Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №520/5247/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2026 року № 520/5247/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Чернишевська, буд. 94,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61023, код ЄДРПОУ08571363) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України код ЄДРПОУ 08571363 (18034, м. Черкаси, вул. Онопрієнка, 8) щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 59 коп. та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року ухваленого в адміністративній справі № 520/8941/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу;

-зобов`язати Національний університет цивільного захисту України код ЄДРПОУ 08571363 (18034, м. Черкаси, вул. Онопрієнка, 8) виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 59 коп., та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн. 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року ухваленого в адміністративній справі № 520/8941/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8941/25 було нараховано та виплачено грошове забезпечення 25.02.2026. Сума заборгованості з грошового забезпечення перерахована позивачу з утриманням з неї 40972,59 грн. податку на доходи з фізичних осіб та військового збору 11381,28 грн. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем було надано відзив, в якому зазначив, що перерахунок та виплата грошового забезпечення за спірний період на виконання рішення суду не вважається грошовим доходом згідно Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому відсутні правові підстави, щодо стягнення недоотриманої на виконання рішення по справі №520/8941/25 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб утриманих у вигляді військового збору та просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач) проходив публічну службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (надалі - Відповідач) та 13.01.2025 року був звільнений зі служби цивільного захисту та наказом Національного університету цивільного захисту України від 14.03.2025 року був виключен з кадрів ДСНС України та знятий з усіх видів забезпечення.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі №520/8941/25 відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивачу у розмірі 227625,50 грн.

В подальшому 25.02.2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 175221,63 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 40972,59 грн. та військовий збір за ставкою 5 % у сумі 11381,28 грн.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 40972,59 грн., а також виплати частини належного грошового забезпечення у сумі 7966,9 грн., що надмірно утримані в якості військового збору з грошового забезпечення позивача, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року, чим обумовлена потреба позивача у судовому захисті.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції від 22.09.2025) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 3).

Відповідно до п.п. 4-5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції від 05.10.2025) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, особа рядового та начальницького складу, звільнені з військової служби мають право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ними служби.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач будучи особою начальницького складу служби цивільного захисту, проходячи службу в органах і підрозділах цивільного захисту, набув право на отримання окремих складових грошового забезпечення (заробітної плати), які під час служби та при звільнені відповідачем не були виплачені.

Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 року по справі № 812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже відповідач здійснив нарахування належного позивачу грошового забезпечення у розмірі 227625,50 грн. на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі №520/8941/25.

В подальшому 25.02.2026 року виплатив грошове забезпечення позивачу у сумі 175221,63 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 40972,59 грн. та військовий збір за ставкою 5% у сумі 11381,28 грн.

Проте всупереч вимог п.п. 168.5 п. 168 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) і Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, відповідач протиправно, разом з виплатою грошового забезпечення не здійснив виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 40972,59 грн., що утримані з грошового забезпечення позивача.

Відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі №520/8941/25 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року встановлено несвоєчасну виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивачу, останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі №814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

У відповідності до змісту абз. 5 п.п. 1.3. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ставка збору становить для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Отже, ставка військового збору для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, одержаного у вигляді грошового забезпечення становить 1,5 відсотка від бази оподаткування.).

На виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивача у розмірі 227625,50 грн., а в подальшому 25 лютого 2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 175221,63 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 40972,59 грн. та військовий збір за ставкою 5% у сумі 11381,28 грн., проте всупереч вимог абз. 5 п.п. 1.3. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Відповідач під час виплати грошового забезпечення особі начальницького складу цивільного захисту, протиправно утримав військовий збір за ставкою п`ять відсотків, тоді як мав застосувати ставку у розмірі 1,5 відсотка, тобто 3414,38 грн., а як наслідок недоплатив позивачу грошове забезпечення у розмірі 7966,9 грн. (11381,28 – (227625,50 Х 1,5%).

Зокрема, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як установлено судом, на виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивачу у розмірі 227625,50 грн., а в подальшому 25.02.2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 175221,63 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 40972,59 грн. та військовий збір за ставкою 5% у сумі 11381,28 грн. Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу, повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Відтак, відповідач безпідставно надмірно утримав 5% військового збору замість 1,5% з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Суд зазначає, що позовна заява позивача не містить жодних доводів щодо компенсації військового збору.

Отже, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне задовольнити позов, визнавши протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 40972,59 грн., а також виплати частини належного грошового забезпечення у сумі 7966,9 грн., що надмірно утримана в якості військового збору з грошового забезпечення позивача, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі №520/8941/25, та зобов`язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 40972,59 грн., а також виплати частини належного грошового забезпечення у сумі 7966,9 грн., що надмірно утримані в якості військового збору з грошового забезпечення позивача, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі №520/8941/25.

Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не проходив службу, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, відповідач здійснював остаточний розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №№812/1048/17 та 825/761/17 відповідно.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Чернишевська, буд. 94, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61023, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 59 коп. та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі №520/8941/25.

Зобов`язати Національний університет цивільного захисту України (вул. Чернишевська, буд. 94, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61023, код ЄДРПОУ 08571363) виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 59 коп., та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн. 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі №520/8941/25.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.