Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №320/5429/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ справа №320/5429/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок та призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 30% відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблений актовий запис № 1687. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивач вважає помилковим визначення розміру пенсії п від 30 процентів заробітку годувальника. Зазначає, що формулювання в нормі закону відсилки до осіб, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби свідчить, що саме така причина смерті дає право на призначення пенсії в розмір 30 процентів заробітку годувальника. Однак, ОСОБА_2 помер не внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, а тому застосування 30 процентів заробітку годувальника є незаконним. Як вказує позивач, інших підстав для призначення пенсії у розмірі 30 процентів заробітку годувальника немає, а отже відповідач мав виходити з того, що оскільки позивачка є єдиним утримувачем померлого годувальника, то розмір призначеній їй пенсії мав бути 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи; зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії: пенсійної справи позивача, в тому числі детальний розрахунок з відповідними поясненнями щодо розміру, складових та порядку обчислення призначеної пенсії позивачу; листування та відповідей на звернення позивача.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подані витребувані документи.

У встановлений судом строк, відповідачем відзиву на позов не подано.

Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актом запис №2669 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції та видано свідоцтво про смерть від 26.06.2014 серії НОМЕР_2 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 21 січня 2015 року призначено ОСОБА_1 , як вдові померлого ОСОБА_3 , пенсію в разі втрати годувальника. Пенсія призначена з розрахунку 30 % грошового забезпечення.

Станом на час звернення до суду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії у разі втрати годувальника.

Листом від 30.04.2025№19901-18845/Л-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у проведені перерахунку пенсії посилаючись на відсутність правових підстав.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у перерахунку пенсії, звернулася до суду із вказаним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Статтею 36 Закону №2262-XII визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Судом встановлено, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 21 січня 2015 року призначено ОСОБА_1 , як вдові померлого ОСОБА_3 , пенсію в разі втрати годувальника відповідно до "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсія призначена з розрахунку 30 % грошового забезпечення.

Спірним у справі, що розглядається, є розмір призначення такої пенсії, а саме 30% чи 70% грошового забезпечення годувальника.

Суд акцентує, норма закону №2262-ХІІ чітко розмежовує випадки загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків служби та смерті з інших причин. Право на призначення пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення передбачено виключно у разі загибелі військовослужбовця або смерті, що настала внаслідок поранення, контузії чи захворювання, пов`язаних із проходженням військової служби.

Позовна заява та матеріали справи не містять відомостей та відповідних доказів, що померлий годувальник ОСОБА_3 помер (загинув) внаслідок причин, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Таким чином, правові підстави для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 70% грошового забезпечення відсутні.

Отже, враховуючи, що документи про обставини загибелі чи смерті ОСОБА_3 внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків відсутні, пенсійним органом правомірно призначено позивачці пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 30% грошового забезпечення годувальника, підстав для перерахунку такої пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення матеріали справи не містять, судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.