Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №554/17473/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 р.Справа № 554/17473/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відео конференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Материнко М.О., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі № 554/17473/25

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста

про визнання протиправними дій та скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовною заявою до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (надалі – відповідач, Інспекція), в якій просив визнати протиправною та скасувати визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, в якій відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 1222 КУпАП 04.12.2025.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 17 березня 2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що суд першої інстанції, всупереч вимогам процесуального закону, ігноруючи доводи позивача дотримався формального підходу при розгляді справи, внаслідок чого не встановлював всі обставини, що свідчать про законність та обґрунтованість рішення відповідача.

Вважає, що ані відзив, ані вказаний документ не містять джерело його походження, його автора, відповідачем не вказано правові підстави його створення, використання та долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Звертає увагу, що постанову серії ПТ № 00008095 від 03.02.2026, надав до суду саме він, а не відповідач.

Стверджує, що повідомлення не містить відомостей про встановлення обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. Також, судом не взято до уваги те, що Відповідач не довів факт обставин, які обмежували б технічні можливості Відповідача встановити особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення, під час винесення повідомлення серії ПТ № 00008095 від 04.12.2025.

Вважає, що постанова серії ПТ № 00008095 від 03.02.2026 не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи

Стверджує, що оскільки повідомлення серії ПТ № 00008095 від 04.12.2025 винесено без дотримання відповідних норм КУпАП, і відповідно – є незаконним, та оскільки постанова серії ПТ № 00008095 від 03.02.2026 винесена у нерозривному процесуальному взаємозв`язку із повідомленням – вона є такою, що ґрунтувалась на «плодах отруйного дерева».

Переконаний, що відповідач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, допустив суттєві процесуальні порушення, позбавив позивача можливості на здійснення найбільш ефективного захисту, ухвалив незаконне рішення у формі постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а суд першої інстанції допустив суттєві порушення матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Стверджує про правомірність власних дій та рішень. Зауважив, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності від 04.12.2025 за своєю суттю не породжує для позивача жодних юридичних обов`язків, не є доказом правопорушення, воно є інструментом інформування . Вказав, що Інспектором з паркування 04.12.2025 не виносилася постанова про накладення штрафу відносно апелянта.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про час, місце та дату розгляду повідомлявся належним чином.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорені сторонами.

04 грудня 2025 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Кулішом Олексієм Миколайовичем було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, транспортним засобом TESLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою м. Полтава, вул. Стрітенська, 43, чим порушено вимоги п.п. «и» пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху у частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій.

Фотофіксація обставин правопорушення правил зупинки здійснена в режимі фотозйомки. Через відсутність можливості встановити безпосередньо особу, визначену у ч.1 ст. 14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення, у відповідності до ст. 279-1 КУпАП інспектором з паркування було розміщено на лобовому склі транспортного засобу TESLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач, вважаючи, що вище зазначеним повідомленням інспектора з паркування були порушені його права, звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, в зв`язку з їх необґрунтованістю, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване повідомлення є рішенням суб`єкта владних повноважень , яке може бути предметом оскарження в судовому порядку.

Колегія суддів вважає помилковими зазначені висновки суду першої інстанції та зазначає.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини 1 статті 20 КАС України встановлює, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 286 КАС України передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 288 КУпАП постанова інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точності відповідно з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом положень статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 3 та 7 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами 1, 2 та 8 статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

При цьому, норма частини першої статті 14-2 КУпАП передбачає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Таким чином, зі змісту наведених приписів слідує, що обов`язковою умовою розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), є встановлення конкретної особи, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви та доданих матеріалів слідує, що позивач просив скасувати саме повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки на момент звернення до суду першої інстанції (08.12.2025) постанови серії ПТ № 00008095 від 03.02.2026 не існувало.

У свою чергу, норми частини першої статті 288 КУпАП не передбачають можливість оскарження до суду повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке передбачено статтею 279-1 КУпАП.

Враховуючи вище зазначені положення правових норм, а також те, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не породжує правових наслідків для позивача та не порушує його права, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України, а є документом, який інформує водія автомобіля про порушення ПДР і виноситься поліцейським чи інспектором з паркування в разі, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення, колегія суддів прийшла до висновку, що позовна заява про оскарження зазначеного повідомлення не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Посилання апелянта на те, що справа підлягала розгляду як в розрізі заявлених позовних вимог так і з огляду на норми статей 2, 6 та 9 КАС України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що вихід за межі позовних вимог можливий, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, але в межах предмету позову.

Доводи апеляційної скарги в частині обставин вчинення адміністративного правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення без участі позивача та правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції, оскільки питання правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є предметом судового розгляду у даній справі.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з не правильним встановленням обставин справи та без додержання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям постанови про закриття провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 310, 315, 317, 319, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 17 березня 2026 року по справі № 554/17473/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою закрити провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправними дій та скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін