Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №176/247/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/247/26

провадження №2/176/934/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2026 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2197529 від 26.03.2020 року у розмірі 12000 грн, судових витрат у розмірі 2662,4 грн та 8000 грн витрат на правову допомогу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 31 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2197529 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проенти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

ТОВ «Авентус Україна» умови Кредитного договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач, зі свого боку, не виконав належним чином умов кредитного договору.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 39360 грн, а саме: - заборгованість за тілом кредиту – 12000 грн; заборгованість за відсотками – 27360 грн.

26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2197529 від 26.03.2020 року.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2197529 від 26.03.2020 року в розмірі 39360 грн, судовий збір у розмірі 2662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не надходило.

Відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до вимог ЦПК України, за відомим місцем реєстрації останньої, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву.

23 лютого 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левченко І.А. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Ознайомившись із вищевказаними вимогами, відповідач та його представник не погоджується з ними, оскільки вважає їх не обгрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача звертає увагу суду, що позивач у позовній заяві стверджує, що між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір від 26.03.2020 року №2197529, який було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

При цьому, на думку представника відповідача, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту того, що під час укладення вказаного вище договору позики саме відповідач проходив ідентифікацію та верифікацію, й, зокрема, доказів на підтвердження того, який саме одноразовий ідентифікатор було присвоєно відповідачеві.

Зважаючи на зазначені розбіжності щодо даних одноразового ідентифікатора, за допомогою якого відповідачем нібито було підписано кредитний договір, та беручи до уваги не надання позивачем доказів на підтвердження факту того, що під час укладення вказаного вище договору позики саме відповідач проходив ідентифікацію та верифікацію, у представника відповідача є сумніви щодо укладання вказаного вище договору саме відповідачем.

На думку представника відповдіача, в матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем, а відповідно є необґрунтованими твердження позивача, та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, стосовно факту укладання такого кредитного договору.

На підтвердження щодо перерахування коштів позивачем надано лист про перерахування таких коштів.

Однак, відповідач та його представник вважає, що вказані докази є неналежними та недопустимими, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів. Лист про перерахування не є фінансовим документом, який підтверджує фактичне зарахування коштів, що робить цей доказ неналежним (недопустимим).

Для підтвердження виконання обов`язку кредитора (ст. 526, 530 ЦК України), на думку представника відповідача, необхідно надати виписку по картковому рахунку або платіжну інструкцію з відміткою банку про зарахування.

З огляду на вказане, представник відповідача вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісними кредиторами умов договору 2197529, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договору, саме відповідачу.

Також, представник відповідача вважає, що Договір факторингу та витяг з реєстру боржників, які є похідними від кредитного договору, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 8000,00 грн. представник відповідача зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу, що не відповідають критеріям реальності (дійсності), розумності розміру та принципу співмірності (пропорційності) зі складністю справи, підлягають зменшенню або відмові у відшкодуванні судом в повному обсязі. Співмірність оцінюється за часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та обставинами справи.

25 лютого 2026 року від позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач вважає аргументи, зазначені у відзиві відповідача, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання.

Позивач зазначає, що 26.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 2197529, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн.

Позивач наголошує, що Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту. Споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Аналізуючи кредитний договір № 2197529 від 26.03.2020 року, а саме п.9.8, позивач зазначає, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіку платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 9.6 кредитного договору, цей Кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора.

Таким чином, вся необхідна інформація для укладення Кредитного договору розміщена на сайті Кредитодавця та, зокрема, в Особистому кабінеті Позичальника, Правилах надання грошових коштів у позику та безпосередньо у кредитному договорі - після ознайомлення з якою Відповідач погодившись на умови підписав кредитний договір.

Також, позивач наголошує на особливостях укладення електронних договорів.

На підтвердження укладення кредитного договору № 2197529 представником Товариства до позовної заяви додано копії кредитного договору № 2197529 від 26.03.2020 року, додаток до договору - графік платежів до кредитного договору, які підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , також надано копії анкети-заяви на кредит, паспорт споживчого кредиту.

Заперечення відповідача щодо неукладення договору через нібито відсутність електронного підпису на паперовій копії не відповідають вимогам чинного законодавства України та суперечать фактичним обставинам справи.

Позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. При відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF- файлів (наприклад, Adobe Reader) чітко видно наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача. Факт того, що цей ідентифікатор не відображається при друкуванні документа, не нівелює його існування та юридичну силу в електронному оригіналі. Паперова копія є лише візуальним відображенням електронного документа, а не його оригіналом, який зберігається в електронній формі.

Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору. Те, що цей ідентифікатор не відображається на паперовій копії електронного документа, є лише технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та дійсність електронного оригіналу договору.

Твердження відповідача про відсутність ідентифікації та неукладеність договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач також звертає увагу суду, що всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 2197529 від 26.03.2020 року, отримав одноразовий ідентифікатор А316368 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає можливість його ідентифікувати.

Наданий представником позивача до суду розрахунок заборгованості, на його думку, є обґрунтованим та таким, що повністю відповідає фактичному руху коштів за кредитним договором. У матеріалах справи відображено дані щодо надання кредитних коштів, а також розміру нарахованих платежів, процентів. Зазначений розрахунок складено на підставі первинних бухгалтерських документів, що підтверджують кожну операцію за договором, і відображає фінансові взаємовідносини сторін у повному обсязі. Разом з тим матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували поданий розрахунок.

Оскільки позичальницею 25.04.2020 року було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 2197529, в сумі 4788,00 грн, що не відповідає умовам кредитного договору для застосування зниженої процентної ставки, то нарахування відсотків після часткової сплати Відповідачкою здійснювалось за стандартною процентною ставкою протягом всього строку кредитування.

Більше того, оскільки позичальницею було здійснено часткове добровільне виконання умов кредитного договору, даний доказ очевидно вказує на наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором та визнання нею боргу.

Отже, ОСОБА_1 , на думку позивача, свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором № 2197529.

Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідачки заборгованості, оскільки згідно з п. 2.1 кредитного договору, Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Позивач наголошує, що ТОВ «Авентус Україна» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. З огляду на дану умову договору, кошти ОСОБА_1 були перераховані на банківську картку, яка була зазначена саме нею.

Також, на думку позивача, витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та нерозумними.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 26.03.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено Договір №2197529 про надання споживчого кредиту (а.с.12-14).

Згідно з п.1.2 Договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ким та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.п.1.3., 1.4., 1.5. сума кредиту складає 12000 грн; тип кредиту – кредит. Строк кредиту 30 днів. Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до п.п.1.5.1., 1.5.2. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 1,33 % в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Згідно з п.5.4 Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Згідно Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту сторони погодили, що сума кредиту 12000 грн; сума нарахованих процентів 4788,00 грн; разом до оплати 16788 грн (а.с.15).

Крім того, вищезазначені умови кредитування були доведені до відома відповідача перед укладенням договору, про що свідчить паспорт споживчого кредиту від 26.03.2020 року, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.15 зворот - 16).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було відправлено їй на номер мобільного телефону 26.03.2020 року о 13:28:24, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна» (а.с.17).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 12000 гривень, шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК Вей фор пей» №6517-ВП від 16.12.2025 року (а.с.17 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором №2197529 від 26.03.2020 року заборгованість ОСОБА_1 складає 39360 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 12000 грн та заборгованості по відсоткам – 27360 грн (а.с.18 зворот-25).

26 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.25 зворот-29).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №2197529 (а.с.29 зворот).

На підтвердження відступлення права вимоги позивачем надано суду Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.02.2021 року до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року та платіжну інструкцію №25759 від 26.02.2021 року (а.с.30, 30 зворот).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» Договору про споживчий кредит №2197529 від 26.03.2020 року (а.с.12-14).

З наданої суду Довідки про ідентифікацію вбачається, що Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме відповідачу на номер мобільного телефону було надіслано комбінацію цифр, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.17).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов`язки за Договором №2197529 від 26.03.2020 року, в той час як відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» в загальному розмірі 39360 гривень, з яких 12000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27360 грн – прострочена заборгованість за відсотками.

Крім цього, у вищевказаному Договорі про надання споживчого кредиту та Паспорті споживчого кредиту, наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів щодо спростування презумції правомірності укладеного кредитного договору. Станом на момент розгляду справи кредитний договір недійсним не визнавався.

Щодо доводів відповідача про ненадання банком первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту, то такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме листом АТ КБ «ПриватБанк» від 19.02.2026 щодо зарахування коштів в сумі 12000 грн 26.03.2020 року на кратку №5168742208146286, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.68).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №2197529 від 26.03.2020 року.

На підставі ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений останнім при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 року, який укладений між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; Акт №30 наданих послуг від 12.01.2026 року згідно якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000 грн; детальний опис наданих послуг до Акту №30 від 12.01.2026 року; ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025 року; виписку з ЄДР юридичних осіб (а.с.33-36).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд приймає до уваги викладене нижче.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує, що представник відповідача заперечував щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, а також те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 3000,00 грн витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 536, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 137, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28; НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Кредитним договором №2197529 від 26.03.2020 року в розмірі 39360 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок, які складаються з: 12000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27360 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28; НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк»), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,4 гривень та 3000 гривень - витрати на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ