Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №200/795/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року справа №200/795/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року (повне судове рішення складено 02 березня 2026 року) у справі № 200/795/26 (суддя в І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 у розмірі 115 668,98 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 у розмірі 115 668,98 грн., негайно після набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, відповідач порушив права позивача у частині не виплати нарахованої пенсії за період за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 у розмірі 115 668,98 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 у розмірі 115 668,98 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 у розмірі 115668,98 грн (сто п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 98 копійок).

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач мотивує виключно протиправними діями відповідача, що полягають у невиплаті заборгованості пенсії, відповідно до судового рішення, а саме: спір у цій справі спрямований на виконання іншого судового рішення і предметом цього позову є фактична незгода позивача з протиправними діями відповідача щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7903/24. Отже, враховуючи зазначене, Головне управління доходить висновку, що провадження у справі слід закрити.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Добропілля як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 200/7903/24, яке набрало законної сили 16.10.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити донарахування розміру пенсії ОСОБА_1 у відповідності із ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 09.05.2023.

Розмір пенсії після проведеного перерахунку на виконання рішення суду складає: - з 09.05.2023 — 20 930,00 грн; - з 01.03.2024 — 23 610,00 грн; - з 01.01.2026 — 25 950,00 грн.

Після перерахунку за рішенням суду з січня 2026 року пенсія в новому розмірі 25 950,00 грн виплачується наступним чином: 1. Щомісячна сума виплати – 19 620,10 грн (розмір пенсії визначений з урахуванням положень нормативно-правових актів) проводиться шляхом включення до основної відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в АТ «ПУМБ» (дата виплати - 23 число). 2. Щомісячна сума різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром щомісячної виплати – 6 329,90 грн (25 950,00 грн – 19 620,10 грн) проводиться шляхом включення до додаткової відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в АТ «ПУМБ» в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно з Порядком №821 у відповідному виплатному періоді.

Таким чином, Головним управлінням на виконання рішення суду облікована сума в розмірі 128 235,44 грн, яка складається з: 1.Заборгованості по перерахунку за рішенням суду в сумі 115 575,64 грн за період з 09.05.2023 по 31.12.2025. 2. Щомісячної суми різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром, визначеним Головним управлінням до перерахунку за період з 01.01.2026 по 28.02.2026 – 12 659,80 грн (по 6 329,90 грн за кожний місяць).

У грудні 2025 року ОСОБА_1 . Головним управлінням відповідно до Порядку №821 здійснено виплату заборгованості в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 6 236,56 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «ПУМБ».

В лютому 2026 року в межах виділених бюджетних призначень на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «ПУМБ», Головним управлінням відповідно до Порядку № 821 здійснено нарахування та виплату заборгованості у загальній сумі 1 103,00 грн.

Загальний залишок облікованої суми на виконання рішення суду станом на 23.02.2026 складає 120 895,88 грн, з якого: - заборгованість по перерахунку за рішенням суду у справі № 200/7903/24 у сумі 108 236,08 грн за період з 09.05.2023 по 31.12.2025; - щомісячна сума різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром, визначеним Головним управлінням до перерахунку у сумі 12 659,80 грн за період з 01.01.2026 по 28.02.2026.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Ст.1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася внаслідок її призначення за рішенням суду.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону 1058-IV.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність та з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідачем розрахована заборгованість з пенсійних виплат, тому в даному випадку відсутнє втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.

Ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як встановлено судом заборгованість з пенсійних виплат перед позивачем відповідно до рішення в адміністративній справі № 200/7903/24 за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 складає 115 668,98 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 26 січня 2026 року.

Суд не приймає посилання відповідача на наявність підстав для закриття провадження у справі, враховуючи, що рішенням в адміністративній справі № 200/7903/24 не вирішувалися спірні правовідносини щодо виплати пенсії позивача у нарахованій сумі.

Суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 09.05.2023 по 31.01.2026 у розмірі 115 668,98 грн. негайно після набрання судовим рішенням законної сили, оскільки це стосується вже виконання даного рішення, для чого існують інститути судового контролю, виконавчого провадження тощо, а не позовного провадження.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійщов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 200/795/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 13 травня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук