Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №500/54/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/54/26

12 травня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військовому обліку, як військовозобов`язаного,

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 30.03.2007,

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення його із військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я та виключити інформацію про порушення ним правил військового обліку, яка є підставою для відображення повідомлення в електронному військово-обліковому документі з текстом: "Порушення правил військового обліку",

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити повідомлення Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставления військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року.

Позов обґрунтовано тим, що серпні 2025 року позивач сформував електронний військово-обліковий документ через застосунок "Резерв+" після чого дізнався, що у розділі "Категорія обліку" він зазначений, як "Військовозобов`язаний", у розділі "Підстава зняття\виключення" зазначено " - ", у розділі "Дата ВЛК" зазначено " - " а також те, що він має "Порушення правил військового обліку", в розділі "Дата початку розшуку" зазначено 13.07.2025 року, а також зазначено міститься повідомлення наступного змісту: "ТЦК та СП 13.07.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП". Зазначає, що жодних повісток від ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував. Також відповідно до даних тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 від 20.11.2002 (Пука) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі "Тимчасове посвідчення видане" зазначено: "Згідно ст. 38 "а" гр. 1 Наказу МОУ №2-94 р., визнаний непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Протокол №68 від 01.03.2000 року." та на звороті тимчасового посвідчення знаходиться відтиск штампу де вказано "ЗНЯТО" з військового обліку за станом здоров`я, згідно НМОУ №342 від 9.06.06 р. При цьому жодних інших відміток про взяття на військовий облік у тимчасовому посвідченні гр. ОСОБА_1 не має.

На думку сторони позивача, зняття з обліку по стану здоров`я в Україні означає виключення з військового обліку (і не плутати з тимчасовим "зняттям") через непридатність до військової служби, що позбавляє людину статусу військовозобов`язаного, скасовує обов`язки щодо обліку, ВЛК та мобілізації, і є остаточним рішенням після проходження ВЛК та затвердження висновку вищою інстанцією, що фіксується відповідною відміткою у військово-обліковому документі.

Позивач вважає, що оскільки він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, він не є військовозобов`язаним, а відтак дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення військового обліку та розшук є протиправними.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи, витребувано від сторін докази.

У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_5 проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зазначає, що 01.04.2025 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 "Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Постанова №932), позивач автоматично АІТС "Оберіг" був взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 датою 06.03.2009 згідно запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, оскільки адреса проживання позивача в реєстрі зазначена АДРЕСА_1 .

Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений, постановою Кабінету Міністрів України 16.08.2024 №932 (далі - Порядок №932) визначає порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до відміток які містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 від 20.11.2002 позивача 30 березня 2007 року знято з військового обліку за наказом Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006.

Ще представник відповідача посилається на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402), вказуючи, які документи підтверджують проходження медичного військово-лікарською комісією (далі - ВЛК).

У зв`язку з відсутністю доказів (документів, записів) про виключення позивача з військового обліку, немає підстав вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

Згідно з відомостями військово-облікового документу, сформованого позивачем з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів через застосунок "Резерв+" станом на 04.10.2025 наявні такі відомості: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 військовозобов`язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата уточнення даних 08.08.2025. Ще зазначено про те, що через порушення військового обліку позивача розшукує ТЦК та СП, причина розшуку: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , дата початку розшуку 13.07.2025. Також міститься повідомлення, що ТЦК та СП 13.07.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити для складання протоколу.

Матеріали справи містять копію тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 від 20.11.2002 (Пука) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі "Тимчасове посвідчення видане" зазначено: Згідно статті 38 "а" гр. 1 Наказу МОУ №2-94 р., визнаний непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Протокол №68 від 01.03.2000 року, на звороті тимчасового посвідчення знаходиться відтиск штампу де вказано "Знято" з військового обліку за станом здоров`я, згідно НМОУ №342 від 9.06.06 р.

Позивач звернувся із заявою до керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 у змісті якої просив:

внести зміни до Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг", зазначивши його статус як особи, знятої з військового обліку;

усунути недостовірну відмітку про порушення правил військового обліку, яка не може застосовуватись до особи офіційно знятої з обліку;

оновити відповідну інформацію в мобільному додатку "Резерв+" та в електронному обліковому записі згідно з фактом виключення з військового обліку.

Відповіді та заяву позивача матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 аналогічного змісту у відповідь на яку отримав відповідь в якій зазначено, що відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №1487 Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на військовий облік автоматично у ІНФОРМАЦІЯ_9 від 06.03.2009 згідно змін від 01.04.2025 до постанови Кабінету Міністрів України №932.

Громадянину ОСОБА_1 , була надіслана повістка засобами поштового зв`язку для прибуття з метою звірки або уточнення даних.

ОСОБА_1 , на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_8 не з`явився. Інформація щодо надання будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк відсутня.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення і знаходиться в розшуку з 13.07.2025.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Реєстру стосовно визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487), чинного з 05.01.2023, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (пункт 20 Порядку №1487).

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовані у додатку 2 до Порядку №1487. За змістом пункту 1 цих Правил (в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" №1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон №1951-VIII).

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (частина 1 статті 1 Закону №1951-VIII).

Згідно частини 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За змістом статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII).

За змістом статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону №1951-VIII)

Відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

На виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII).

Спір у цій справі стосується невідповідності даних паперового військового документа позивача (військового квитка) даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і відмові відповідача внести відомості щодо позивача в частині визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.

Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Відповідно до відміток які містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) №001228 від 20.11.2002 позивача 30 березня 2007 року знято з військового обліку за наказом Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006.

Наказ МОУ №342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу МОУ "Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань" №24 від 15.01.2015 року.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (тут і надалі в редакції до 19.04.2011, тобто в редакції, що діяла на дату проходження позивачем медичного огляду).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами (пункт 2.2 глави 2 розділу І Положення №402).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), серед інших, належать: ВЛК військових комісаріатів (підпункт 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402).

Пунктом 2.10.1 пункту 2.10 глави 2 розділу I Положення №402 встановлено, що ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.

Пункт 2.11.2 пункту 2.11 глави 2 розділу I Положення №402 визначає, що на ВЛК ТЦК покладається огляд контингентів відповідно до пункту 1.2 розділу I цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК покладається огляд і інших контингентів.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розкладом хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, встановлено ступені придатності осіб до військової служби відповідно до їх приналежності до певної категорії (контингенту, що проходять медичний), зокрема,

графа І - громадяни під час приписки до призовних дільниць призову на строкову військову службу, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), військовослужбовці строкової військової служби;

графа ІІ - громадяни, військовослужбовці, які приймаються та проходять військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани);

графа ІІІ - громадяни, особи офіцерського складу, які приймаються та проходять військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Так, відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

"Обмежено придатний до військової служби";

"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)".

Пункт 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення № 206 визначає формулювання постанов, які приймає ВЛК при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів, серед яких:

а) "Придатний" .

б) "Непридатний":

до військової служби з виключенням з військового обліку;

до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби");

до військової служби за контрактом;

для підготовки до участі у ММО;

до участі у ММО;

до служби (роботи) у миротворчому персоналі;

до навчання у ВВНЗ;

до служби у плавскладі ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, аеромобільних військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом;

до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта;

до підводного водіння танків;

до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності;

до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);

до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);

до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час);

до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів).

У відомостях системи "Оберіг" наявна інформація що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та відсутні дані про проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби.

Відомості тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 від 20.11.2002 свідчать, що (Пука) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 не виключений з обліку (як помилково вважає представник позивача), а знятий з обліку на підставі наказу МОУ №342.

Наказ Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006, відповідно до якого позивача було знято з військового обліку, відсутній в загальнодоступних джерелах. Представник відповідача зазначав у відзиві на позовну заяву, що такий втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань" №24 від 15.01.2015. До втрати ним чинності, особи, зняті з військового обліку зараховувалися в запас Збройних Сил та знімалися з військового обліку як непридатні до військової служби в мирний час.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції чинній на 2000 рік) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

Позивач не був визнаний військово-лікарською комісією за результатами медичного огляду непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

На даний час позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 та вважається таким, що не пройшов медичний огляд.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 №3621-IX (далі Закон №3621-IX), чинного з 04.05.2024, установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Надалі цей пункт в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" №4235-IX від 12.02.2025 (чинній з 15.02.2025) викладено у так: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У спірному випадку, на позивача покладався обов`язок до 05.06.2025 пройти у встановленому законом порядку повторний медичний огляд з метою визначення придатності його до військової служби.

Позивач повторний медичний огляд з метою визначення придатності його до військової служби не проходив.

Отож, за встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для внесення іншої інформації про позивача до Реєстру, зокрема про непридатність до військової служби з виключенням позивача з військової служби.

Крім того суд зазначає, що законодавцем встановлено імперативний обов`язок військовозобов`язаного прибути за повісткою про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначені у ній місце та строк. Виключення з вказаного обов`язку можуть становити обставини неналежного вручення (надіслання) такої повістки та наявність поважних причин, вичерпний перелік яких визначений частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII, при цьому з обов`язковим повідомленням у подальшому про такі причини.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

До повноважень відповідача, як органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить внесення відомостей про притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.

КУпАП не містить визначення поняття "притягнення до адміністративної відповідальності".

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2021 у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності.

Позиція Верховного Суду полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При обґрунтуванні такого висновку суд послався на таке.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" не тотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність".

Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:

"1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину".

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.

Ввідповідно до положень статті 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Аналогічні положення містить пункт 79 Порядку №1487, яким передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів).

Статтею 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Абзацом 6 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210 КУпАП, вимога про складання протоколу про адміністративне правопорушення не є імперативною, оскільки законодавець передбачає обставини, за яких складання такого протоколу не вимагається.

У такому випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, встановлені районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, як уповноваженим на розгляд справи органом, обставини щодо вчинення особою правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, є самостійною підставою для відкриття процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що підставою для висновку ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку), стали встановлені відповідачем обставини щодо неприбуття ОСОБА_1 за попередньо надісланою повісткою.

Враховуючи, що за наведеного вище правового регулювання наявність протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП не є обов`язковою, а ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом, уповноваженим як на розгляд справ про адміністративні правопорушення за вказаною статтею, так і на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому з урахуванням встановленим судом обставин відповідач мав правові підстави для внесення до такого Реєстру відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок порушення останнім правил військового обліку.

Слід зазначити, що аналізуючи обставини даної справи за посилаючись на положення КУпАП суд надає правову оцінку діям відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виключно на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених статтею 2 КАС України.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а також не перевіряє наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, оскільки вказане виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. (пункт 1 частини 1 статті 20 КАС України)

При цьому, особливість провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена статтею 286 КАС України. Згідно частини 1 вказаної статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, у випадку незгоди з рішеннями (діями) відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не позбавлений права на їх оскарження до місцевого загального суду як адміністративного, з дотриманням визначеної законом процедури.

Отже, аналізуючи обставини даної справи за посилаючись на положення КУпАП суд надає правову оцінку діям відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виключно на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, не надаючи при цьому правової оцінки діям позивача щодо наявності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене та враховуючи, що процедура притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності, а ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом, уповноваженим як на розгляд справ про адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку, так і на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому з урахуванням встановленим судом обставин відповідач мав правові підстави для внесення до такого Реєстру відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок порушення останнім правил військового обліку.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд звертає увагу, що згідно абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до органів Національної поліції для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Однак, положення абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в частині доставлення позивача з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути застосовані у цих правовідносинах, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК.

Наведена норма КУпАП є спеціальною і в ієрархії нормативно-правових актів є вищою за приписи абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487. Вона спрощує та сприяє пришвидшенню процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень.

Згідно частини 8 статті 258 КУпАП уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

За таких обставин, реалізація відповідачем абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 щодо звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у цих правовідносинах є помилковою, оскільки суперечить положенням частин 6, 8 статті 258 КУпАП, які не передбачають складання протоколу про такі правопорушення під час особливого періоду.

Використання положень абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в інших цілях, окрім як доставки особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не передбачено, а отже є неправомірним.

Національна поліція, будучи в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень, при реалізації своїх повноважень має діяти в межах повноважень, на підставі та у спосіб встановлений законодавством України, яке не передбачає їх обов`язку доставляти особу до ТЦК, окрім як для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо направлення звернення до органів Нацполіції для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК є протиправними.

Відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) ТЦК та СП повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення.

Отже, чинне законодавство містить інструменти, які надають можливість відкликати з органів Національної поліції запит на доставлення військовозобов`язаного.

З урахуванням виявлених вище порушень в діяльності відповідача, з метою приведення досліджуваних правовідносин у відповідність до діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов`язати його повідомити уповноважений орган Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, а саме 403,73 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 403,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 12 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Мартиць О.І.