Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №480/4312/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 р. Справа № 480/4312/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, по справі № 480/4312/24

за позовом ОСОБА_1

до Сумського районного суду Сумської області , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області

про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського районного суду Сумської області (далі – відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі – відповідач-2), в якому просила:

визнати протиправним наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області Васяєва Сергія Анатолійовича від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду», яким встановлено з 22 січня 2024 року надбавку за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу ОСОБА_1 начальнику відділу кадрового та інформаційного забезпечення Сумського районного суду Сумської області, як такій що має стаж державної служби 28 років 2 місяці та скасувати наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області від 09.02.2024 № 22/06-09 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік стажу державної служби ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків посадового окладу;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та Наказу Сумського районного суду Сумської області від 15.01.2024 № 10/06-09 «Про призначення ОСОБА_2 » в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі, починаючи з 22 січня 2024 року, із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду», яким встановлено з 22.01.2024 надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків начальнику відділу кадрового та інформаційного забезпечення Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_1 .

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити з 22.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" і наказу Сумського районного суду Сумської області "Про призначення Тетяни Дериземлі" від 15.01.2024 № 10/06-09 у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач-2, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення постановлене при неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ТУ ДСА України в Сумській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ. Абзацом 2 пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі на рівні 2% посадового окладу державного службовця, за кожен календарний рік, але не більше 30% посадового окладу. На виконання вимог зазначеного Закону був винесений наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області Васяєва Сергія Анатолійовича від 09 лютого 2024 року №22/06-09 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» - 30 % посадового окладу. Територіальним управлінням ДСА України в Сумській області були здійснені заходи, спрямовані на виконання вимог Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 року № 1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державним службовців на основі класифікації посад у 2024 році». Нарахування надбавок за вислугу років територіальним управлінням ДСА України в Сумській області в подальшому діяло па підставі проведених у судах Сумської області класифікації посад державної служби та виданими наказами судів, якими установлено державним службовцям надбавку за вислугу років на державній службі відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Позивачка не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є працівником Сумського районного суду Сумської області та з 16.01.2024 працює на посаді начальника відділу кадрового та інформаційного забезпечення.

Згідно наказу "Про призначення Тетяни Дериземлі" від 15.01.2024 № 10/06-09 позивачці було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

У подальшому, на підставі статті 52 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року, відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року, наказом керівника апарату Сумського районного суду Сумської області «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі з 22.01.2024 у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що норма ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII є нормою спеціального Закону щодо спірних правовідносин на відміну від п.12 Закону №3460-IX, який діє лише у межах бюджетного року (2024 року), тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає ч.1 ст.52 Закону №889-VIII як пріоритетна норма, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 щодо встановлення начальнику відділу кадрового та інформаційного забезпечення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків, суперечить нормі ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» та не відповідає критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон України № 1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює Державна судова адміністрація України (ДСА України) - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.

Згідно із частиною першою статті 150 Закону України № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі – Закон України № 889-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Надбавка за вислугу років є складовою обов`язкової частини заробітної плати державного службовця та згідно із частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII обумовлена досягненням особою певного стажу державної служби.

Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи (частина перша статті 50 Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України № 889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, 1 січня 2024 року набрав чинності Закон № 3460-ІХ «Про державний бюджет» у пункті 10 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20–22 цього розділу.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Набрання чинності Законом № 3460-ІХ (зокрема, пунктом 12 його розділу «Прикінцеві положення») сприяло формуванню в позивачки враження, що з 01 січня 2024 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.

Таку «колізію» позивачка пропонувала вирішити за принципом lex specialis derogat generali, тобто на користь спеціальної норми, якою, на її переконання, в цій ситуації є приписи Закону № 889-VIII (про державну службу).

З таким підходом у цій справі погодився й суд першої інстанції, зробивши висновок про неможливість застосування норм Закону № 3460-ІХ до спірних правовідносин.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТУ ДСА України в Сумській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ.

З цього приводу слід зазначити, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені наступні ознаки типової справи:

– позивач – державний службовець місцевого загального суду, якому з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

– відповідачі – місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

– предмет спору – розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

– спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX;

– предмет позову – позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, а тому висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 викладені наступні узагальнені висновки:

«Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX – на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби».

Таким чином, Законом України № 3460-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону України № 889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом України № 3460-IX на 2024 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що Закон України № 3460-IX містить застереження, що Закон України № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону України № 889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон України № 3460-IX.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 зазначено: «Саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.

Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.

Тож відповідно до обставин, встановлених судами у цій зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи, про що детальніше буде зазначено в наступному розділі цієї постанови».

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX, який зупинив дію приписів Закону України № 889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

З таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 480/4312/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій