та заявлено клопотання про поновлення строку на його подання. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Харківської міської ради, оформлених листом заступника міського голови Тетяни Чечетової-Терашвілі від 17.10.2025 № Г-10-13689/1-25.8-31 та № Г-10-13938/1-25.8-31, щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків та зобов`язання Харківської міської ради винести розпорядження про призначення службового розслідування за заявою позивача від 23.09.2025. Вважаємо, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 520/28117/25 законним та обґрунтованим. Просить залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 520/28117/25 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції установив , що Гарлика Сергій Сергійович, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Харківського міського голови Ігоря Терехова із заявою від 23.09.2025 вхідний №Г-10-13938/1-25 від 24.09.2025 про винесення Харківським міським головою розпорядження на призначення службового розслідування за фактом вчинених протиправних дій працівником Харківської міської ради заступником директора Департаменту - начальника відділу правового забезпечення Харківської міської ради ОСОБА_3 та перевірки її відповідності щодо займаної посади.

Заявником у заяві вказано про те, що заступник директора Департаменту - начальник відділу правового забезпечення Харківської міської ради Катерина Підлісна, на думку заявника, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за вчинення нею дисциплінарного поступку за наступних обставин:

Зловживаючи своїм службовим становищем посадової особи органу місцевого самоврядування заступник директора Департаменту - начальник відділу правового забезпечення ОСОБА_4 умисно у листі від 01.08.2025№Г-10-8995/1-25.08-31 зазначила завідомо недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності та є неправдивою, про що достовірно було відомо останній, але з метою здійснення протиправної бездіяльності спрямованої проти інтересів служби незаконно зазначила недостовірні відомості, що «відсутня інформація, яка була б підставою для визначення річної орендної плати щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 загальною площею 0,0377 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нарівні 3% від нормативної грошової оцінки», що не відповідає дійсності та є неправдивою.

Заява ОСОБА_5 , подана в інтересах ОСОБА_1 , від 23.09.2025, вхідний №Г-10-13938/1-25 від 24.09.2025, за резолюцією Харківського міського голови Ігоря Терехова передана для розгляду згідно з чинним законодавством в установленому порядку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Листом від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25.8-31, №Г-10-13938/1-25.8-31 за підписом заступника міського голови - керуючого справами виконавчого комітету міської ради Тетяни Чечетової-Терашвілі надано відповідь на вищевказану заяву, в якій, зокрема, роз`яснено, що заступник директора Департаменту - начальник відділу правового забезпечення Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Катерина Підлісна та інші працівники цього Департаменту виконують свої посадові обов`язки у відповідності до вимог чинного законодавства. Порядком проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, визначені підстави проведення службового розслідування, серед яких зазначені у поданій заяві підстави не передбачені. Незгода заявника зі змістом відповіді не може свідчити про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян». На теперішній час підстави для проведення службового розслідування стосовно дій посадових осіб Департаменту земельних відносин Харківської міської ради та посадових осіб Харківської міської ради відсутні.

Позивач вважає протиправними дії Харківської міської ради, оформлені листом заступника міського голови Тетяни Чечетової-Терашвілі від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25 8-31, №Г-10-13938/1-25 8-31 щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків службової особи органу місцевого самоврядування, у зв`язку чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання протиправними дій Харківської міської ради, оформлених листом заступника міського голови Тетяни Чечетової-Терашвілі від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25.8-31 та №Г-10-13938/1-25.8-31, щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків та зобов`язання Харківської міської ради винести розпорядження про призначення службового розслідування за заявою позивача від 23.09.2025, оскільки за результатом розгляду звернення (заяви) позивача щодо винесення розпорядження міським головою про проведення службового розслідування відносно працівника Харківської міської ради не виявлено порушень та не встановлено підстав для призначення проведення службового розслідування, передбачених Порядком №950. Також, суд першої інстанції зазначив, що оскільки суб`єктом призначення для заступника директора Департаменту земельних відносин - начальника відділу правового забезпечення Харківської міської ради Катерини Підлісної є Харківський міський голова та відповідно до вимог чинного законодавства він є ініціатором проведення службового розслідування, то зобов`язання винести розпорядження про призначення службового розслідування за заявою позивача від 23.09.2025 буде втручанням у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта владних повноважень, що суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги , позивач вважає , що у листі від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25 8-31 та №Г-10-13938/1-25 8-31 незаконно та безпідставно зазначено, що не має підстав для проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї функціональних обов`язків, як держслужбовця органу місцевого самоврядування. Також, вважає , що незаконно та безпідставно зазначено про відсутність підстав для проведення службового розслідування через те, що заступник міського голови Тетяна Чечетова-Терашвілі взагалі не наділена правом приймати рішення щодо проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Харківської міської ради та її виконавчих органів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за результатами проведення таких перевірок. Лише міський голова наділений правом приймати такі рішення. Таким чином, позивач вважає протиправними дії Харківської міської ради, оформлені листом заступника міського голови Тетяни Чечетової-Терашвілі від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25 8-31, №Г-10-13938/1-25 8-31 щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків службової особи органу місцевого самоврядування, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Тобто , фактично предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування за поданою позивачем заявою від 23.09.2025.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено , що ОСОБА_1 , через свого представника, подав до Харківської міської ради заяву від 23.09.2025 про винесення Харківським міським головою розпорядження на призначення службового розслідування за фактом вчинених протиправних дій працівником Харківської міської ради заступником директора Департаменту - начальника відділу правового забезпечення Харківської міської ради Катерини Підлісної та перевірки її відповідності щодо займаної посади.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У статті 3 Закону №393/96-ВР визначені основні терміни, що вживаються в цьому Законі.

Так, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частинами 4, 6 ст. 5 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Вимоги до письмового звернення визначені у ч. 7 ст. 5 Закону №393/96-ВР, а саме: у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що зміст права на звернення полягає у тому, що кожен громадянин України та особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, службових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Таким чином, Закон України "Про звернення громадян" регулює правовідносини щодо практичної реалізації фізичними особами (громадянами України або особами, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами) наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Порядок розгляду звернень громадян врегульовано розділом ІІ Закону.

Так, відповідно до статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З метою безумовного виконання вимог Закону України "Про звернення громадян", а також з метою подальшого удосконалення системи роботи зі зверненнями громадян та юридичних осіб, з актами, які видаються Харківською міською радою та її виконавчим комітетом, міським головою у виконавчих органах міської ради, керуючись ст.ст. 42,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядженням Харківського міського голови від 15.07.2011 №3081, затверджено "Порядок з організації роботи зі зверненнями громадян та юридичних осіб у Харківській міській раді та її виконавчих органах" (із змінами), (далі - Порядок №3081).

Згідно з абз. першим розділу 3 Порядку №3081, у відділах Департаменту діловодства реєструються звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли на ім`я міського голови, секретаря міської ради, голів постійних комісій та депутатів міської ради, першого заступника міського голови, заступників міського голови, заступника міського голови – керуючого справами виконавчого комітету міської ради.

Пунктами 4.1. - 4.3. розділу 4 Порядку №3081 встановлено, що усі звернення громадян та юридичних осіб, що надійшли, підлягають обов`язковому попередньому розгляду.

Попередній розгляд звернень громадян та юридичних осіб здійснюється спеціально призначеними для цього працівниками Департаменту діловодства та відповідних підрозділів виконавчих органів міської ради.

Метою попереднього розгляду звернень громадян та юридичних осіб є розподілення їх на такі, що потребують обов`язкового розгляду керівництвом міської ради або безпосередніми виконавцями відповідно до їх функціональних обов`язків, визначення необхідності реєстрації документів, а також встановлення термінів виконання документів, які передаються структурним підрозділам чи безпосереднім виконавцям.

Згідно з п. 5.1. розділу 5 Порядку №3081 після попереднього розгляду звернення громадян та юридичних осіб передаються в день їх надходження або не пізніше наступного робочого дня, у разі їх надходження після 16.00 години, на розгляд міському голові, секретарю міської ради, головам постійних комісій та депутатам міської ради, першому заступнику міського голови, заступникам міського голови, заступнику міського голови - керуючому справами виконавчого комітету міської ради або безпосереднім виконавцям відповідно до їх функціональних обов`язків.

Відповідно до пунктів 5.4. - 5.6. розділу 5 Порядку №3081 усі звернення громадян та юридичних осіб розглядаються керівниками протягом однієї доби після їх надходження, після чого з відповідним дорученням щодо подальшого розгляду звернень громадян та юридичних осіб повертаються до відділів Департаменту діловодства для відправки безпосереднім виконавцям.

Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», інвалідів Великої Вітчизняної війни, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв Радянського Союзу, Героїв України розглядаються міським головою або посадовою особою, яка тимчасово виконує його обов`язки, особисто. Звернення, які надійшли від вказаних категорій громадян на ім`я заступників міського голови, заступників міського голови – директорів департаментів та інших керівників виконавчих органів міської ради розглядаються першими керівниками цих органів, або особами, які тимчасово виконують їх обов`язки, особисто.

Обов`язковими елементами резолюції, яка дається керівниками по розгляду звернень громадян та юридичних осіб, повинні бути: прізвище виконавця (виконавців), визначення відповідального виконавця, доручення щодо виконання, термін виконання, доручення про письмове повідомлення заявника щодо результатів розгляду його звернення, підпис керівника та дата.

Резолюція наноситься на спеціальному бланку, на якому проставляються реєстраційні реквізити документа, до якого вона належить. В окремих випадках резолюція може наноситися безпосередньо на документ на вільне від тексту місце.

Згідно з п. 6.3.4. розділу 6 Порядку №3081, якщо в резолюціях до звернень громадян та юридичних осіб вказано кілька виконавців, відповідальних за виконання доручення, спеціалісти Департаменту діловодства направляють оригінал звернення та доручення виконавцю, вказаному у резолюції першим, або який визначений «відповідальним», а співвиконавцям надсилаються копії звернення та відповідного доручення.

Крім того, вимоги щодо організації роботи з документами в Харківській міській раді та її виконавчих органах встановлені Інструкцією з діловодства в Харківській міській раді та її виконавчих органах, затвердженою рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.12.2018 №940 (із змінами).

Зокрема, за пунктами 34, 158, 159, 160, 164 вказаної Інструкції після реєстрації звернення передаються керівництву міської ради для визначення виконавців та надання доручень; основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає надання конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, є резолюція. Відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у резолюції керівників міської ради, та працівники, яким безпосередньо доручено його виконання.

Матеріали справи свідчать , що вищевказана заява зареєстрована Харківською міською радою 24.09.2025 за вхідним №Г-10-13938/1-25 від 24.09.2025.

25.09.2025 за резолюцією Харківського міського голови Ігоря Терехова вказана заява передана для розгляду згідно з чинним законодавством в установленому порядку Т. Чечетовій-Терашвілі, С. Кузьміну.

Заява у встановлений Законом строк розглянута та заявнику надано 17.09.2025 відповідь №Г-10-13689/1-25.8-31, №Г-10-13938/1-25.8-31 за підписом заступника міського голови - керуючого справами виконавчого комітету міської ради Тетяни Чечетової-Терашвілі, якій доручено за резолюцією Харківського міського голови розгляд заяви вх. №Г-10-13938/1-25 від 24.09.2025, що відповідає Порядку №3081.

Позивачем (чи його представником) ані до заяви від 25.09.2025, ані суду не додано доказів віднесення ОСОБА_1 до Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни, заяви (клопотання) яких у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону №393/96-ВР розглядаються особисто лише першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Як вбачається зі змісту заяви від 23.09.2025, поданої в інтересах позивача, зареєстрованої за вх. №Г-10-13938/1-25 від 24.09.2025, підставою, що слугувала зверненню з вимогою про винесення Харківським міським головою розпорядження про призначення службового розслідування за фактом вчинених протиправних дій працівником Харківської міської ради заступником директора Департаменту - начальника відділу правового забезпечення Харківської міської ради Катерини Підлісної та перевірки її відповідності щодо займаної посади, стала незгода ОСОБА_1 з наданою йому відповіддю листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 01.08.2025 №Г-10-8995/1-25.08-31 за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу правового забезпечення Харківської міської ради Катерини Підлісної, у відповідь на звернення ОСОБА_5 , представника Драня В.Ю., від 01.07.2025 (вх. №Г-10-8995/1-25 від 02.07.2025).

Розглянувши заяву від 23.09.2025, подану в інтересах позивача, зареєстровану за вх. №Г-10-13938/1-25 від 24.09.2025, уповноважена особа відповідача у листі 17.09.2025 відповідь №Г-10-13689/1-25.8-31, №Г-10-13938/1-25.8-31 вказала на те, що заступник директора Департаменту - начальник відділу правового забезпечення Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Катерина Підлісна виконувала свої посадові обов`язки у відповідності до вимог чинного законодавства. Підстави для проведення службового розслідування стосовно дій посадових осіб Департаменту земельних відносин Харківської міської ради та посадових осіб Харківської міської ради відсутні.

З огляду на викладене, під час опрацювання заяви позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України "Про звернення громадян".

Незгода з позицією, викладеною у відповіді на звернення позивача, не може свідчити про порушення вимог Закону України "Про звернення громадян".

Аналогічного змісту висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій Харківської міської ради, оформлених листом заступника міського голови Тетяни Чечетової-Терашвілі від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25.8-31 та №Г-10-13938/1-25.8-31, щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-IIІ (Закон - №2493-IIІ).

Статтею 1 Закону №2493-ІІІ визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ст. 3 Закону №2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Так, одним із основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у ст. 4 Закону №2493-III є персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до пункту 10 ч. 4 ст. 42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 21 Закону України "Про культуру".

Згідно з пунктами 19, 20 ч. 4 ст. 42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів. Видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 8 ст. 59 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 затверджений Порядок проведення службового розслідування (далі - Порядок №950).

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".

Пунктом 2 Порядку №950, відповідно до цього Порядку може бути проведено службове розслідування в разі:

невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особою, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, а також недодержання вимог законодавства;

внесення подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконанню вимог Закону в інший спосіб;

вимоги особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.

У випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту, службове розслідування проводиться за фактом виявленого порушення або стосовно особи, яка вчинила таке порушення.

Згідно з п. 4 Порядку №950 рішення про проведення службового розслідування приймає орган (посадова особа) (далі - суб`єкт призначення), якому (якій) відповідно до законодавства надано повноваження призначати на посаду та звільняти з посади особу, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, або керівник органу, підприємства, установи, організації, в якому (яких) виявлено порушення (далі - керівник органу).

Як встановлено вище за результатом розгляду звернення (заяви) позивача щодо винесення розпорядження міським головою про проведення службового розслідування відносно працівника Харківської міської ради не виявлено порушень та не встановлено підстав для призначення проведення службового розслідування, передбачених Порядком №950.

Суб`єктом призначення для заступника директора Департаменту земельних відносин - начальника відділу правового забезпечення Харківської міської ради Катерини Підлісної відповідно до вимог п. 4 Порядку №950 є Харківський міський голова.

Відповідно до вищенаведених вимог чинного законодавства саме Харківський міський голова є ініціатором проведення службового розслідування.

Аналіз п. 4 Порядку № 950 дозволяє зробити висновок, що прийняття рішення щодо проведення службового розслідування є дискреційними повноваженнями Харківського міського голови.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що зобов`язання винести розпорядження про призначення службового розслідування за заявою позивача від 23.09.2025 фактично буде втручанням у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта владних повноважень, що суперечить чинному законодавству.

Стосовно доводів позивача про безпідставне нездійснення судом виходу за межі повноважень відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №819/1420/15.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2018р. у справі № 800/341/17 (№ 9991/944/12) і від 12.11.2019р. у справі № 9901/21/19 неодноразово зазначила про можливість виходу за межі позовних вимог виключно задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019р. у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019р. у справі № 235/499/17, від 17.07.2019р. у справі № 523/3612/16-ц, від 24.07.2019р. у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019р. у справі № 642/6518/16-ц, від 30.10.2019р. у справі № 390/131/18, від 06.11.2019р. у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13.11.2019р. у справі № 697/2368/15-ц, від 04.12.2019р. у справі № 635/8395/15-ц, від 01.04.2020р. у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020р. у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020р. у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог. При цьому, принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі № 824/399/17-а). Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24.09.2019р. у справі № 819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18.05.2018р. у справі № 826/6965/14, від 27.11.2018р. у справі № 807/997/16, від 15.07.2019р. у справі № 804/14556/15, від 20.11.2019р. у справі № 826/9457/18, від 22.11.2019р. у справі № 815/4392/15, від 23.12.2019р. у справі № 815/3145/15, від 07.02.2020р. у справі № 826/11086/18, від 05.05.2020р. у справі № 1340/4044/18, від 23.06.2020р. у справі № 820/1545/16, від 06.08.2020р. у справі № 805/3147/16-а). Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020р. у справі № 826/11086/18).

У постанові Верховного Суду 25.03.2020р. у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів звертає увагу , що саме до початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 264/4263/16-ц).

Предмет та підстави позову формують предмет доказування, які в даному випадку були такими:

-дії щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування.

Суд зауважує, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях розгляду заяви позивача, яка, як встановлено судом у межах цієї справи, була розглянута.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи судом не надавалася оцінка по суті питання , яке викладено в заяві позивача від 23.09.2025, за результатами якої прийнято листи від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25.8-31, №Г-10-13938/1-25.8-31 за підписом заступника міського голови - керуючого справами виконавчого комітету міської ради Тетяни Чечетової-Терашвілі , оскільки позивач не погоджується саме з діями відповідача щодо не винесення розпорядження Харківським міським головою про призначення проведення службового розслідування .

Позивачем (чи його представником) у позовній заяві не заявлено жодних доводів по суті питання , яке викладено в заяві позивача від 23.09.2025, за результатами якої прийнято листи від 17.10.2025 №Г-10-13689/1-25.8-31, №Г-10-13938/1-25.8-31. Іншими словами, питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання заступником директора Департаменту – начальником відділу правового забезпечення Катериною Підлісною покладених на неї службових обов`язків не були підставами позову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 520/28117/25 відмовлено позивачу у прийнятті до розгляду заяви про уточнення позовних вимог у адміністративній справі № 520/28117/25. Приймаючи вказану ухвалу , судом першої інстанції встановлено, що останнім днем подання заяви про зміну предмету або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог в даній справі було 27.11.2025. Водночас, заява про уточнення позовних вимог від 21.01.2026 подана до суду 21.01.2026, тобто після закінчення строку на вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, суд першої інстанції правомірно не розглядав вказані обставини, тому і відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою належного захисту порушених прав та зобов`язання Харківської міської ради повторно розглянути звернення позивача від 23.09.2025 про призначення проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання покладених службових обов`язків заступником директора Департаменту - начальником відділу правового забезпечення Катерину Підлісну.

За частиною 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Вищезазначене позбавляє суд апеляційної інстанції надати оцінку вказаним обставинам.

Щодо посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним не прийнято до уваги, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025, зокрема, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов не більше шістнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Харківською міською радою подано до суду відзив на позовну заяву, до якого додано докази фактичного отримання Департаментом діловодства Харківської міської ради ухвали Харківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №520/28117/25 лише 26.02.2026, що підтверджується відміткою про отримання за реєстраційним №2553/0/976-26. Відповідачем також аргументовано наявність дійсних істотних перешкод та обставин, які не залежали від волевиявлення Харківської міської ради, які спричинили тривалу неможливість реєстрації ухвали суду Департаментом діловодства Харківської міської ради, на який покладено відповідні обов`язки з реєстрації та передачі зареєстрованих документів на розгляд керівництва міської ради, передачу документів на виконання.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушення строку надання відзиву на позовну заяву та вважає за необхідне здійснювати розгляд справи, з урахуванням відзиву.

Колегія суддів зазначає, що ч. 4 ст. 47 КАС України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Статтею 159 КАС України встановлено, що при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ст. 162 КАС України відповідачем може бути подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач викладає заперечення проти позову. Вимоги до форми та змісту такого відзиву передбачені ч. 2 - 4 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що дотримання вимог норм процесуального права, зокрема, вчинення процесуальних дій у межах строків, встановлених судом та законом, є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів зазначає, що вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Враховуючи те, що подання відзиву є правом, а не обов`язком відповідача, а також зважаючи на те, що відповідач скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву до прийняття рішення по суті, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції правомірно враховано усі надані сторонами докази у справі, в тому числі і поданий відповідачем відзив.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з метою стимулювання учасників справи до добросовісного користування процесуальними правами суд наділений певними повноваженнями, які мають використовуватися ефективно. Так, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу та/або зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд може застосувати заходи процесуально примусу до такого учасника справи.

Тобто, порушення відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву може мати наслідком застосування щодо сторони у справі заходів процесуального примусу. Разом, сам по собі факт надання відзиву на позовну заяву з пропуском встановленого судом строку та врахування судом цього відзиву під час ухвалення судового рішення, не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування такого судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних активів, шо регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 по справі № 520/28117/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко