Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №440/11494/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11494/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 09 серпня 2025 року № 63;

зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2025 та прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року справу прийнято до провадження судді Шевякова І.С.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний, що підтверджується військово-обліковими документами, у яких категорія обліку визначена саме як «військовозобов`язаний». Позивач є здобувачем освіти денної форми навчання, у зв`язку з чим відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач вказує, що раніше йому вже була надана відстрочка, однак після подання заяви про її продовження відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки з підстав перебування у резерві. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки він фактично не проходить службу у військовому резерві, не призначався на відповідну посаду резервіста, а лише був зарахований до оперативного резерву без проходження служби у військовому резерві. Крім того, у його військово-облікових документах відсутні відомості про статус резервіста, а мобілізаційне розпорядження було вилучене. За таких обставин позивач вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у нього права на відстрочку та порушив його права і законні інтереси.

08.09.2025 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. У відзиві зазначено, що ухвалу суду про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими документами відповідач отримав 29.08.2025, а тому відзив подано у встановлений судом строк. Представник відповідача вказував, що позивач посилається на наявність відстрочки, відображеної у додатку «Резерв+» 09.08.2025 строком до 04.11.2025, однак за результатами розгляду його заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколом №63 від 09.08.2025 було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що позивач як резервіст не має права на відстрочку за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також відповідач зазначив, що листом від 15.08.2025 №4в/2053 позивача повідомлено про прийняте рішення, цього ж дня йому вручено повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.08.2025 та направлення на проходження військово-лікарської комісії, а інформація про відстрочку в додатку «Резерв+» була відсутня.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022. Представник відповідача наголошував, що військовий обов`язок включає, зокрема, проходження служби у військовому резерві, а громадяни щодо військового обов`язку поділяються на допризовників, призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому резервістами є особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України та призначені для комплектування військових формувань у мирний час та в особливий період. Відповідач також зазначав, що військовий резерв людських ресурсів складається, зокрема, з резервістів, які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві або зараховані до військового оперативного резерву, а військовий оперативний резерв включає осіб, які мають досвід військової служби чи бойових дій та призначені для доукомплектування органів військового управління та військових частин.

Представник відповідача зазначав, що згідно з інформацією, наявною у реєстрі «Оберіг», позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та рахується у бойовому резерві. На думку відповідача, особи, які перебувають у бойовому резерві, відповідно до наявних розпоряджень вищих штабів не підлягають відстрочці від призову під час мобілізації, у тому числі з підстав навчання. У зв`язку з цим відповідач вважав, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 діяла в межах наданих повноважень, а рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки є законним та обґрунтованим, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявними у справі документами військового обліку та відомостями з реєстру «Оберіг».

Згідно з довідкою від 18.06.2025 позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на період до 07.08.2025 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувачу освіти денної форми навчання. 25.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 зі заявою про надання відстрочки на новий період, а також подав відповідну заяву через додаток «Резерв+». 09.08.2025 у додатку «Резерв+» з`явилося повідомлення про надання відстрочки до 04.11.2025.

Разом з тим повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 №4в/2053 позивача повідомлено про те, що протоколом комісії №63 від 09.08.2025 прийнято рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що резервіст не має права на відстрочку за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цього ж дня позивачу вручено повістку №4614584 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.08.2025 та направлення №4607633 від 15.08.2025 на проходження військово-лікарської комісії.

Не погодившись із рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом №63 від 09.08.2025, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовозобов`язаних та резервістів. Військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а резервістами - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні, міські, обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки в межах повноважень, передбачених законом.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким визначено, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а для розгляду питань надання відстрочки при районних, міських територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки утворюються відповідні комісії.

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані подають на ім`я голови комісії заяву за встановленою формою з документами, що підтверджують право на відстрочку, а така заява підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. За результатами розгляду документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови, а таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини третьої статті 39-1 Закону №2232-XII призов громадян України на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та їх оповіщення здійснюються, зокрема, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо громадян України, які після звільнення з військової служби зараховані до військового оперативного резерву.

За змістом частини восьмої статті 39-1 Закону №2232-XII призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають громадяни України, визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною першою статті 26-2 Закону №2232-XII передбачено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають установленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

Висновки щодо правозастосування

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 зі заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII як здобувач освіти.

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 09.08.2025 №63, позивачу відмовлено у наданні відстрочки з підстав того, що він є резервістом та не має права на відстрочку за вказаною нормою.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2024 №97 позивача, який проходив строкову військову службу, звільнено з військової служби у запас 04 квітня 2024 року та зараховано до оперативного резерву першої черги військової частини НОМЕР_1 . Вказаним наказом також передбачено направлення позивача для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд звертає увагу, що зазначений наказ прийнято у зв`язку із звільненням позивача зі строкової військової служби та зарахуванням його до оперативного резерву відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Доказів скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2024 №97, виключення позивача з оперативного резерву або втрати ним статусу особи, зарахованої до оперативного резерву, сторонами не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Відтак надані до справи докази свідчать про те, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував в оперативному резерві першої черги та мав статус резервіста.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII резервістами є особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

При цьому військовозобов`язаними, за визначенням цього ж Закону, є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період.

Отже, законодавець розмежовує поняття військовозобов`язаного та резервіста як окремі правові категорії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №741 «Деякі питання щодо структури військового резерву» військовий резерв людських ресурсів складається, зокрема, з резервістів, які зараховані до військового оперативного резерву. Військовий оперативний резерв включає бойовий резерв, резерв нарощування та територіальний резерв.

Крім того, частиною першою статті 26-2 Закону №2232-XII визначено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які придатні до служби у військовому резерві та відповідають установленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

Водночас частина восьма статті 39-1 Закону №2232-XII визначає перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, шляхом відсилання до абзаців четвертого-дванадцятого частини першої та частини другої статті 23 Закону №3543-XII.

Таким чином, пункт 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, на який посилається позивач (здобувач освіти), не поширюється на осіб, які мають статус резервіста.

Суд також враховує, що сам факт перебування позивача на військовому обліку у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не спростовує його статусу резервіста, оскільки позивач закріплений за військовою частиною НОМЕР_1 у складі оперативного резерву першої черги, що прямо підтверджується наказом від 04.04.2024 №97.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про надання відстрочки, обґрунтовано врахував його зарахування до оперативного резерву першої черги та правомірно відмовив у наданні відстрочки за пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.

Фактично позивач просив відповідача, а надалі й суд у своєму позові про реалізацію права, яке законом йому не надано.

Таким чином, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 09.08.2025 №63, є правомірним, прийнятим у межах наданих повноважень та з урахуванням установлених обставин справи.

Доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 139, 211, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков