Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №240/17536/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/17536/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні за 13 років служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 13 років служби, з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати – за період з 27.11.2024 року по день фактичної виплати (доплати) грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні йому виплачено одноразову допомогу по звільненні у меншому розмірі, оскільки військовою частиною при цьому не зараховано до загальної вислуги пільгову вислугу років.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга – це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік – 365 календарних днів, календарний місяць – 30 календарних днів).Визначення вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу всіх календарних днів (365), що в такому разі й буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, щодо можливості врахування під час виплати тільки повних років вислуги. У свою чергу передбачені статтею 171 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають у пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Водночас таке зарахування не є самостійним видом вислуги й не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення одноразової грошової допомоги при звільнені військовослужбовець набуває лише за календарну вислугу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2019 слідує, що ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу строком на 3 роки, з 17 липня 2019 року прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу частини.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 342 від 29.11.2024 був виключений зі списків особового складу – звільнений у відставку за пунктом «б» за станом здоров`я та знятий з усіх видів забезпечення з 29.11.2024.

Відповідно до вищезазначеного наказу станом на день виключення зі списків особового складу вислуга років у Збройних Силах України позивача складає: календарна – 09 років 00 місяців 17 днів.

З розрахунку вислуги років військовослужбовця на 29.11.2024 вбачається, що пільгова вислуга років позивача становить 04 роки 01 місяць 26 днів, загальна вислуга років 13 років 02 місяці 11 днів.

У наказі Військової частини НОМЕР_1 № 342 від 29.11.2024 зазначено виплатити грошову допомогу при звільненні у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до довідки від 07.04.2025 №1404 позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку 5 календарних років у розмірі 58702, 13 грн.

Позивач вважаючи, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач як розрахункову величину помилково використав наявну у нього календарну вислугу років на військовій службі, а не вислугу років з урахуванням пільгової вислуги, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно частин 1 та 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Виплату одноразової грошової допомоги при звільнення регламентують норми статті 15 Закону №2011-XII.

На підставі абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні врегульований положеннями розділу ХХХІІ названого Порядку.

У пункті 1 зазначеного розділу також передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно пункту 8 розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (далі - Постанова №393).

Абзацом 3 пункту 10 названої Постанови закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Предметом спору у цій справі є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 календарних років служби з урахуванням пільгового стажу.

У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ, є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що в пункті 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 року у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20, від 29.04.2022 року у справі № 580/2497/21 та від 26.07.2023 року у справі № 200/17688/21.

Також Верховний Суд в постанові від 29.04.2022 року у справі № 580/2497/21 зазначив, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого лише календарна.

Судом встановлено, що при обрахунку вислуги років для виплати допомоги позивачу було враховано саме календарну вислугу років, що повністю відповідає законодавчим вимогам.

Доводи позивача, що одноразова грошова допомога при звільненні має виплачуватися з врахуванням пільгового стажу суд вважає безпідставними, оскільки для визначення розміру грошової допомоги застосовується саме календарна вислуга років, що підтверджується вищевикладеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, які відповідно до вимог частини 5статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У цій справі позивач маючи 10 і більше років вислуги набув право на отримання одноразової грошової допомоги, обчислення розміру якої здійснюється за кожний повний календарний рік служби.

Виходячи із наведеного правового регулювання спірних правовідносин і встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби з урахуванням пільгового стажу.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.04.2022 року у справі №580/2497/21 та від 25.11.2024 року у справі №320/14700/21.

Отже, відсутні підстави для врахування пільгової вислуги років при здійсненні обрахунку грошової допомоги при звільненні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки у задоволенні основної позовної вимоги відмовлено, підстави для задоволення похідної позовної вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період по день фактичної виплати індексації також не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат у відповідності до частини 1 статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись положеннями статей 72-77, 139, 242-246, 262, 295 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

13.05.26