Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №200/8564/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року справа №200/8564/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року) у справі № 200/8564/25 (суддя в І інстанції Молочна І.С.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Слов`янський завод «Тореласт» про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

05 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Слов`янський завод «Тореласт» (далі – ПАТ «Тореласт») з вимогами стягнути заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за списком № 2) за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року у сумі 239484,48 грн.

За змістом викладеного, відповідач має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, по Списку №2 за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року в сумі 239484,48 грн, яку добровільно сплачено не було, а отже вказана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Слов`янський завод «Тореласт» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №2), за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 року, за серпень 2025 року, у загальній сумі 100933 (сто тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити вимоги відповідача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав, що наявними в матеріалах розглядаємої справи доказами, належним чином підтверджено понесення позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по працівникам Приватного акціонерного товариства «Тореласт» за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року виключно за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 року, за серпень 2025 року, загальна сума яких складає 100933,06 грн., яка є значно меншою, ніж заявлено позивачем – 239484,48 грн.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Слов`янський завод «Тореласт», є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку, код ЄДРПОУ 00300363, за адресою вул. Під`їздна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84112.

Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що працівники ПАТ «Тореласт» перебували на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримували пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №2.

Позивачем за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року здійснено витрати на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, по працівникам ПАТ «Тореласт» у загальному розмірі 239484,48 грн., що відповідачем не оскаржується.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області на поштову адресу відповідача: вул. Під`їздна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84112, за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року направлено для відшкодування розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за квітень 2025 року від 07 квітня 2025 року вих.№1000-0505-8/46074 на суму 4043,11 грн. та від 14 квітня 2025 року вих.№10484/Р на суму 26757,03 грн., за травень 2025 року від 09 травня 2025 року вих.№10976/Р на суму 34345,94 грн., за червень 2025 року від 11 червня 2025 року вих.№12139/Р на суму 34345,94 грн., за серпень 2025 року від 08 серпня 2025 року вих.№13541/Р на суму 1441,04 грн. по працівникам підприємства, що відповідачем не заперечується.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за липень 2025 року та вересень 2025 року, по працівникам ПАТ «Тореласт».

Судом також встановлено, що позивачем на зазначену поштову адресу відповідача рекомендованими листами було направлено вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які повертались на зворотну адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В результаті вищевказаних обставин виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №2) за зазначений період.

У матеріалах справи відсутні докази добровільного погашення відповідачем заборгованості у загальному розмірі 239484,48 грн.

Заявлена сума заборгованості обґрунтовується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за квітень 2025 року (від 07 квітня 2025 року вих.№1000-0505-8/46074, від 14 квітня 2025 року вих.№10484/Р), за травень 2025 року (від 09 травня 2025 року вих.№10976/Р), за червень 2025 року (від 11 червня 2025 року вих.№12139/Р), за серпень 2025 року (від 08 серпня 2025 року вих.№13541/Р); підтвердженням направлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій; карткою особового рахунку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів оскарження розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період.

Суд враховує, що предметом спору в цій справі є стягнення сум коштів, зазначених у розрахунках позивача, а не законність цих розрахунків чи правомірність дій позивача при донарахуванні відповідачу сум по відшкодуванню пільгових пенсій (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 році у справі №808/1648/17).

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486 (зі змінами), встановлено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно з підпунктом 10 пункту 4 зазначеного Положення, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, застосовує фінансові санкції, передбачені законом та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, та накладає адміністративні штрафи.

Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній до внесення змін Законом №2040-IX від 15 лютого 2022 року, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, обов`язок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі – Інструкція №21-1).

Пунктом 6.1. Інструкції №21-1 визначено, що для підприємств та організацій (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України) відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пункту 6.2. Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

За приписами пункту 6.4. вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Разом із цим, як встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутні копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за липень 2025 року та вересень 2025 року, по працівникам Приватного акціонерного товариства «Слов`янський завод «Тореласт».

Крім того, як встановлено судом вище, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за квітень 2025 року від 07 квітня 2025 року вих.№1000-0505-8/46074 на суму 4043,11 грн. та від 14 квітня 2025 року вих.№10484/Р на суму 26757,03 грн., за травень 2025 року від 09 травня 2025 року вих.№10976/Р на суму 34345,94 грн., за червень 2025 року від 11 червня 2025 року вих.№12139/Р на суму 34345,94 грн., за серпень 2025 року від 08 серпня 2025 року вих.№13541/Р на суму 1441,04 грн.

Водночас, відповідно до наданого позивачем розрахунку суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розрізі пенсіонерів по підприємству Приватного акціонерного товариства «Тореласт» за квітень 2025 року такі витрати у загальній сумі склали 32395,57 грн., за травень – 2025 року 48900,81 грн., за червень 2025 року – 39984,48 грн., за липень 2025 року – 39984,48 грн., за серпень 39830,09 грн., за вересень 2025 року – 38389,05 грн., всього за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року – 239484,48 грн.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, що, наявними в матеріалах розглядаємої справи доказами, належним чином підтверджено понесення позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по працівникам Приватного акціонерного товариства «Тореласт» за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року виключно за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 року, за серпень 2025 року, загальна сума яких складає 100933,06 грн., яка є значно меншою, ніж заявлено позивачем – 239484,48 грн.

Протилежного позивачем не доведено та відповідних доказів суду не надано.

Приписами пункту 6.7 Інструкції № 21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Позивачем на адресу відповідача направлялися розрахунки сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 року, за серпень 2025 року, що не заперечується відповідачем. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

У постанові від 29 серпня 2022 року у справі №826/3159/17 (адміністративне провадження №К/9901/28717/12) Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції та зазначив, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є належними та допустимими доказами наявності боргу у підприємства.

Вказані розрахунки відповідачем оскаржені не були та є узгодженими. За умови вручення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та поставку пенсій, які останній добровільно не сплатив, вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Така правова позиція наведена у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 28 травня 2020 року у справі №826/7913/17 та від 18 червня 2021 року у справі №812/1926/17.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі №640/18421/19.

Верховний Суд неодноразово висловлювався, що обов`язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» покладений на підприємства, (такий висновок міститься, зокрема, у постановах від 20 грудня 2018 року у справах №804/7025/17, №804/2506/17, від 18 січня 2023 року №826/8883/17, від 16 лютого 2023 року №640/14748/19, від 06 червня 2023 року №804/5216/17 ).

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

Враховуючи вищезазначене, окружний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Слов`янський завод «Тореласт» на користь Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №2) за липень 2025 року та вересень 2025 року та у загальному розмірі 239484,48 грн. є безпідставними та необґрунтованими, тому в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, відповідач має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виключно у розмірі 100933,06 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 року, за серпень 2025 року.

Проте, з такими висновками місцевого суду не в повній мірі може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи (ППВП ЕПС) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Тобто, наступні розрахунки надсилаються підприємству у разі зміни розміру пенсій або виникнення обставин, які впливають на суму, що підлягає відшкодуванню.

Рішенням суду від 17.12.2025 по справі 200/8564/25 безпідставно зменшено суму позову, так як не враховано щомісяця суми до відшкодування, зазначені в розрахунках, які надійшли у березні та квітні 2025 року (від 14.03.2025 №8113/Р від ГУПФУ (м. Краматорськ), від 07.04.2025 №1000-0505-8/46074 (ГУ ПФУ в Київській області) та протягом березня-липня та квітня-вересня 2025 року відповідно не змінювались.

В розрахунку за травень від 09.05.2025 №10976/Р (ГУ ПФУ м. Слов`янськ) не взято до уваги суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку (гр. 15) - 8916,33 грн.

Крім того, підприємству ПРАТ «Слов`янський завод «Тореласт» розрахунки пільгових пенсій за липень 2025 року не направлялись, у зв`язку з тим що сума до відшкодування (39984,48 грн) з червня не змінювалась. У серпні 2025 підприємству були направлені розрахунки поштовим повідомленням від 20.08.2025 у зв`язку з закінченням терміну виплати по пенсіонеру ОСОБА_1 (розрахунок від 08.08.2025 №13541/Р ГУ ПФУ м. Краматорськ), в вересні сума в розрахунках (ГУ ПФУ в м. Слов`янську, ГУ ПФУ в Київській області) не змінювалась.

Отже, позов підлягав задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 200/8564/25 – змінити, внаслідок чого в резолютивній частині:

- в абзаці першому слово «частково» замінити словом «повністю»;

- в абзаці другому слова і цифри «за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 року, за серпень 2025 року, у загальній сумі 100933 (сто тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 06 коп.» замінити словами і цифрами «за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року у сумі 239 484 (двісті тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.»;

- абзац третій виключити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 200/8564/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 13 травня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук