Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №605/159/26 — Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/159/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2026 рокум.Підгайці

Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О. М., розглянувши матеріали, які надійшли з СПД №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, одружена, має на утриманні 2-є дітей, працездатна, працевлаштована, парамедик Центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Тернопільської обласної ради Бережанська станція ШМД Підгаєцька підстанція, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановила:

Згідно з протоколом серії ВАД №782421 від 20.04.2026 ОСОБА_1 20 квітня 2026 року о 16:20 год за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 в ході якого виражалася в його сторону нецензурними словами, погрожувала, чим завдала шкоди його психічному здоров`ю, що призвело до погіршення здоров`я так як має діабет, підвищення цукру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що 20 квітня 2026 року в неї з чоловіком відбулася словесна перепалка, щодо виховання дітей, що виразилося у гучному спілкуванні. Просила не притягувати її до адміністративної відповідальності, оскільки між нею та чоловіком відбулась звичайна сварка, ніяких протиправних дій стосовно нього вона не вчиняла.

В судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що дійсно 20 квітня 2026 року між ним і дружиною виникло непорозуміння щодо виховання дітей. Вважає, що насильства відносно нього не було, а просто відбулася сварка, яка вже була не одноразово, однак поліцію ніколи ніхто не викликав.

Розглянувши адміністративну справу суд дійшов наступного висновку.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає, відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Виходячи з наведеного, необхідно зазначити, що об`єктивна сторона правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частини 1 статті 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статтею 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2 , сварка між ним та дружиною відбулась через непорозуміння щодо виховання дітей, однак як зазначила ОСОБА_1 в неї на меті не було спричинити будь-яких протиправних дій ОСОБА_2 .

Отже, відсутність умисного мотиву з боку ОСОБА_1 на вчинення дій, зазначених у диспозиції статті 173-2 КУпАП, вказує на відсутність суб`єктивної сторони і не дає достатніх підстав для кваліфікації дій за цією нормою закону.

Факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Відтак, суд вважає, що між учасниками даної події існує конфлікт, який не призвів до насильства, що і підтвердили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім`ї, співмешканців, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство, що має місце у даному випадку.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Слід звернути увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Жодна з цих ознак в діях ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи та заслуховування його пояснень та пояснень потерпілої.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статті 253 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджується поза розумним сумнівом наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частини 1 статті 173-2 КУпАП.

У відповідності до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно приписів статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частини 1 статті 173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 4 частини 2 пункту 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що провадження у даній справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то відповідно судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись частиною 1 статті 173-2, статтями 283, 284 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,-

п о с т а н о в и л а:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя: О. М. Лелик