Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №160/2616/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуСправа №160/2616/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 04.12.2025 року № 106/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги їй;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву та прийняти рішення про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка - ОСОБА_2 , відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975, у розмірі, передбаченому законодавством на момент виникнення права на виплату.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відносно загиблого ОСОБА_2 відсутній вирок суду, який набрав законної сили, щодо вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, так як і відсутня постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за порушення правил дорожнього руху. Тому відмова відповідача щодо невиплати їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975, у розмірі, передбаченому законодавством на момент виникнення права на виплату суперечить вимогам законодавства. Крім того, вона зазначає про порушення процедури прийняття пункту 5 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 04.12.2025 року № 106/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги їй, та невідповідність висновків Комісії обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цією ж ухвалою витребувано від відповідача: належним чином завірені копії заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) чоловіка ОСОБА_2 , разом з наданими документами на підтвердження такого права, а також доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД та висновок щодо можливості призначення ОГД.

04.03.2026 відповідач на виконання ухвали суду подав витребувані документи та відзив, в якому зазначив, що предметом судової ревізії у цій справі є п.5 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) від 04.12.2025 № 106/в, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відповідно до ч.1 ст.16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Тобто, вказаний вище Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

Абзацами 2 і 3 пункту 29 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Частина 1 ст.285 КК України, встановлює, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження є кримінальним правопорушенням. Враховуючи ухвалу Дружківського міського суду від 23.04.2024 у справі №229/5660/23 (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили), крім того ухвалена з клопотанням позивача приходимо до висновку, що в даних правовідносинах загибель військовослужбовця була наслідком здійснення ним дій кримінального правопорушення. Згідно із п.5 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. При цьому, норми ст.16-4 Закону № 2011-XII не вимагають для відмови у виплаті спірної допомоги наявність обвинувального вироку суду або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності загиблого військовослужбовця, як обов`язкову складову у відмові виплатити таку допомогу. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

05.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь, в якій зазначено, що відзив ґрунтується на маніпулюванні фактами, приховуванні ключових доказів (довідок ВЧ НОМЕР_1 ) та прямому порушенні презумпції невинуватості. Загибель ОСОБА_2 у період дії воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби наділяє його статусом Захисника України та породжує у неї, як його дружини, право на отримання ОГД у розмірі 15 млн.грн. За таких обставин, позивач просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Ухвалою від 12.05.2026 року повернуто позивачу уточнену позовну заяву (заяву про зміну предмету позову в порядку ст.47 КАС України) без прийняття до розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 своїм правом на подання пояснень щодо позовної заяви до теперішнього часу не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

15.07.2022 ОСОБА_2 одружився із ОСОБА_1 , про що Петропавлівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро), видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (актовий запис № 182).

При проходженні військової служби у ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 внаслідок ДТП солдат ОСОБА_2 отримав ушкодження несумісні з життям.

16.03.2023 згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2363 ОСОБА_2 вказано хвороби, які призвели до смерті: шок, інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, сумісна тупа травма тіла.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 21.03.2023 серії НОМЕР_3 , виданим Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану y Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 192).

05.08.2023 згідно із актом службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 встановлено, що 15.03.2023 року приблизно о 10.30 в смт. Олексієво-Дружківка, Краматорського району Донецькій області, на перехресті вулиць О. Тихого та Тольятті відбулось зіткнення автомобіля "Тойота Хайлюкс", реєстраційний номер НОМЕР_4 , при русі по вул.О.Тихого у напрямку до м.Дружківка, із вантажним автомобілем "Рено Магнум", реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що здійснив зупинку в лівій крайній смузі руху проїжджої частини вул. О. Тихого для виконання маневру повороту ліворуч з вул. О. Тихого на вул. Тольятті. Зіткнення сталося лівою передньою частиною автомобілю "Тойота Хайлюкс" в задню праву частину напівпричепу. Внаслідок ДТП солдат ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження несумісні з життям, помер у ВЧ НОМЕР_7 АДРЕСА_1 .

10.08.2023 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України цього ж дня обвинувальний акт відносно останнього направлено для розгляду до Дружківського міського суду Донецької області.

23.04.2024 ухвалою Дружківського міського суду у справі № 229/5660/23 провадження у даній справі було закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого. При цьому згідно мотивувальної частини вказаної ухвали встановлено, що дана справа розглядалася з метою реабілітації померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05 квітня 2025 року №2025-0405-0945 травма солдата ОСОБА_2 : "Особа, що знаходилась у легковому автомобілі травмована (15.03.2023) внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Шок", яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.03.2023, серія НОМЕР_3 , виданим Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану y Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2023 № 2363, виданим комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експерти Дніпропетровської обласної ради, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2023 №625, військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Постанову ВЛК про причинний зв`язок травми та причини смерті протоколом засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.01.20. № 8 - відмінити.

Позивач 16.05.2025 звернулася до відповідача, через районний ТЦК, із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка, відповідно до ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975.

Проте, листом від 22.12.2025 № 7/32187/3 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови стало рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 04.12.2025 №106/в, в якому зазначено наступне:

"…5. Дружині ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) та сину ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.08.2023 №15924 про результати службового розслідування 15.03.2023 не перехресті вулиць в н.п. Олексієво-Дружківка відбулось зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_2 із вантажним автомобілем з напівпричепом, що здійснив зупинку в лівій крайній смузі руху проїжджої частини для виконання повороту ліворуч. Зіткнення сталося лівою передньою частиною автомобіля під керування ОСОБА_2 в задню праву частину напівпричепу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження несумісні із життям.

Згідно з ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23.04.2024 у справі № 229/5660/23 кримінальне провадження, відомості щодо якого 15.06.2023 внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000159, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із смертю обвинуваченого.

Частиною 1 ст.286 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення кримінального правопорушення...".

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-XII).

Так, згідно зі ст.1 Закону №2011-XII соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п.п.2 п.1 ст.3 Закону №2011-XII).

Згідно із п.2 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із п.п.1 п.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Нормою ст.16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (ч.1).

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ч.2).

Статтею 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно із частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 р. (далі - Порядок № 975, тут і далі в редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п.10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Так, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст.16-4 Закону № 2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, відповідач наполягає, що 23.04.2024 ухвалою Дружківського міського суду y справі № 229/5660/23 провадження було закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого, крім того ухвалена з клопотанням позивача приходимо до висновку, що в даних правовідносинах загибель військовослужбовця була наслідком здійснення ним дій кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Відповідно, факт вчинення ним, у даному випадку адміністративного правопорушення має бути доведений.

Так, відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.04.2025 року №2025-0405-0945 травма солдата ОСОБА_2 : "Особа, що знаходилась у легковому автомобілі травмована (15.03.2023) внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Шок", яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.03.2023, серія НОМЕР_3 , виданим Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного станy Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2023 № 2363, виданим комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експерти Дніпропетровської обласної ради, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2023 №625, військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Зі змісту цього витягу з протоколу вбачається, що комісією ВЛК було досліджено травми загиблого та обставини загибелі.

Відповідно до підпункту "а" п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 постанова ВЛК у формулюванні "Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Таким чином, витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.04.2025 року №2025-0405-0945 є належним документом, який підтверджує факт того, що травма, яка призвела до смерті та причина смерті, пов`язані з проходженням служби.

До того ж, повноваження щодо наявності складу кримінального правопорушення в діях будь-якої особи та притягнення до адміністративної, або кримінальної відповідальності не належить до повноважень відповідача.

Також слід зазначити, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23.04.2024 у справі 229/5660/23 кримінальне провадження, відомості щодо якого 15.06.2023 внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000159, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із смертю обвинуваченого.

На підставі наданих сторонами письмових доказів суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, а відтак і для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з наведених підстав.

Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому слід визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 04.12.2025 року № 106/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу. Крім того, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка - ОСОБА_2 , відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975, у розмірі, передбаченому законодавством на момент виникнення права на виплату.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, не стягуються.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17 500 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС України, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання послуг правничої (правової) допомоги від 15.05.2025 року, копію акту від 03.02.2026 року про надання послуг, довідку-обґрунтування відповідності заявленого розміру витрат на правничу допомогу, розрахункову квитанцію.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (номер провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з чим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши всі наведені вище обставини, зокрема щодо суми заявлених витрат на правову допомогу та її співмірність зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, проаналізувавши норми чинного законодавства, врахувавши практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі лише 5 000 грн.

До того ж, розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Водночас у розрахунковій квитанції зазначено попередню оплату за представництво інтересів у судовому засіданні, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки жодного судового засідання у справі не проводилося.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення її прав, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 04.12.2025 року № 106/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка - ОСОБА_2 , відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975, у розмірі, передбаченому законодавством на момент виникнення права на виплату.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022). на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_8 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма