Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №199/17020/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/17020/25

(2/199/2238/26)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 14.07.2024 року о 14:18 годині у м. Дніпрі на перехресті вул. Незламної та Донецького шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «DAF FT XF 105», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «MERCERON», державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілем «Seat Leon», держаний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням позивача.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2024 року, справа №199/5835/24.

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджені транспортні засоби «DAF FT XF 105», державний номерний знак НОМЕР_1 та «Seat Leon», держаний номерний знак НОМЕР_3 .

Крім цього, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано шкоду здоров`ю, яка полягає у: психологічній травмі; постійному головному болі; запамороченні; страху їзди поряд із великими вантажівками та страху виходу на дорогу; задишки при незначному фізичному навантаженні; порушенні ритму серцебиття; швидкій втомі; болі в області ділянки серця» безсонні» нервозності; дратівливості у зв`язку із чим позивачу було поставлено остаточний діагноз – астенонервротичний синдром, психологічні симптоми.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона змушена була терпіти фізичний біль, проходити лікування та реабілітацію, пережила хвилювання, отримала сильний стрес та психологічне потрясіння. Усі наслідки скоєного ДТП спричинили негативні зміни у її житті, порушенні звичайного укладу життя, у зв`язку із чим їй була завдана моральна шкода.

Позивачка ОСОБА_1 , враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, завданих внаслідок ДТП, їх характер та тривалість, зважаючи на те, що її страждання – це немайнові втрати, які неможливо відновити, враховуючи тривалий період лікування, емоційні страждання, спричинені внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також неможливість протягом тривалого часу приведення ритму життя у відповідну норму після дорожньо-транспортної пригоди, оцінює розмір моральної шкоди 100 000,00 грн., яку просила стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, її представник - адвокат Ткачук В.А. надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2024 року о 14:18 годині у м. Дніпрі на перехресті вул. Незламної та Донецького шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «DAF FT XF 105», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «MERCERON», державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілем «Seat Leon», держаний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням позивача.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2024 року, справа №199/5835/24 (а.с.8,9).

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджені транспортні засоби «DAF FT XF 105», державний номерний знак НОМЕР_1 та «Seat Leon», держаний номерний знак НОМЕР_3 .

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди тривалий проходила лікування зі скаргами на головний біль, запамороченням, задишкою при незначному фізичному навантаженні, безсонням, нервозності та дратівливості, які почались у неї після скоєння дорожньо-транспортної пригоди 14.07.2024 року, що підтверджується виписками із огляду сімейного лікаря від 15.07.2024 року, 18.07.2024 року, 06.08.2024 року, 12.08.2024 року, 04.09.2025 року, 13.09.2024 року та 09.10.2025 року (а.с.10,11,12,14,15,18,20,22).

Також судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за її участю 14.07.2024 року, встановлено діагноз – астеноневротичний синдром, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 13.09.2024 року.

Як зазначає позивачка ОСОБА_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона, змушена була терпіти фізичний біль, проходити лікування та реабілітацію, пережила хвилювання, отримала сильний стрес та психологічне потрясіння. Усі наслідки скоєного ДТП спричинили негативні зміни у її житті, порушенні звичайного укладу життя, у зв`язку із чим їй була завдана моральна шкода.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі».

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, в той час, як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц та

Верховний Суд у своєму рішенні від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в зв`язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Суд вважає доведеним, що діяння відповідача ОСОБА_2 у даному випадку було неправомірним і ним позивачу було завдано моральну шкоду; між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у зміні звичайного способу життя, неможливості користування власним транспортом, моральних стражданнях та психологічного дискомфорту у зв`язку з цим, необхідності докладання зусиль для поновлення своїх порушених прав - є причинно-наслідковий зв`язок.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 50000,00 грн..

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим із відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,19,76,78,79,81,83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 до ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову, – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко