Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №160/29609/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 травня 2026 рокуСправа №160/29609/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Приватного підприємства «АПРЕЛЬ ГРУП» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У проваджені суду перебувала адміністративна справа за позовом Приватного підприємства «АПРЕЛЬ ГРУП» (далі – ПП «АПРЕЛЬ ГРУП», позивач, заявник) до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач-1), відповідача-2: Державної податкової служби України (далі – ДПС України, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням суду від 29.12.2025 року позовну заяву задоволено.

До суду засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить вирішити питання щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10’ 000грн. 00коп.

Від відповідачів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшли клопотання в яких просили відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

При розгляді заяви, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.241 КАС України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Так, згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов`язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так дійсність і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви представником позивача долучено:

- копію договору про надання правничої допомоги №03/ю-24 від 01.03.2024 року;

- копію додаткової угоди №7 від 10.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги №03/ю-24 від 01.03.2024 року;

- копію попереднього розрахунку суми винагороди (гонорару) адвоката за надану правничу допомогу;

- копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.12.2025;

- копію рахунку №6 від 06.05.2026;

- копія платіжної інструкції №2289 від 07.05.2026.

Судом встановлено, що зі змісту наданої суду копії договору про надання правничої допомоги №03/ю-24 від 01.03.2024 року вбачається, що між ПП «АПРЕЛЬ ГРУП» та адвокатом Хандога Василем Васильовичем укладено договір предметом якого є надання клієнту правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору, за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого зазначається в додатках до цього договору.

Пунктом 6.1 додаткової угоди №7 від 10.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги №03/ю-24 від 01.03.2024 року визначено розмір винагороди (гонорару) адвоката є фіксованим і складає 10’ 000 (десять тисяч) гривень, які клієнт зобов`язується сплатити адвокату протягом 3-х днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення в адміністративній справі.

Згідно копії акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.12.2025 адвокат надав клієнту правничу допомогу.

Відповідно до рахунку №6 від 06.05.2026, платіжною інструкцією №2289 від 07.05.2026 сплачено гонорар за правову допомогу у розмірі 10’ 000,00 грн.

Таким чином, позивачем до суду надано підтвердження сплати витрат на правову допомогу в межах даної справи на суму 10’000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.

Відтак, беручи до уваги норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним актом з описом наданих послуг, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 10’ 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції Верховного Суду з даного питання, тому є завищеними, а відповідно не є співмірними, з урахуванням наявності заперечення відповідачів із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у клопотанні, що розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 3’ 000,00 грн.

Враховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 3’000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.134, 139, 143, 241-243, 258, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Приватного підприємства «АПРЕЛЬ ГРУП» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) та Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства «АПРЕЛЬ ГРУП» (49000, м.Дніпро, пр-т Миру, буд.87, кв.54, код ЄДРПОУ 37619840) витрати на правничу допомогу у розмірі 3’ 000(три тисячі)грн. 00коп., а саме: по 1’500(одна тисяча п`ятсот)грн.00коп. з кожного відповідача.

Копію ухвали надіслати сторонам до електронного кабінету.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська