Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №182/5764/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5764/25

Провадження № 2/0182/1738/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.05.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Міністерство оборони України та Міністерство соціальної політики, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Міністерство оборони України та Міністерство соціальної політики, про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що 20.04.1993 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 - відповідачка по справі. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08 квітня 2020 року заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/7519/19 шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Водночас, як на дату розірвання шлюбу, так і після нього позивачка з ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 та факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підтверджується також спільною поїздкою на відпочинок з 05 вересня 2021 року по 12 вересня 2021 року за кордон до Туреччини. 01 березня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 та під час ведення бойових дій безвісті зник 25 квітня 2022 року, що підтверджується Повідомленням про зниклого безвісті від 22 червня 2022 року. Перед тим, як піти за призовом на військову службу, її чоловік написав на неї доручення щодо отримання коштів від центра зайнятості, і він також залишив їй свою банківську карту для отримання заробітної плати у ЗСУ. Увесь час до цього ОСОБА_3 турбувався про неї як про дружину, купував одяг, подарунки, давав кошти на оплату комунальних послуг, продукти харчування тощо. Тобто, вони мали спільний бюджет, проводили час разом та святкували різноманітні свята, як сім`я, з дітьми та друзями. До того ж, саме вона звернулась до Нікопольського районного управління поліції з відповідною заявою про втрату зв`язку з 24 травня 2022 року зі своїм чоловіком, який проходив службу у в/ч НОМЕР_1 93 бригади « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поблизу м.Ізюм у Харківській області, в результаті чого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12022041340000550, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.05.2022 року. 21.07.2022 року вона, під час розшуку ОСОБА_3 , отримала відповідь № 1163/20.34-31 від Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області стосовно актових записів про померлого громадянина ОСОБА_3 , у якій було повідомлено про те, що знайдені актові записи про дітей № 1597 від 14.12.1993 року та № 795 від 04.09.2006 року, а також актовий запис про шлюб № 389 від 24.04.1993 року. Додатково у відповіді зазначено, що відомості Реєстру не місять інформації про опікунів/піклувальників загиблого, а також відомості про акти цивільного стану, що були зареєстровані компетентними органами іноземних держав. 15 листопада 2024 року вона отримала сповіщення сім`ї № 278 про те, що її чоловік ОСОБА_3 , призваний на військову службу за призовом по мобілізації 01 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у н.п.Заводи Ізюмського району Харківської області. Відповідно до проведеної судово-молекулярно-генетичної експертизи, встановлено, що труп невстановленого військовослужбовця ЗСУ № 773не/1016л є трупом ОСОБА_3 . 18 листопада 2024 року вона уклала договір-замовлення № 1274 з КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради про організацію та проведення поховання ОСОБА_3 та отримала відповідне Свідоцтво про поховання № 1274, а 19 листопада 2024 року отримала свідоцтво про смерть. Однак, оскільки шлюб з її померлим чоловіком був розірваний, то в позасудовому порядку вона не може довести той факт, що вона спільно проживала та була пов`язана побутом з загиблим. А тому, змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, - факт проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у період з 08 квітня 2020 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В судовому засіданні 06.05.2026 року позивачка позовні вимоги підтримала і додатково суду пояснила, що про те, що її чоловік з нею розлучився, дізналась після його смерті, коли почала оформлювати документи. Один раз бачила якесь сповіщення з суду, але не придала цьому значення, бо вважала, що суд за один раз не може їх розлучити. Тим більше, що, маючи роман на боці (роман тягнувся десь з рік), чоловік все-одно жив разом з нею в їх квартирі. Було, що не ночував вдома, але казав, що ночує в матері, або їде у відрядження. Але жодного слова про розлучення вона від нього не чула. А через деякий час він прийшов додому, приніс квіти і шампанське, попросив вибачення і сказав, що розчарувався в тій жінці і більше нікуди від неї не піде. Вони продовжили спільно проживати, мали спільний бюджет, навіть, їздили разом на відпочинок в Турцію. Коли чоловіка призвали в ЗСУ, він віддав їй свою заробітну картку і вона розпоряджалась його зарплатою в ЗСУ, часто йому дзвонила, допомагала тощо. Вони на той час стали ще ближче. Коли він не вийшов на зв`язок, стала його розшукувати.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні 06.05.2026 року позовні вимоги своєї довірительки підтримала та додатково суду пояснила, що позивачка спільно проживала з ОСОБА_3 , як чоловік та дружина, мали спільний бюджет, витрати, разом їздили на відпочинок і були пов`язані спільним побутом.

В судове засідання 07.05.2026 року позивачка та її представник до суду не прибули, адвокат Яремчук Л.В. надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, підтримавши позовні вимоги (а.с.53).

Відповідачка ОСОБА_2 про розгляд справи була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористалась, будь - які заяви чи клопотання на адресу суду не надала.

Треті особи - Міністерство оборони України та Міністерство соціальної політики, будучи про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку елеронного листа, в судове засідання не прибули.

При цьому, від представника Міністерства оборони України Литвина С.М. надійшли письмові пояснення, згідно яких зазначає наступне. Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Конституційний суд України у Рішенні від 03.06.1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Указаний висновок неодноразово використовувався Верховним Судом, зокрема, у Постановах від 18.03.2019 року у справі № 357/6408/17, від 05.04.2019 року у справі № 387/938/17, від 16.05.2019 року у справі № 467/404/17. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц містить правовий висновок, згідно якого, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України). Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім, власне, факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Щоб встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту, доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки, тобто, передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання З аналізу зазначених норм вбачається, що ознаками, за наявності яких можна стверджувати, що особи належать до однієї сім`ї є спільність їх проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність у них по відношенню один до одного взаємних прав та обов`язків. Дана позиція підтримана висновками щодо застосування норм права, які наведені у Постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 695/1732/16. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник Міністерства оборони України просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності та при ухваленні рішення у справі дані пояснення врахувати (а.с.42-46).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема суди розглядають справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з приписами ст.ст.16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Право на отримання такої допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до положень ч.2 та ч.4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю, складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Конституційний суд України у своєму Рішенні від 03.06.1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім, власне, факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто, наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, 20.04.1993 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 , проте, заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року по справі № 182/7519/19 шлюб між ними було розірвано (а.с.5, 7-8). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вже після розірвання шлюбу, спільне проживання поновили та продовжували проживати як чоловік та дружина, оскільки дане підтверджується актами та довідками, а також довідкою про грошові перекази (а.с.9-10), тобто, даний факт свідчить про те, що сторони були пов`язані спільним побутом. Підставою для звернення до суду з даною позовною заявою стали обставини щодо недоведення позивачкою в позасудовому порядку спільного проживання з померлим ОСОБА_3 на час його смерті, що позбавляє позивачку права на соціальний та правовий статус члена сім`ї військовослужбовця, в тому числі, й права на отримання допомоги, яка гарантована державою.

На підтвердження фактів, викладених в позовній заяві, в тому числі, й спільного проживання позивачки та її загиблого чоловіка в судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що позивачка по справі йому доводиться матір`ю, а ОСОБА_3 йому доводиться батьком. Йому не було відомо про те, що його батьки були розлучені. Але відомо, що батько мав роман на боці з іншою жінкою. Однак, завжди жив з його матір`ю - позивачкою по справі. За час спільного проживання батьки завжди проводили час разом та спільно їздили на відпочинок по Україні та за кордон. Коли батька призвали в ЗСУ, він залишив мамі свою карту для виплат з ЗСУ. Коли мамі прийшла звістка про батька, то всі питання щодо розшуку та потім поховання батька мама взяла на себе.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є сином позивачки і загиблого батька. Під час спільного проживання батька та матері в телефоні батька бачив фото іншої жінки, про що одразу сказав матері. Коли йому було років 12-13, батько говорив, що має намір розлучитись, але він не сприйняв це за правду, бо батько проживав з ними, і мамі нічого не сказав. Пізніше батько з мамою помирились і жили разом, як завжди, як родина, навіть, їздили відпочивати разом за кордон. Коли батька було призвано до лав Збройних Сил України, то батько мамі залишив свій картковий рахунок по виплатам з ЗСУ, щоб вона користувалась грішми та забезпечувала побут. Після того, як тата забрали в ЗСУ, в них з мамою відносини стали ще кращими. Коли мама дізналась, що батько пропав безвісти, намагалася його розшукати. А коли експертиза підтвердила, що батько загинув, мама займалась його похованням.

Таким чином, враховуючи вимоги чинного законодавства, а також матеріали справи та показання свідків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статті 16-1ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Підпунктом 1 пункту 2 ст.16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до положень п.6 ст.16 прим.3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами..

Відповідно до п.10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган) заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги, витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно абзацу 9 п.10 Порядку № 975, до заяви додається копія свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові).

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено гарантії та заходи соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено коло членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 року № 740. При цьому, до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Статтею 15 даного Закону передбачено ряд пільг сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.

У силу ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію, в разі втрати годувальника, мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно п.д абзацу 4 ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», непрацездатними членами сім`ї вважаються: дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ст.31 « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язано із вирішенням спору про право.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка, відповідно до українського законодавства, має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що надані позивачкою докази суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, а саме: факт спільного проживання, оцінюючи в сукупності надані суду письмові докази, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 надані належні та допустимі докази на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у період з 08 квітня 2020 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , та наявність взаємних прав та обов`язків між нею та її померлим чоловіком. Тобто, сторони, незважаючи на той факт, що шлюб між ними був розірваний, спільно проживали і фактично були членами родини.

За таких обставин, оскільки позивачка не має іншої можливості підтвердити факт спільного проживання з ОСОБА_3 , у період з 08 квітня 2020 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , але встановлення цього факту породжує юридичні наслідки, оскільки з таким фактом законодавство пов`язує можливість реалізації прав на призначення допомоги та компенсаційних сум, у зв`язку із смертю військовослужбовця, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови № 168 КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Міністерство оборони України та Міністерство соціальної політики, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, у період з 08 квітня 2020 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал