Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №211/2563/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2563/26

Провадження № 2/211/3560/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі – ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 03 липня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №545619-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). У наслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 15 лютого 2026 року виникла заборгованість у загальній сумі 32 550,00 грн, яка складається з: 11 000,00 грн – суми прострочених платежів за тілом кредиту, 15 400,00 грн – суми прострочених платежів за процентами, 5 280,00 грн - суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України, 870,00 грн – суми прострочених платежів за комісією. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану загальну суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

09 квітня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому вона визнала позовні вимоги частково, не заперечує проти стягнення з неї на користь позивача суму заборгованості за Договором №545619-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03 липня 2025 року в розмірі 22 401,58 грн, яка складається з: прострочених платежів за тілом кредиту в сумі 11 000,00 грн, прострочених платежів за процентами в сумі 10 531,58 грн, прострочених платежів за комісією в сумі 870,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

20 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_2 скеровано до підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, сторони у справі про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причини неявки.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що 03 липня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №545619-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 11 000,00 грн строком на 24 тижні; стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована (п. 2.4. Договору); знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована (п. 10.2. Договору); дена процентна ставка: 0,87% (п. 2.12. Договору); комісія за надання кредиту – 2 200,00 грн (п. 2.5. Договору) (а.с. 12, 13 – копія паспорту споживчого кредиту, а.с. 16 – копія анкети клієнта, а.с. 20-24 – копія договору, а.с. 25-30 - копія пропозиції, а.с. 48-52 - копія прийняття пропозиції).

Вказані документи були підписані 03 липня 2025 року електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором UA-3343 (а.с. 14 – копія візуальної форми послідовності дій клієнта).

У цей же день, 03 липня 2025 року, ОСОБА_1 отримала на свою платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 11 000,00 грн (а.с. 40 – копія підтвердження).

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено та визнається відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору.

Однак, відповідач не виконала свої зобов`язання у повному обсязі, у наслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 15 лютого 2026 року становить 32 550,00 грн, з яких: 11 000,00 грн – суми прострочених платежів за тілом кредиту; 15 400,00 грн – суми прострочених платежів за процентами; 5 280,00 грн - суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України; 870,00 грн – суми прострочених платежів за комісією (а.с. 53 – довідка, а.с. 54, 55 – розрахунок).

У свою чергу, ОСОБА_1 у відзиві на позов звертає увагу суду на те, що проценти за кредитним договором є непропорційно великими порівняно з сумою виданого кредиту, крім того, позивачем неправомірно нараховано відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд вважає заперечення відповідача частково обґрунтованими з огляду на таке.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися кредитором відповідно до умов Договору №545619-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03 липня 2025 року. З огляду на те, що умови вказаного договору виконувались відповідач неналежно, проценти були нараховані в розмірі не передбаченому п. 4.2.2 – 13 766,30 грн, а в розмірі 15 400,00 грн Договору. При цьому суд зауважує, що відповідно до умов договору денна процентна ставка за кредитом як знижена, так і стандартна становить 1%.

При цьому відповідач здійснила два платежі за кредитом у загальній сумі 4 740,00 грн, які були зараховані позивачем у рахунок погашення процентів та комісії, штрафу.

Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5 280,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що нараховані позивачем 5 280,00 грн є нічим іншим, як штрафні санкції за кредитним договором, а вони не можуть бути стягнуті на період дії військового стану. Тому доводи та заперечення представника позивача з цього приводу є необґрунтованими. У зв`язку з чим, в цій частині задоволення позову слід відмовити.

Також суд вважає за необхідне зарахувати 220,00 грн незаконно стягнуті кредитором у рахунок штрафу, в рахунок погашення заборгованості за комісією. Відповідно розмір прострочених платежів за комісією має зменшитися на 220,00 грн і становити 650,00 грн, які підлягають до стягнення.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене вище, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, враховуючи доводи обох сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №545619-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03 липня 2025 року слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в сумі 27 050,00 грн, яка складається з: прострочених платежів за тілом кредиту в сумі 11 000,00 грн, прострочених платежів за процентами в сумі 15 400,00 грн; прострочених платежів за комісією в сумі 650,00 грн.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 662,40 грн (а.с. 19), сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 2 212,53 грн (27 050,00 грн (сума боргу, стягнута судом) х 2 662,40 грн (сума судового збору, сплачена позивачем) / 32 550,00 грн (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) загальну суму заборгованості за Договором №545619-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03 липня 2025 року в розмірі 27 050 (двадцять сім тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається з: прострочених платежів за тілом кредиту в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок; прострочених платежів за процентами в сумі 15 400 (п`ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок; прострочених платежів за комісією в сумі 650 (шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; та судовий збір у сумі 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень 53 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 травня 2026 р.

Суддя Д.М. Ніколенко