Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №440/13317/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13317/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

-зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№ 16)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№ 16)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 04.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 02 березня 2026 року справу прийнято до провадження судді Шевякова І.С.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходила службу у Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» та вважає, що під час проходження служби їй неправомірно не були нараховані й виплачені належні суми грошового забезпечення та пов`язані з ним виплати. Зокрема, позивач зазначає, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення обчислювалося із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Крім того, позивач посилається на ненарахування та невиплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та фіксованої індексації за період з 01.01.2024 по 30.06.2025. Також позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати компенсації за неотримане речове майно за весь період служби. У зв`язку з цим позивач просить визнати відповідні дії та бездіяльність відповідача протиправними, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату належних сум.

Відзив до суду не надходив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)», що підтверджується матеріалами справи. Наказом №112/ОС-25 від 25.06.2025 позивача звільнено зі служби з посади старшого інспектора з виховної та соціально-психологічної роботи з персоналом відділу по роботі з персоналом державної установи «Божковська виправна колонія (№16)». У позовній заяві позивач зазначає, що у період проходження служби відповідачем неправомірно здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем безпідставно не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, індексації-різниці, фіксованої індексації, а також компенсації за неотримане речове майно за період служби.

Не погодившись із такими діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру. За приписами статей 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, а держава забезпечує їм достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. Частиною третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV. Частинами першою, другою та п`ятою статті 23 цього Закону встановлено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, а умови та розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтями 24, 25 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №925/5 грошове забезпечення включає щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавка за вислугу років, а до щомісячних додаткових видів - надбавки, доплати та премія. Пунктом 6 Розділу І Порядку №925/5 передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних коефіцієнтів за військовими (спеціальними) званнями та додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до цієї постанови. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 Постанови №704 внесено зміни, відповідно до яких для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 2102 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2270 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481 грн, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684 грн.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ. Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення. Частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, а статтею 6 визначено порядок обчислення сум індексації.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Відповідно до пунктів 1-1, 2, 4, 5, 6 Порядку №1078 індексації підлягає грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, а виплата сум індексації здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578. Відповідно до пунктів 2, 3, 8 Порядку №578 особи рядового і начальницького складу мають право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами. Пунктом 27 Порядку №578 передбачено, що під час звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватись грошова компенсація за нього. Пунктами 23, 60 Порядку №578 визначено порядок оформлення та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Висновки щодо правозастосування

У цій справі спір стосується наявності підстав для перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704.

Крім того, предметом спору є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та фіксованої індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, а також наявність підстав для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку №578.

Щодо перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704.

Особам рядового і начальницького складу встановлюється оклад за спеціальним званням у розмірі, визначеному додатком 14 до Постанови № 704 (з урахуванням пункту 4 Постанови № 704), крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, прийнятих iз числа цивільних осіб. (пункт 1 глави 2 Розділу ІІ Порядку №925/5).

Особам рядового і начальницького складу (крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, зарахованих на навчання з числа цивільних осіб) виплачується надбавка за вислугу років у розмірах, визначених додатком 16 до Постанови № 704, із дня виникнення права на її отримання. (пункт 1 глави 4 Розділу ІІ Порядку №925/5).

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 1), схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 14) та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (додаток 16) до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії, та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, зокрема, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції на дату прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови №103, і при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовувався такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Тобто з 29.01.2020, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, а саме: для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому, 20.05.2023, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший у такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Суд враховує, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Згідно зі статтею 1 цього Закону державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, установлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів. Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Водночас Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня 2018 року.

Тобто положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. У свою чергу Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі №913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19. Отже, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

У постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 Верховний Суд виклав висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на ці правовідносини, оскільки розрахунковою величиною є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, а тому розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, оскільки застосовується лише для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Примітки до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 передбачають, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. Додатком 8 до Постанови №704 є Схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Додатком 14 до Постанови №704 є Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Постановою №704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначаються керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою; надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 грн. Як слідує з матеріалів справи, при розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розмір прожиткового мінімуму був застосований відповідачем станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн. Разом з тим статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - з 1 січня 2021 року - 2270 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - з 1 січня 2022 року - 2481 грн, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - з 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що Державною установою «Божковська виправна колонія (№16)» допущено протиправну бездіяльність, що полягає у непроведенні нарахування та невиплаті позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, тому суд, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)», що полягає у непроведенні нарахування та невиплаті позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, у тому числі щомісячних основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2020 року - 2102 грн, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2021 року - 2270 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2022 року - 2481 грн, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2023 року - 2684 грн, та здійснити виплату такого грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

Щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”».

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій частині справи стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а також компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. До таких заходів належать індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Механізм індексації має універсальний характер, оскільки індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови, з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі грошового забезпечення, до настання обставин, зокрема підвищення тарифних ставок або окладів, за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється або змінюється до повторного настання обставин, які зумовлюють виникнення права на отримання індексації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20. За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке ґрунтується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд враховує, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів. Отже, нарахування і виплата поточної індексації з 01.03.2018 мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів - березня 2018 року, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року, і фактично з грудня 2018 року у відповідних осіб виникло право на поточну індексацію грошового забезпечення.

Разом з тим Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: поточної індексації та індексації-різниці. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 фактично йдеться про індексацію-різницю, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, визначеної у цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, та нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково визначає, що така сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1-1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання.

З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача належало вирішити питання, чи має вона право на отримання суми індексації-різниці. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Як встановлено судом, відповідач відзив на позовну заяву не надав, доказів на спростування доводів позивача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди до суду не подав. З наявних у матеріалах справи відомостей встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становило 9158,69 грн, а у березні 2018 року - 7798,00 грн. Отже, у березні 2018 року фактичного підвищення грошового доходу позивача не відбулося, навпаки, розмір грошового забезпечення зменшився на 1360,69 грн.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 відсотка. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018, помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100, тобто 1762,00 грн * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки у березні 2018 року фактичне підвищення грошового доходу позивача було відсутнє, а розмір грошового забезпечення порівняно з лютим 2018 року зменшився, розмір підвищення доходу у розумінні абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 не перевищував суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. За таких обставин позивач мала право на нарахування і виплату індексації-різниці, визначеної за правилами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року вказана сума індексації з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу або до припинення відповідних правовідносин, із подальшим додаванням поточної індексації у разі виникнення підстав для її нарахування. Водночас відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не надано суду доказів нарахування і виплати позивачу належних сум індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025.

Суд також враховує, що переміщення особи між установами Державної кримінально-виконавчої служби України саме по собі не є підставою для припинення нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі №420/2653/24.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати остаточний розрахунок сум індексації, суд вважає за необхідне, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України, визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказані періоди відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, якщо такі виплати здійснювалися, у щомісячній фіксованій сумі 4463,15 грн.

Щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно

Порядок №578 визначає два альтернативні способи забезпечення особи рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби належним їй речовим майном у разі звільнення: особа має право отримати речове майно особистого користування, яке не було видано їй на день звільнення, або отримати грошову компенсацію за таке майно. При цьому реалізація такого права здійснюється шляхом волевиявлення особи, тобто через подання відповідної заяви за місцем проходження служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» та була звільнена зі служби наказом №112/ОС-25 від 25.06.2025. Позивач зазначає, що на день звільнення їй не було видано належне речове майно особистого користування та не виплачено грошову компенсацію за таке майно.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно або доказів видачі належного речового майна до суду не надав. Також відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності у неї права на отримання такої компенсації.

Отже, на час звільнення зі служби у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування, яке не було отримано нею на день звільнення, за умови подання відповідної заяви та оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Відсутність відзиву та доказів з боку відповідача свідчить про те, що останній не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно. При цьому обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження покладається саме на відповідача.

Таким чином, якщо держава встановила порядок забезпечення осіб рядового і начальницького складу речовим майном або виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідна установа зобов`язана забезпечити реалізацію такого права.

Довідкою № 4 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна встановлено загальну суму до виплати 31 176,56 грн.

У контексті наведеного та беручи до уваги проаналізовані норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вбачає достатність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» невиплати ОСОБА_1 нарахованої грошової компенсації за неотримане речове майно.

З метою відновлення порушеного права позивача, та враховуючи, що відповідно до вже згаданої довідки № 4 /а.с. 51/, наданої відповідачем, нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно вчинене - належним способом захисту порушеного права слід вважати стягнення нарахованої суми компенсації з Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» в сумі 31 176,56 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись правилами розподілу судових витрат, встановленими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» (вул. Центральна, б. 5, село Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734) про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у щомісячній фіксованій сумі 4463,15 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки № 4про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 31 176,56 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков