Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №200/6813/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Справа№200/6813/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника Ткаліча Д.В. звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період військової служби з 22.08.2019 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 27.03.2024, з 23.08.2024 по 20.02.2025;

зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 22.08.2019 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 27.03.2024, з 23.08.2024 по 20.02.2025;

визнати протиправною бездіяльність посадових щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100 тис грн розмірі за період безпосередньої участі у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024 згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 25.02.2025 № 1869;

зобов`язати призначити, обчислити, нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100 тис грн розмірі за час безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024 згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 25.02.2025 № 1869 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу.

Ухвалою від 26 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі 200/3644/25 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року роз`єднані позовні вимоги та виділені у самостійне провадження у справі № 200/6813/25 вимоги щодо:

визнання протиправною бездіяльність посадових щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100 тис грн розмірі за період безпосередньої участі у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024 згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 25.02.2025 № 1869;

зобов`язання призначити, обчислити, нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100 тис грн розмірі за час безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024 згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 25.02.2025 № 1869 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу.

Ухвалою від 18 вересня 2025 року матеріали справи № 200/6813/25 прийняті до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року витребувані докази у справі.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та періоди відпустки, тимчасової непрацездатності та відрядження головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Заявлені вимоги в межах цієї справи позивач обґрунтовує тим, що з 24.02.2022 по 11.06.2022, з 17.02.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 27.03.2024, з 23.08.2024 по 20.02.2025 приймав безпосередню участь у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів.

Тому позивач вважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 гривень. Проте за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024 відповідач у неповному обсязі виплатив позивачу додаткову винагороду, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач надав письмовий відзив в якому зазначив, що невиплата позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024 обумовлена відсутністю на те правових підстав, а саме відповідних наказів командирів (начальників), та документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, пов`язаних з максимальними ризиками загинути або отримати поранення (каліцтво), за що державою передбачено виплату додаткової винагороди у максимальному розмірі.

За період часу, коли позивач дійсно приймав участь у бойових діях, йому сплачувалася додаткова винагорода у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За весь інший час протягом вищезазначеного періоду часу, позивач отримував додаткову винагороду у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.

Будь-яких рапортів на ім`я командира частини зі скаргами на розмір виплаченої додаткової винагороди за період часу проходження військової служби позивачем не подавалися.

При цьому, довідка № 1869 від 25.02.2025 підтверджує наявність підстав для підтвердження статусу учасника бойових дій та не є належним доказом підтвердження набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди розміром до 100 тис грн відповідно до постанови № 168 від 28.02.2022.

Сам факт перебування військовослужбовця у складі військової частини в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною, включеної до складу діючих угрупувань військ оборони держави (зокрема до оперативно-тактичних угрупувань « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») не є обов`язковою умовою виплати додаткової винагороди в максимальному розмірі.

Тому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому підтримав доводи позовної заяви та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22.08.2019 по 27.03.2024, та з 23.08.2024 по 20.02.2025 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 .

Наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині):

від 21.08.2019 № 239 ОСОБА_2 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення;

від 02.04.2022 № 92 ОСОБА_2 увільнено від займаних посад, як такого, що скоїли дезертирство;

від 17.01.2023 № 17 ОСОБА_2 зараховано на всі види забезпечення з 30 вересня 2022 року, а на продовольче забезпечення з 18 січня 2023 року, у зв`язку з поверненням після самовільного залишення військової частини;

від 27.03.2024 № 89 ОСОБА_2 звільнено у запас за пунктом «г» підпункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок»;

від 23.08.2024 № 240 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 24 серпня 2024 року;

від 20.02.2025 № 51 ОСОБА_2 звільнено у запас за пунктом «г» підпункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок».

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.12.2021.

Згідно з довідкою № 1869 від 25.02.2025 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), на території Донецької та Луганської областей з 20.03.2020 по 23.11.2020, з 14.09.2021 по 11.06.2022, з 17.02.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 27.03.2024, з 23.08.2024 по 20.02.2025.

На виконання ухвали суду від 19.09.2025 відповідачем надано:

накази командира ВЧ НОМЕР_1 про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди (з додатком) за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024;

витяги з журналу бойових дій за період з 01.08.2023 по 31.08.2023, за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, з 07.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 05.12.2024, з 07.12.2024 по 13.12.2024, з 15.12.2024 по 31.12.2024;

картки особового рахунку позивача за 2023 та 2024 роки.

Позивач наполягає, що відповідачем не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000 грн за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.07.2023 по 31.08.2023, з 23.08.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024.

Протягом розгляду справи суд не знайшов підстав для задоволення заявленого представником позивача клопотання про повторне витребування доказів, оскільки представником не доведена фактична наявність таких доказів та невідповідність доказів, наданих відповідачем на виконання ухвали суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 Постанови № 168 зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесені зміни до Постанови № 168. Зокрема, доповнено пунктом 2-1 наступного змісту «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пунктом 17 Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Згідно із абзацом 3 пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

1. бойовий наказ (бойове розпорядження);

2. журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3. рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди:

"1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях... слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".

Пунктом 3 окремого доручення № 912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій;

рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Абзац 1-3 пункту 4 окремого доручення № 912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку № 2 до цього доручення.

У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.

Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення.

Представник позивача піддає сумніву надані на виконання ухвали про витребування доказів накази командира ВЧ НОМЕР_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди.

Представником позивача зазначено, що вказані накази з додатками мають типову форму та виготовлені у простій електронній формі у форматі текстового редактора «Microsoft Word», не містять обов`язкових реквізитів, не відповідають вимогам Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 р. № 40.

Також представник зауважує, що надані документи засвідчені не уповноваженою на те особою.

Дослідивши надані докази з урахуванням зауважень сторони позивача, суд зазначає, що у форматі текстового редактора надані лише витяги з наказів, які містять загальні організаційно-розпорядчі приписи про нарахування та організацію виплати додаткової винагороди з відсилкою на додатки до цих наказів та рапорти командирів підрозділів.

Оскільки спір стосується конкретних періодів нарахування додаткової винагороди саме позивачу у справі, суд погоджує думку представника позивача, що текст таких наказів не має безпосереднього доказового значення у справі. Отже, на вирішення справи не впливає і надана до суду форма зазначених наказів.

Проте, додатки до наказів надані у формі витягів у форматі «pdf». Змістом вказаних додатків є кількість днів безпосередньої участі в бойових діях, та розрахунок додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. та 100000 грн. пропорційно.

Водночас, відповідачем надані скановані витяги із Журналів ведення бойових дій з посиланням на відповідні бойові розпорядження, які засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою.

Щодо посилання представника позивача на приписи Інструкції з діловодства у Збройних Силах України суд зауважує, що стаття 94 КАС України щодо письмових доказів, зокрема, містить такі норми:

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас, відповідно до статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

За вказаного правового регулювання, направлення до суду витребуваних наказів в електронній формі не суперечить вимогам статті 99 КАС України.

В частині засвідчення наданих документів представником відповідача суд вказує, що 2 березня 2018 року Рада суддів України рішенням №17 відповідно до пункту 9 § 2 Прикінцевих положень Розділу VII Перехідних положень Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесла зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення про АСДС) шляхом викладення його у новій редакції (далі - рішення РСУ №17).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС в редакції рішення РСУ №17 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Згідно з пунктами 9-11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС в редакції рішення РСУ №17 шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Аналіз вищевказаних положень свідчить про те, що електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

У постанові від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині сьомій статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Витребувані судом докази надані відповідачем через систему «Електронний суд» з долученням довіреності від 22.04.2025 в електронній формі, якою на підставі Витягу з ЄДР від 13.04.25 щодо Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ – НОМЕР_4 ) уповноважений в порядку передоручення Черевко М.І представляти інтереси Військова частина НОМЕР_1 в судах України у справах адміністративного судочинства з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

З урахуванням наведеного надані до суду докази в електронній формі засвідчені уповноваженим представником та відповідають вимогам статті 99 КАС України.

Оцінюючи докази у справі, суд зауважує, що відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні у справ докази та пояснення сторін, суд встановив, що, крім доводів про невідповідність наданих відповідачем доказів з формальних підстав, стороною позивача не спростовані наявні відомості про фактичне виконання бойових розпоряджень та участь позивача у бойових діях.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються виключно на змісті довідки № 1869 від 25.02.2025, згідно з якою позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), на території Донецької та Луганської областей з 20.03.2020 по 23.11.2020, з 14.09.2021 по 11.06.2022, з 17.02.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 27.03.2024, з 23.08.2024 по 20.02.2025.

Тому, вирішуючи справу, суд зауважує, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.

Однією з умов виникнення права на одержання спірних виплат є перебування безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується сукупністю наявної інформації у встановленому переліку документів.

Зокрема, підставою для нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. є підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу, журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Відсутність вказаних документів виключає нарахування додаткової грошової винагороди, а отже, і задоволення позовних вимог, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справи судом встановлено, що за всі періоди часу, коли позивач дійсно приймав участь у бойових діях, йому фактично була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що підтверджується картками особового рахунку позивача за 2023 та 2024 роки. Виплати відбувались на підставі відповідних наказів та інформації з наданих відповідачем журналів бойових дій.

За всі інші спірні періоди проходження служби позивач отримував додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. (коли позивач здійснював забезпечення дій бойових підрозділів бригади) у зв`язку з чим йому була нарахована та виплачена в повному обсязі додаткова винагорода в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.

Таким чином суд не встановив порушень з боку відповідача при нарахуванні позивачу у спірний період сум додаткової винагороди.

Через звільнення позивача від сплати судового збору суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов