Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №201/9887/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді – ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора – ОСОБА_3

захисника – адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра матеріали кримінального провадження № 201/9887/25 (пр. № 1-кп/201/727/2026), відомості про яке 10 липня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110001898, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, раніше судимого 11 березня 2026 року вироком Самарського районного суду міста Дніпра за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком два роки, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року у справі № 932/2957/24, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

В подальшому, ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що в нього відсутнє водійське посвідчення та про наявність вказаної постанови суду, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду, що набрало законної сили, щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 будучи позбавленим права керувати транспортним засобом постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року, у точно невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 26 квітня 2024 року, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу марки «ВАЗ 21011», номерний знак « НОМЕР_1 ».

Так, о 19 годині 22 хвилин 26 квітня 2024 року в с. Пропашне по вул. Шевченко, біля електроопори № 21 Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак « НОМЕР_1 », діючи умисно, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 19 (дев`ятнадцять) років 9 (дев`ять) місяців та 12 (дванадцять) днів без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до цього факту, набрала законної сили постанова Солонянського районного суду Дніпропетровської області у справі № 192/944/24 від 22 травня 2024 року, згідно якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 19 (дев`ятнадцять) років 9 (дев`ять) місяців та 12 (дванадцять) днів безоплатного вилучення транспортного засобу.

В подальшому, ОСОБА_5 будучи позбавленим права керувати транспортним засобом постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року, у точно невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 15 вересня 2024 року, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу мотоциклу «LWMPCALAX81015642».

Так, о 21 годині 50 хвилин 15 вересня 2024 року, в м. Дніпро по бульвару Слави, біля буд. 50 водій ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом мотоциклу «LWMPCALAX81015642», діючи умисно, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 126 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобами на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до цього факту, набрала законної сили постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/11759/24 від 09 жовтня 2024 року, згідно якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 126 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобами на строк 5 (п`ять) років.

Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виразились в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обставин, що, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який свою вину визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, а також обставинам, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 та відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, зазначені дані у своїй сукупності свідчать про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, пов`язаного з його реальним відбуттям, при цьому, таке покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням обвинуваченого від його відбування з випробуванням буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідати принципам справедливості, достатності і розумності.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 11 березня 2026 рокубув засуджений вироком Самарського районного суду міста Дніпра за ч. 1 ст. 382 КК Українидо покарання у виді трьох років позбавлення волі, від відбування якого, звільнений на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки, при цьому, вчинив інкриміноване йому суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення зазначеного вироку суду, враховуючи постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року № 199/1496/17, (провадження № 51-2631 кмо19), суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні судом також прийнято рішення про звільнення обвинуваченого від призначеного йому покарання з випробуванням.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного цим вироком суду покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Самарського районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року у виді трьох років позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_5 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ – DVD-R диск – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1