Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №520/4227/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 р. Справа № 520/4227/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 25.08.25 у справі № 520/4227/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частина НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також – відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 з фальсифікації виконання судового рішення у справі №520/4201/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №520/4201/24 грошове забезпечення у розмірі 53 467,75 грн та виплатити означену суму за вирахуванням раніше сплачених коштів у розмірі 270,32 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що за наслідками перерахунку грошового забезпечення відповідачем було зменшено належну позивачу премію у відсотковому виразі з невідомих причин, що негативно вплинуло на вказану складову грошового забезпечення у бік зменшення, а також обраховано неправильний підсумок до видачі, хоча, якщо сумувати правильно обраховані відповідачем всі складові грошового забезпечення, навіть без премії та відняти від них те грошове забезпечення, яке було до перерахунку, то сума буде явно більшою аніж порахована та сплачена відповідачем. Крім того, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.12.2024, залишеною без змін ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025, відмовив у задоволенні заяви щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 520/4201/24; у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито ВП76627782 постановою від 25.11.2024; позивач оскаржував постанову від 11.12.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП76627782 (справа № 520/34485/24), проте рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у задоволенні позову відмовлено. Зазначає, що приймаючи рішення у справі № 520/4201/24, суд фактично дійшов висновку про те, що виплата позивачу конкретних сум грошового забезпечення може бути предметом окремого позову. Наводить обґрунтування на користь висновку про неналежне виконання відповідачем рішення суду у справі №520/4201/24.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 520/4201/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, щодо перерахунку та виплати належних позивачу за період з 04.03.2022 по 08.09.2022 з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, - позовні вимоги задоволені, визнані протиправними дії відповідача та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 04.03.2022 по 08.09.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

В подальшому зазначене рішення залишене в силі судом апеляційної інстанції, у касаційному порядку позивачем не оскаржувалося.

За змістом судового рішення у справі № 520/4201/24 визнано протиправними дії відповідача та зобов`язано вчинити дії щодо перерахунку та виплати позивачу належних виплат на зазначених умовах, однак судом не було вчинено жодних обрахунків суми належної до виплати, а також конкретної суми не зазначено.

Крім того, позивач звертався до адміністративного суду у справі № 520/34485/24 з позовом до ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 76627782, з тих підстав, що відповідний перерахунок та виплата грошових коштів на виконання судового рішення у справі № 520/4201/24 є неправильними та неналежними, та мав на меті встановити конкретний розмір грошових коштів до виплати, проте рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 позовні вимоги залишені без задоволення.

З наданого позивачем перерахунку грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 04.03.2022 по 08.09.2022 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №520/4201/24 слідує, що відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення.

Позивачем не заперечується, що в межах примусового виконання рішення ВП 76627782 відповідачем на картковий рахунок позивача на виконання рішення перераховано та виплачено позивачу кошти у сумі 270,32 грн.

Виплата зазначеної суми підтверджена скріншотом від 25.08.2024, наявним у матеріалах справи.

Отже, судове рішення № 520/4201/24 виконано відповідачем, а позивач, не погоджуючись з виплаченою сумою, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що незгода позивача із тим, яким чином виконано судове рішення, не є підставою для задоволення позовних вимог щодо виплати конкретної суми коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом установлено, що предметом розгляду в адміністративній справі №520/4201/24 були правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем з приводу остаточного розрахунку при звільненні, який полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення за період з 04.03.2022 по 08.09.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

З огляду на матеріали справи, зміст позову та встановлених судом обставин, характер спірних правовідносин, ОСОБА_1 фактично при зверненні до суду з новим позовом посилається на протиправну бездіяльність, допущену суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення у справі № 520/4201/24, яка виразилась у неналежному виконанні вказаного рішення суду, зокрема, у тому, що за позивачу на виконання судового рішення сплачено 270,32 грн, проте мало бути сплачено суму 53 467,75 грн.

Водночас питання розміру відповідної суми судом в адміністративній справі №520/4201/24 не вирішувалось.

Встановлені вище обставини дають підстави для висновку, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили, а новий позов фактично обґрунтовано неналежним виконанням судового рішення, яке набуло законної сили у справі № 520/4201/24.

Разом з цим обставини належного виконання судового рішення у справі № 520/4201/24 підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 520/34485/24, яке набрало законної сили 01.03.2025.

Так, судовим рішенням у справі № 520/34485/24, у межах якої позивачем оскаржувалася постанова від 11.12.2024 про закінчення виконавчого провадження 76627782, судом із наданої позивачем довідки про здійснення перерахунку грошового забезпечення встановлено, що основні види грошового забезпечення позивачу розраховано із прожиткового мінімуму на 01.01.2022, тобто рішення суду виконано; відсотковий розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не був предметом розгляду у цьому спорі.

Відтак, за наслідками розгляду справи № 520/34485/24 судом підтверджено правомірність закриття виконавчого провадження 76627782, відкритого на виконання судового рішення у справі №520/4201/24.

Встановлені під час судового розгляду справи № 520/34485/24 обставини в силу приписів ч. 5 ст. 78 КАС України є преюдиційними при розгляді цієї справи.

Окрім того, позивач посилається на те, що приймаючи судові рішення у справі № 520/4201/24, суд фактично дійшов висновку про те, що виплата позивачу конкретних сум грошового забезпечення може бути предметом окремого позову.

Проте зі змісту судових рішень у справі № 520/4201/24 слідує, що судовими інстанціями лише констатовано відсутність підстав для застосування судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 520/4201/24.

Разом з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що встановлення суми до стягнення не передбачає зміну вже існуючого рішення, зокрема, і з огляду на те, що воно виконано у повному обсязі.

Щодо посилання позивача на зміну відповідачем належної позивачу премії у відсотковому виразі.

Перерахунок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії проводився з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України в межах повноважень, визначених статтею 51 Бюджетного кодексу України та статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у спосіб, визначений Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року № 704 (далі – Постанова № 704), Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі – Порядок № 260).

Пунктом 5 Постанови № 704 керівникам державних керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати:

1) надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою;

2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;

До того ж абзацом другим пункту 2 Розділу VI порядку № 260 визначено, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частинах установлюється командиром цієї частини виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини НОМЕР_1 .

Також абзацом другим пункту 2 Розділу XVI порядку № 260 визначено, що розмір щомісячної премії у Військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частинах установлює командир цієї частини виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини НОМЕР_1 .

Ураховуючи те, що командир Військової частини НОМЕР_1 є головним розпорядником бюджетних коштів та наділений повноваженням у межах виділених асигнувань установлювати розміри окремих видів грошового забезпечення, встановлення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії є його дискреційними повноваженнями.

Безпосереднє втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень допускається як виняток і за обставин справи такого не встановлено.

В свою чергу колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу позивача на положення ч. 1 ст. 383 КАС України, якою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволенні позовних вимог та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень позивача та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на приписи ст. 139 КАС України судові витрати зі сплаті судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/4227/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова