Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №200/1854/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Справа№200/1854/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі – ГУ ПФУ у Донецькій області, відповідач-1), про:

- визнання протиправним дій, які полягають в неправильному проведені розрахунку пенсії;

- зобов`язання обчислити пенсію позивачу з розрахунку 80% відсотків від заробітної плати (доходу позивача), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 16.11.2025 (дати призначення пенсії), зарахувавши до пільгового стажу позивача за Списком 1 періоди роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії, позивач встановив, що йому здійснено неправильний розрахунок пенсії, оскільки на момент звернення з заявою про призначення пенсії у позивача наявний підземний стаж за Списком 1 у розмірі 21 рік 5 місяців 22 дні, однак як вбачається з протоколу перерахунку пенсії, відповідач визначає розмір стажу позивача за Списком 1 – 17 років 8 місяців 24 дні. Позивач вважає вказаний розрахунок відповідача необґрунтованим, у зв`язку з незастосуванням коефіцієнту 0.8, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Крім того, до пільгового стажу позивача за Списком №1 не зараховані періоди роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

03 квітня 2026 року від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач отримує пенсію за віком з 16.11.2025 відповідно до ч.3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся з заявою, надісланою через веб-портал від 16.11.2025 №8724 «Про призначення пенсії», а саме призначення пенсії по списку № 1, відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в результаті якого вказаним управлінням прийнято рішення про призначення пенсії. Також, позивач звернувся з заявою від 16.11.2025 №8724 «Про призначення пенсії» по списку № 1, відповідно до статті 8 Закону №345 та надав пільгову довідку від 08.02.2017 №123. Акт перевірки пільгового стажу по списку№1 згідно довідки від 08.02.2017 №123 – відсутній. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при призначенні пенсії не враховано до пільгового стажу позивача за Списком 1 періоди роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021, оскільки не проведена перевірка наданої довідки від 08.02.2017 №123. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пільгова довідка від 08.02.2017 №123 не розглядалася при призначенні пенсії. Враховуючи вищенаведене у сукупності, не встановлено порушень прав чи свобод позивача в контексті спірних відносин, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (надалі – ГУ ПФУ у Хмельницькій області, відповідач-2), та зобов`язано надати суду: письмові пояснення щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком 1 періоди роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021; розрахунок стажу позивача. Встановлено відповідачу-2 строк для надання доказів та подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Відзив з боку відповідача-2 до суду не надходив, витребувані докази суду не надано.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області (дислокація – м. Добропілля) та отримує пенсію за віком з 16.11.2025 відповідно до ч.3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся з заявою, надісланою через веб-портал від 16.11.2025 №8724 «Про призначення пенсії», а саме призначення пенсії по списку № 1, відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в результаті якого вказаним управлінням прийнято рішення про призначення пенсії.

Відповідно до розрахунку стажу за формою РС-право, до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховані періоди роботи: з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017, з 01.01.2020 по 30.11.2020.

У відзиві на позов відповідач-1 зазначив, що до пільгового стажу не зараховано періоди: з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021, оскільки не проведена перевірка наданої довідки від 08.02.2017 №123. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пільгова довідка від 08.02.2017 №123 не розглядалася при призначенні пенсії.

Разом з цим, як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач працював:

- з 25.04.1995 по 09.05.1995 - електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті;

- з 26.09.1995 по 20.10.1998 - електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 21.10.1998 по 31.03.2001 - виконуючий обов`язки/заступник механіка дільниці підземним з повним робочим днем у шахті;

- з 01.04.2001 по 30.04.2006 - електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 01.05.2006 по 30.05.2009 - заступник/механік дільниці підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 01.06.2009 по 20.07.2009 - електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 21.07.2009 по 31.01.2017 - заступник/механік дільниці підземний з повним робочим днем у шахті.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання підтвердження пільгового стажу роботи позивача з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021, з урахуванням ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом – Закон 1788).

Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 14 Закону 1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Позивачу призначена пенсія за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».

Розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» цього Списку передбачено, що правом на пенсію за статтею 14 Закону № 1788-ХІІ (не менш 25 років), користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

На підставі п.1, п.2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При цьому, пунктами 20-22 Порядку № 637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Так, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач працював:

- з 25.04.1995 по 09.05.1995 - електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті;

- з 26.09.1995 по 20.10.1998 - електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 21.10.1998 по 31.03.2001 - виконуючий обов`язки/заступник механіка дільниці підземним з повним робочим днем у шахті;

- з 01.04.2001 по 30.04.2006 - електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 01.05.2006 по 30.05.2009 - заступник/механік дільниці підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 01.06.2009 по 20.07.2009 - електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті;

- з 21.07.2009 по 31.01.2017 - заступник/механік дільниці підземний з повним робочим днем у шахті,

що є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Крім того, вказані періоди підтверджені пільговою довідкою від 08.02.2017 №123.

У відзиві на позов відповідач-1 зазначив, що до пільгового стажу не зараховано періоди: з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 20.10.1998, з 21.10.1998 по 31.03.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.05.2009, з 01.06.2009 по 20.07.2009, з 21.07.2009 по 31.01.2017, з 22.04.2021 по 22.05.2021, оскільки не проведена перевірка наданої довідки від 08.02.2017 №123. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пільгова довідка від 08.02.2017 №123 не розглядалася при призначенні пенсії.

Проте, відповідно до розрахунку стажу за формою РС-право, до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховані періоди роботи: з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017, з 01.01.2020 по 30.11.2020.

Судом встановлено, що пільгові періоди роботи за Списком №1 з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017 підтверджені трудовою книжкою позивача та пільговою довідкою від 08.02.2017 №123.

Натомість, у суду відсутні докази щодо пільгової роботи з 01.01.2020 по 30.11.2020, тому вказаний період не підлягає зарахуванню за Списком №1.

Разом з цим, період з 22.04.2021 по 22.05.2021 зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Таким чином, періоди з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Крім того, враховуючи, що пільгова довідка від 08.02.2017 №123 не розглядалася відповідачем-2 при призначенні пенсії, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періодів роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017, з урахуванням пільгової довідки від 08.02.2017 №123.

Щодо обчислення пенсії з розрахунку 80% відсотків від заробітної плати (доходу позивача), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 16.11.2025 (дати призначення пенсії).

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 24.12.2025 року, пільговий стаж позивача за Списком №1 становить 17 років 8 місяців 24 дні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Враховуючи, що позивач має стаж на підземних роботах за Списком №1 більше ніж 15 років станом на дату призначення пенсії (16.11.2025), що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що він набув необхідного стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Суд також зауважує, що позивач не повинен був звертатись з окремою заявою відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1, оскільки його право на обчислення призначеної пенсії з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чинним законодавством не ставиться в залежність від подання такої заяви, а випливає безпосередньо з приписів зазначених правових норм, які пенсійний орган повинен був застосувати при обчисленні пенсії позивача.

Таким чином, відповідачем-2 протиправно не застосовано при обчисленні з 16.11.2025 року розміру пенсії позивачу обов`язкові для виконання приписи статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Також, суд зазначає, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач-2 діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., з відповідача підлягає стягненню 851,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періодів роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017 та нездійснення перерахунку пенсії відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 16.11.2025 року з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 25.04.1995 по 09.05.1995, з 26.09.1995 по 31.12.1998, з 30.11.1999 по 27.01.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2017 по 24.04.2017, з 01.05.2017 по 24.12.2017, з урахуванням пільгової довідки від 08.02.2017 №123, з урахуванням висновків суду, з застосуванням (урахуванням) положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, з урахуванням виплачених сум.

4. В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10, ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 851 (вісімсот п`ятдесят одна) гривня 97 копійок.

Судове рішення складено та підписано 13 травня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко