Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №595/850/25 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 595/850/25

Провадження №2/603/10/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бішко І.М.,

за участі:

представника позивача - адвоката Юхименко Г.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Притули О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В. та Бучацька міська рада, про витребування майна з чужого володіння та повернення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Юхименко Г.А. на підставі ордера про надання правничої допомоги серії ВС №1368103 від 12 травня 2025 року звернулась до Бучацького районного суду Тернопільської області із позовної заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В., в якій просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь земельну ділянку із кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 орендну плату у розмірі 31 555,95 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось спадкове майно, в тому числі право на земельну частку (пай), яка в свою чергу успадкувала її після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ТР № 0292214. Майно померлих успадкувала позивач за законом, однак зареєструвати своє право на спадкове майно не може через те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 вже заведена, свідоцтво про право спадщини отримане її тіткою - ОСОБА_1 , а право власності цієї земельної ділянки на даний час належить ОСОБА_3 . Зазначає про те, що належне їй спадкове майно вибуло із її власності протиправно, оскільки ОСОБА_1 у 2011 році за згодою інших членів родини через юридичну необізнаність позивачки взяла на себе зобов`язання оформити право власності на позивача після смерті її матері та отримала від неї усі необхідні документи для вчинення таких дій. Однак ОСОБА_1 отримала у Бариській сільській раді довідку із відомостями, що не відповідають дійсності про вступ нею в управління майном покійної ОСОБА_6 та подала її нотаріусу, внаслідок чого набула у власність спірне спадкове майно. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після своєї матері, оскільки не вчинила будь-яких дій, що свідчили б про вступ нею в управління спадковим майном. Органом досудового розслідування проводилось досудове розслідування кримінального провадження за № 12023211130000084 від 28.03.2023 за фактом видачі сільським головою Бариської сільської ради Федущаком М.О. завідомо неправдивого документу, на підставі якого ОСОБА_1 здійснила оформлення спадкових прав після смерті померлої ОСОБА_6 . Дане провадження у справі ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року (справа № 595/1910/24) закрите, у зв`язку із закінченням строків давності. У даному рішенні суд встановив те, що ОСОБА_1 на підставі завідомо неправдивого документа оформила спадщину, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га, яку вона здала в оренду ТОВ «Бучачагрохлібпром», за що отримувала орендну плату за період з 2008 по 2012 та після укладення 11.01.2013 договору оренди до 2022 року включно. У 2023 році ОСОБА_1 відчужила дану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Позивач вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6121280400:01:001:0338 вибула з її власності, як спадкоємиці, незаконно, а відтак її необхідно витребувати на її користь з чужого незаконного володіння. Також вважає, що на її користь підлягають стягненню безпідставно набуті ОСОБА_1 кошти у розмірі 31555,95 грн.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням Бучацького районного суду Тернопільської області № 6 від 09 липня 2025 року цивільна справа № 595/850/25 за вищезазначеним позовом передана на розгляд Монастириському районному суду Тернопільської області у зв`язку з неможливістю проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями з підстав заявлення самовідводів суддями Тхорик І.І., Созанською Л.І. та Содоморою Р.О.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначений суддя Пасічник А.З.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року зазначена цивільна справа прийнята до провадження та залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4

04 грудня 2025 року Монастириський районний суд Тернопільської області постановив підготовче провадження у справі за даним позовом закрити та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Суд ухвалою від 21 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 та приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В. про витребування майна з чужого володіння та повернення безпідставно набутих коштів постановив повернутись на стадію підготовчого судового засідання. Також зазначеною ухвалою до участі у справі суд залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бучацьку міську раду.

04 березня 2026 року підготовче провадження у справі за даним позовом закрите, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У поданому 26 червня 2025 року відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначив про те, що він категорично не погоджується із позовними вимогами, оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 6121280400:01:001:0338 придбана ним на законних підставах, шляхом укладення 17.03.2023 договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_1 відтак земельна ділянка набута ним у добросовісний спосіб. Вважає, що будь-які твердження позивача щодо незаконності набуття ним права власності на зазначену земельну ділянку є безпідставними. Звертає увагу на те, що на момент набуття ним у власність земельної ділянки будь-яких заборон щодо її відчуження не існувало. На підставі наведеного просить відмовити у задоволені позовних вимог та визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

У поданій 07 липня 2025 року відповіді на відзив відповідача ОСОБА_3 , представник позивача - адвокат Юхименко Г.А. зазначив про те, що погоджується із добросовісністю набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору, проте це не позбавляє позивача, як спадкоємця, права витребувати зазначену земельну ділянку на її користь з чужого незаконного володіння.

У поданих запереченнях від 08.07.2025 та 20.08.2025 відповідач ОСОБА_3 зазначив про те, що подана стороною позивача відповідь на його відзив не спростовує основних аргументів, які викладені ним, а також суперечать нормам законодавства України, а також судовій практиці. Зазначив про те, що він є законним власником земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, відповідно добросовісним набувачем, а тому правові підстави витребування спірної ділянки з його володіння відсутні. Звернув увагу на практику Верховного Суду, викладених у відповідних судових рішеннях. Вважає, що його право власності, яке набуте добровсовісно на законних підставах підлягає судовому захисту.

У поданому відзиві представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Притула О.Б. зазначила про те, що ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 заперечує, вважає його таким, що не підлягає до задоволення з підстав того, що: ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки, яку витребовує у нього позивач, а тому за відсутності підстав, визначених ст. 388 ЦК України, витребування майна у даному випадку є неможливим. Окрім того, зазначила про те, що позивач пропустила строк звернення до суду за захистом свого права, яке вона вважає порушеним. Зокрема, з часу відкриття спадщини до моменту подання позову минуло 18 років, з моменту оформлення спадщини - 14 років, на підставі наведеного просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові. Додатково звернула увагу на те, рішенням Бучацького районного суду від 17.10.2012 у справі № 1903/2201/12, встановлено те, що ОСОБА_2 знала або повинна була знати про те, що вона є спадкоємицею та про обсяг спадкового майна.

У поданій відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Юхименко Г.А. погодився із добросовісністю набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору, проте заперечив, що такий спосіб позбавляє позивача, як спадкоємиці, права витребувати зазначену земельну ділянку на її користь з чужого незаконного володіння. Щодо пропущення строків позовної давності зазначив про те, що позивач про порушене своє право дізналась в березні 2023 року, за результатом чого звернулась в правоохоронні органи, де за заявою розпочате кримінальне провадження за № 12023211130000084 від 28.03.2023. Ухвалою Бучацького районного суду у справі № 595/1910/24 від 05.12.2024 встановлений факт того, що ОСОБА_1 на підставі підробленої довідки оформила свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 6121280400:01:001:0338. Окрім того, вважає рішення Бучацького районного суду від 17.10.2012 у справі № 1903/2201/2012 неналежним доказом, який не має жодного доказового значення у справі, оскільки нічого не доводить і не спростовує та стосується зовсім іншого майна відповідача.

Позивач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, її представник - адвокат Юхименко Г.А. будучи присутнім в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилась, була належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, її представник - адвокат Притула О.Б., будучи присутньою у судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначила про те, що відповідач ОСОБА_1 позов не визнає з підстав наведених у відзиві за позовну заяву, посилаючись на законне набуття права на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_1 проживала з нею та доглядала її. Позивач має довести своє право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази прийняття спадщини матір`ю позивача - ОСОБА_7 спадкового майна після смерті ОСОБА_8 . Вважає, що спадщину позивач не прийняла. Також представник зазначила про те, що земельна ділянка, яка є предметом спору не може бути витребувана у ОСОБА_3 , оскільки він є добросовісним набувачем. Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності, вважає, що такий слід рахувати з 2011 року, з дня коли відбулась сімейна нарада, на якій вирішувалося питання оформлення спадкових прав. Щодо сімейної наради зазначила про те, що відповідач ОСОБА_9 не брала участі у ній, жодні документи позивачка їй не передавала. ОСОБА_1 мала всі необхідні документи для оформлення права власності після смерті матері.

Представник відповідача - адвокат Юхименко Г.А. в судовому засіданні зазначив про те, що позивач про порушене своє право дізналась в березні 2023 року, про що сторона позивача зазначила у відповіді на відзив. Додатково зазначив про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно позивач з народження проживала за зазначеною адресою разом із ними. З дати смерті ОСОБА_6 позивачу не відомо хто користувався земельною ділянкою, відповідно їй не відомо чи нею користувалась ОСОБА_7 . Щодо даних, які є в довідці № 101 від 28.03.2023, а саме про те, що позивач проживала разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 нічого пояснити не може. Щодо дати народження ОСОБА_6 , яка є у погосподарській книзі № 5 зазначив про те, що така помилкова.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, до початку засідання жодних клопотань не подав. В матеріалах справи є заява ОСОБА_3 згідно з якою останній просив підготовче судове засідання проводити без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату та час підготовчого судового засідання, повторно не з`явився, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В., будучи належним чином повідомленим про дату та час підготовчого судового засідання, повторно не з`явився, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бучацька міська рада, будучи належним чином повідомленою про дату та час підготовчого судового засідання, не забезпечила явку представника в судове засідання, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не подала.

Суд встановив такі обставини.

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке повторно видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бучацького районного управління юстиції Тернопільської області від 12.10.2011, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , про що зроблений відповідний актовий запис за № 03.

Після смерті померлої залишилось спадкове майно, в тому числі право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Промінь» розміром 1,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0292214, яке видане ОСОБА_6 на підставі рішення Бучацької райдержадміністрації від 22 жовтня 1997 року за № 447. У сертифікаті зазначені відомості про те, що право передане ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2772 від 20.12.2011.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 29141936 від 20.12.2011, 20.12.2011 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена спадкова справа, спадкоємиці ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину, яке зареєстроване у реєстрі за № 2772.

Згідно матеріалів спадкової справи, яка заведена 20 грудня 2011 року після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 20.12.2011 подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в якій зазначила про те, що вона в шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця вступила в управління спадковим майном. Також зазначила про те, що окрім неї інші спадкоємці передбачені законом відсутні. Документами спадкової справи доводиться те, що ОСОБА_6 була матір`ю ОСОБА_1 .

На підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_1 подала нотаріусу довідку, яка видається в зв`язку із оформленням спадщини за № 2067 від 20.12.2011, яка видана виконавчим комітетом Бариської сільської ради Бучацького району Тернопільської області за підписом сільського голови М.О. Федущака. Зі змісту довідки вбачається те, що ОСОБА_6 жила за адресою - АДРЕСА_3 та те, що ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_6 вчинивши наступні дії - похоронила її за власні кошти, з часу відкриття спадщини підтримувала будинок, проводила ремонт, обробляла земельну ділянку.

За результатом розгляду зазначеної заяви та доданих до неї документів на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2772, згідно з яким спадкове майно спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на яке видане це свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яке перебуває у колективній власності селянської спілки «Промінь» села Бариш, розміром 1,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0292214.

Бучацький районний суд Тернопільської області ухвалою від 05 грудня 2024 року у справі № 595/1910/24 у підготовчому судовому задовільнив клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області у кримінальному провадженні № 12023211130000084 від 28 березня 2023 року та звільнив ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у справі про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Суд у вказаній ухвалі суду зазначив обставини кримінального правопорушення, як такі, що встановлені судом, однак зі змісту цього судового рішення вбачається, що суд ухвалив його у підготовчому судовому засіданні не досліджуючи будь-які докази, не встановлюючи обставини кримінального правопорушення та вину обвинуваченого.

У відповідності до довідки за № 101 від 28 березня 2025 року, яка видана старостою Бариського старостинського округу позивач, яка проживає по АДРЕСА_1 , згідно даних погосподарської книги № 5 Бариської сільської ради (книга 118, арк. 160-162 за 1986-1990), будинкової книги № 7 Бариської сільської ради (вул. Зелена, Нагірянка) сторін. 95-98 та акта опиту сусідів від 27 березня 2025 року проживала з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 . У цій довідці відсутні відомості про конкретний час чи період часу їх спільного проживання та є посилання на документи з яких ці відомості вбачаються.

Згідно з даними копії погосподарської книги за № 5 Бариської сільської ради (книга 118, арк. 160-162 за 1986-1990 роки) відповідно до записів якої в домогосподарстві головою якого зазначений ОСОБА_11 , членами сім`ї були: ОСОБА_6 , (дружина), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_12 (внучка), ОСОБА_4 (внук) та ОСОБА_13 (внук) та ОСОБА_2 (внучка). На сторінці нижче записів анкетних даних ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 наявний рукописний запис «Вибули під».

Відповідно до копії погосподарської книги за № 5 Бариської сільської ради (книга 140, стор. 137-140 за 1996-2000 роки) вбачається існування записи щодо двох окремих господарств без вказівки на їх адресу. В першому вписані як члени господарства ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , як голова двору після смерті свого чоловіка. До цього господарства відноситься будинок збудований у 1967 році, площею 46 м.кв., та всього землі 0, 62 га. В другому записі як члени господарства вписані ОСОБА_7 та її діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_2 . У розділі ІІІ. Житловий будинок (квартира) в приватній власності громадян наявний рукописний запис «квартира». У розділі IV. Земля в приватній власності та користуванні громадян всього землі вказано 0,69 га.

Згідно даних копії будинкової книги № 7 Бариської сільської ради (вул. Зелена, Нагірянка) стор. 95-98:

- ОСОБА_6 , 1923 р.н., зареєстрована у житлі 07.05.1987, записів про зняття з реєстрації немає;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована у житлі 22.07.1987, записів про зняття з реєстрації немає;

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована у житлі 22.07.1987, записів про зняття з реєстрації немає;

- ОСОБА_13 , 27.07.1979, зареєстрований у житлі 15.11.1996, записів про зняття з реєстрації немає;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована у житлі 22.07.1987, записів про зняття з реєстрації немає;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрований у житлі 30.05.1996, записів про зняття з реєстрації немає.

Копія будинкової книги надані Бучацькою міською радою у відповідь на запит Відділення поліції №2 ( м.Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області листом №03-14/589 від 23.08.2024, з чого суд приходить до висновку про їх актуальність станом на час надання.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане Бариською сільською радою Бучацького району Тернопільської області від 26 жовтня 2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_7 , про що в книзі реєстрації смертей зроблений запис за № 36.

Згідно з довідкою № 43 від 03 лютого 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженка с. Бариш, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_7 проживали: ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_14 (онука). Аналогічні відомості відображені у довідці №812 від18.04.2013.

Відповідно до довідки №124 від 28.02.2023, яка видана у зв`язку із оформленням спадщини, на момент смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею на реєстраційному обліку перебували син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_14 .

Зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 18.02.2011 видно, що її матір`ю була ОСОБА_7 .

Відповідно до рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.10.2012 у справі за № 1903/2201/2012, яке набрало законної сили 29.10.2012, за ОСОБА_2 визнане право на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку (пай) в розмірі 1,78 га, що розташована на території Бариської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Також у мотивувальній частині зазначеного рішення, суд встановив те, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 фактично прийняла ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_4 від обов`язкової частки в спадковому майні відмовився на користь позивачки.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, площею 0,9810 га ТзОВ «Бучачагрохлібпром» набуло за договором оренди землі від 11.01.2013, укладеного строком на 5 років із ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 11.01.2013.

У відповідності до інформацї, яка надана ТОВ «Гадз-Агро» за № 18/09/2 від 18.09.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, площею 0,9810 га товариство обробляло як невитребуваний пай. Оскільки особа (власник) була включена в списки на отримання земельного паю, однак померла до отримання державного акту на право власності на землю. Після оформлення спадщини, виготовлення технічної документаціїпо встановленню (відновленню) меж в натурі у 2012 році ОСОБА_1 , як спадкоємцю виплачена заборгованість по орендній платі за весь період користування землею, розпочинаючи з 2008 року по 2012 рік. Договір оренди землі між ОСОБА_15 та ТзОВ «Бучачагрохлібпром» укладений 11.01.2013. в подальшому ОСОБА_1 до 2022 року включно отримувала орендну плату за зазначену земельну ділянку.

Відповідно до інформації, яка надана ТОВ «Гадз-Агро» за № 148 від 23.05.2025 відомості по сплаті орендної плати з 2008 по 2017 роки включно відсутні. З 2018 по 2022 роки орендодавцю ОСОБА_1 виплачувалась орендна плата за земельну ділянку - кадастровий номер 6121280400:01:001:0338, площею 0,9810 га, а саме: за 2018 рік у сумі 3485 грн; за 2019 рік - 3485 грн; за 2020 рік - 1100 кг зерна, 50 кг цукру, що у грошовій формі становить 5110,00 грн; у 2021 році - 7750 грн та у 2022 році - 8850 грн. У зв`язку із зміною орендодавця на вищезазначену земельну ділянку орендна плата за 2023-2024 роки виплачувалась ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 30 березня 2023 року.

Факт переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6121280400:01:001:0338 до відповідача ОСОБА_3 підтверджується наданим витягом з Державного реєстру речових прав за № 326590155 від 22.03.2023, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта неруухомого майна за № 328181043 від 05.04.2023 та копією договору купівлі-продажу від 17.03.2023, укладеного між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 , предметом якого земельна ділянка кадастровий номер 6121280400:01:001:0338, площею 0,9810 га, ціна договору 19828,06 грн.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Щодо прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР ).

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 559/4056/13-ц (провадження № 61-3745св23) зазначено, що: "згідно статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є, зокрема, фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього".

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Як встановив суд, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка за кадастровим номером 3121280400:01:001:0338.

Відповідно до записів погосподарської книги за № 5 Бариської сільської ради - книга 118, арк. 160-162 за 1986-1990 роки, книга 140, стор. 137-140 за 1996-2000 роки, будинкової книги № 7 Бариської сільської ради (вул. Зелена, Нагірянка) стор. 95-98, даних довідки №101 від 28.03.2025, які суд оцінює як кожен окремо, так і в сукупності, встановлено, що ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , оскільки станом на час смерті останньої була зареєстрована та проживала із нею в одному житловому господарстві. Будь-які докази на спростування вказаних обставин відповідачами надані не були.

Окрім того, суд вважає неспростованим факт прийняття відповідачем ОСОБА_1 спадкового майна, яке залишилось після смерті її матері ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами спадкової справи за №640/2011 від 20 грудня 2011 року, та зокрема відомостями вказаними у довідці №2067 від 20.12.2011 про те, що вона вступила в управління майном після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Щодо обставин на які покликається сторона позивача, а саме щодо незаконного оформлення ОСОБА_1 права на спадкове майно на підставі документу, який містив завідомо неправдиві дані, що було предметом розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211130000084 від 28 березня 2023 року, яке ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року у справі № 595/1910/24 закрите у зв`язку із закінченням строків давності у справі, а підозрюваного ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України та преюдиційного значення вказаної ухвали суду, суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, у разі вчинення нею нетяжкого злочину.

Відповідно до ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов`язаний ознайомити з ним потерпілого та з`ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч.1 ст.285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Правилами ч.3 ст.288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, відповідно до вказаних приписів кримінального процесуального закону, якщо до суду звертається прокурор із клопотанням про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК підстав і відсутності заперечень з боку підозрюваного, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту визнання обвинуваченим (підозрюваним) вини, примирення з потерпілим, відшкодування шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Така правова позиції знайшла своє відображення у низці постанов Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 433/383/19, від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17, від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 тощо.

Як зазначено об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Відтак, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не встановлює винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в ухвалі лише констатує факт відповідного клопотання, закінчення строків давності та згоду підозрюваного на звільнення з таких підстав.

При цьому такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення тощо, в цьому випадку не вирішуються, адже відповідно до ч.1 ст.368 КПК України вирішуються судом при постановленні вироку.

Зміст ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.12.2024 року в справі № 595/1910/24 також вказує, що судом не встановлювалися фактичні обставини кримінального правопорушення, у тому числі, чи мало місце таке діяння. В ухвалі, зокрема, зазначено про надходження клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_10 від відповідальності та статус ОСОБА_10 значиться як підозрюваний. Також в ухвалі зазначено, що він не заперечував проти закриття провадження, наслідки закриття провадження йому зрозумілі. Крім того, судом встановлено закінчення строків давності.

Отже, ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.12.2024 року в справі № 595/1910/24 про закриття кримінального провадження не встановлено, чи мало місце діяння, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_10 .

Такі висновки суду підтверджується і постановою Верховного Суду від 08.02.2023 у цій справі (№ 335/2870/22, провадження № 51-3111км22): «… суд не мав процесуальних повноважень щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому за ч. 2 ст. 355 КК, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, не встановлював їх, а в межах своєї компетенції вирішив лише питання про наявність підстав для закриття провадження до призначення судового розгляду по суті висунутого обвинувачення Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 липня 2022 року встановлено факт закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 355 КК, натомість судом не перевірялися припущення сторони обвинувачення, викладені в обвинувальному акті, про те, що існує, як явище об`єктивної дійсності, діяння, зазначене в обвинувальному акті, правильність кваліфікації, здійсненої органами досудового розслідування, як не встановлювалась і винуватість ОСОБА_1 чи його причетність до інкримінованого діяння. Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2022 року не містить жодних висновків і не встановлює будь-яких фактів чи обставин, які би стосувалися прав, свобод чи інтересів АТ «МетаБанк».

У відповідно до змісту висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2024 у справі № 336/3695/22 зазначено таке - «…У цій постанові суд касаційної інстанції встановив, що під час підготовчого судового засідання суд не перевіряв припущення сторони обвинувачення, викладені в обвинувальному акті, про те, що існує, як явище об`єктивної дійсності, діяння, зазначене в обвинувальному акті, правильність кваліфікації, здійсненої органами досудового розслідування, та не встановлював винуватість ОСОБА_2 чи його причетність до інкримінованого діяння, а в межах своєї компетенції вирішив лише питання про наявність підстав для закриття провадження до призначення судового розгляду по суті висунутого обвинувачення.

Таким чином, суди у справі № 335/2870/22 не встановили факт вчинення ОСОБА_1 оспорюваних договорів іпотеки проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку його сина ОСОБА_2 .

У цій справі позивач також не надав жодні належні та достатні докази на підтвердження наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів на підставі частини першої статті 231 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його недоведеністю».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Втім, як вказано вище, ухвалою про закриття кримінального провадження будь-які фактичні обставини, у тому числі щодо того, чи мало місце діяння, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_10 , не встановлювалися, а тому ухвала Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.12.2024 року в справі № 595/1910/24 не має преюдиціального значення для вирішення цієї цивільної справи.

Постанова про закриття кримінального провадження від 29.09.2023, що досліджена судом, також не може вважатися достатніми доказами для підтвердження обставин, що наведені в обґрунтування позову.

Інші докази, які спростовували факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті своєї матері, стороною позивача не надані.

Відтак, ОСОБА_7 (мати позивача) та відповідач ОСОБА_16 набули право на спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності селянської спілки «Промінь» села Бариш, розміром 1,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_17 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0292214 в рівних частках, тобто по кожна.

За життя ОСОБА_7 своїх спадкових прав не оформила, в свою чергу ОСОБА_1 відповідно до матеріалів спадкової справи набула право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 в цілому, хоча мала право тільки на 1/2 такого.

На час смерті з ОСОБА_7 у відповідності до довідки за № 124 від 28.02.2023, яка видана старостою Бариського старостинського округу на реєстраційному обліку перебували: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та онука - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Разом з тим, згідно з довідкою старости Бариського старостинського округу за № 43 від 03 лютого 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженка с. Бариш, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_7 проживали: ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_14 (онука).

Відповідно до даних листа № 6101.20-2759/6101.1.3-25 від 21.07.2025 управління державної міграційної міграційної служби України в Тернопільській області видно те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 зареєстрований /задекларований за адресою: АДРЕСА_4 з 30.04.2010.

Зазначене узгоджується із довідкою № 09-24/1924 від 22.07.2025, яка надана Бучацькою міською радою, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 із місця реєстрації вибув 22.04.2010.

Окрім того, відповідно до рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.10.2012 у справі за № 1903/2201/2012, яке набрало законної сили 29.10.2012, за ОСОБА_2 визнане право на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на право земельну ділянку (пай) в розмірі 1,78 га, що розташована на території Бариської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Також у мотивувальній частині зазначеного рішення, суд встановив те, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 фактично прийняла ОСОБА_2 .

У відповідності до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за № 1900-0901-7/8186 від 19 лютого 2026 року видно те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , призначено пенсію як особі з інвалідністю на підставі виписки МСЕК та згідно поданої заяви від 30.04.2010.

Разом з тим, згідно з інформацією, яка надана Бучацькою міською радою за № 12-05/1914 від 18.07.2025 та Тернопільською міською радою за № 2625-ю/2026 від 02.02.2026 за результатами перевірки наявних облікових даних органу опіки та піклування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 не пербуває на обліку як особа, яка визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оцінюючи вказані докази в сукупності, суд приходить до переконання про те, що спадкоємцями майна які прийняли спадщину, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , а саме права на 1/2 на земельну частку (пай) у землі, яке перебувала у колективній власності селянської спілки «Промінь» села Бариш, розміром 1,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_17 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0292214 є її дочка ОСОБА_2 (позивач) та син ОСОБА_4 , які на час смерті були зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем. Тому з часу відкриття спадщини вони набули кожен право на 1/4 цієї земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом.

Наданий стороною позивача як доказ довіреність-погодження від 2011 року не підписана відповідачем ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заперечила обставини, викладені у цьому документі. Тому суд вважає, що ця довіреність-погодження жодного доказового значення не має.

Заявленим позовом ОСОБА_2 просила витребувати у відповідача земельну ділянку із кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га, та помилково, з огляду на зміст позовної заяви, оцінювала тотожність цього майна правом на земельну частку (пай) у землі, яке перебувала у колективній власності селянської спілки «Промінь» села Бариш, розміром 1,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_17 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0292214. Однак відповідно до листа ТзОВ «ГАДЗ-АГРО» вбачається що вони обробляли земельну ділянку з кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га з 2008 року як невитребуваний пай та після оформлення спадщини, виготовлення технічної документації по встановленню меж в натурі у 2012 році виплатили ОСОБА_1 як спадкоємцю заборгованість по орендній платі за весь період користування землею, розпочинаючи з 2008 року по 2012 рік. Вказаних обставин відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заперечували, а тому суд приходить до висновку про те що земельна ділянка із кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га сформована шляхом виділу її в натурі ОСОБА_1 як власнику успадкованого нею після смерті ОСОБА_17 права на земельну частку пай відповідно до ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Тому з наведеного вище вбачається, що право позивача є порушеним та ефективним способом захисту порушеного права є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вирішуючи питання витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння суд керувався таким.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв`язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України або на підставі частина третя статті 388 ЦК України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).

Крім цього, необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Правовий аналіз положень статей 387, 388 ЦК України свідчить про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі 756/14643/19 від 09.04.2025.

Суд встановив те, що 1/4 земельної ділянки (паю) за кадастровим 6121280400:01:001:0338 вибули із законного володіння позивача - спадкоємця ОСОБА_2 поза її волею та доказів протилежного суду не надано.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див.: пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника. Такі висновки узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення власниці - ОСОБА_2 , витребування такого майна на користь законного власника від останнього набувача, який набув майно за оплатними договорами в особи, яка не мала права їх відчужувати, - ОСОБА_3 , переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у якого майно вибуло не з її волі, має право на витребування своє частки земельної ділянки від відповідача ОСОБА_3 на підставі ст. 388 ЦК України, а отже заявлена нею вимога про витребування майна підлягає до задоволення.

Суд вважає, що задоволення позову про витребування майна не матиме наслідком покладення на відповідача як на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря та не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на те, що законодавство України надає відповідачу після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Відповідач як добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлена можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, наведеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 орендних платежів у сумі 31 555,95 грн суд зазначає таке.

У відповідності до ч.1 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Як свідчать матеріали справи відповідач ОСОБА_1 згідно з інформацією, яка надана ТОВ «Гадз-Агро» за № 148 від 23.05.2025 в період з 2018 року по 2022 рік отримувала орендну плату за земельну ділянку - кадастровий номер 6121280400:01:001:0338, площею 0,9810 га, а саме: за 2018 рік у сумі 3485 грн; за 2019 рік - 3485 грн; за 2020 рік - 1100 кг зерна, 50 кг цукру, що у грошовій формі становить 5110,00 грн; у 2021 році - 7750 грн та у 2022 році - 8850 грн, що разом становить 28680 грн. У зв`язку із зміною орендодавця на вищезазначену земельну ділянку орендна плата за 2023-2024 роки виплачувалась ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 30 березня 2023 року. Відомості по сплаті орендної плати з 2008 року по 2017 рік включно відсутні, однак відповідно до договору оренди землі від 11.01.2013, який укладений строком на 5 років, сторонами узгоджений розмір орендної плати на рік в розмірі 575,19 грн. Зі змісту листа ТзОВ «ГАДЗ-АГРО» №18/09/2 від 18.09.2023 вбачається те, що орендні платежі отримала ОСОБА_9 за період з 2012 по 2022 рік, а тому суд приходить до висновку про те, що в період з 2013 року по 2017 рік за час дії договору оренди землі від 11.01.2013 із відповідачки слід стягнути орендну плату, визначену вказаним договором.

Оскільки позивач успадкувала право на 1/4 земельної ділянки - кадастровий номер 6121280400:01:001:0338 та позивачем доведена обставина отримання ОСОБА_1 орендних платежів на суму 31555,95 грн, суд вважає, що вимога про стягнення орендної плати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню пропорційно до розміру частки успадкованого майна, відповідно з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1/4 отриманих орендних платежів за період з 2013 року по 2022 рік, що становить 7888,98 грн.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що: «факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.».

Представник позивача у відповіді на відзив від 28.07.2025 пояснив, що ОСОБА_2 довідалася про те, що відповідач ОСОБА_1 успадкувала на основі підробленої довідки належне їй спадкове майно у березні 2023 року. Суду стороною відповідача не надані будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 повідомлялася про успадкування ОСОБА_1 всього майна, зокрема тої частки, що належить позивачці.

Щодо посилань представника відповідачки на довіреність-погодження від 2011 року та рішення Бучацького районного суду від 17.10.2012 у справі №1903/2201/2012 як на докази пропуску строку позовної давності, то суд не вважає їх такими, оскільки вони не свідчать про обізнаність позивачки із порушенням свої прав раніше ніж вона про це вказує.

За таких обставин, перебіг позовної давності розпочався у березні 2023 року, а тому строк позовної давності на звернення до суду з даними позовними вимогами ОСОБА_2 не пропущений.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності доходжу висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково - шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/4 земельної ділянки із кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 орендні платежі у розмірі 7 888,98 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір за дві майнові вимоги, що становить 2422,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 605,60 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 280, 352-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В. та Бучацька міська рада, про витребування майна з чужого володіння та повернення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/4 земельної ділянки із кадастровим номером 6121280400:01:001:0338, загальною площею 0,981 га.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 орендні платежі у розмірі 7 888 (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 98 коп., а також 605 (шістсот п`ять) 60 коп. сплаченого судового збору.

Відмовити в решті позовних вимог ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - дані відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Максимович С.В., адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - дані відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бучацька міська рада, адреса місцезнаходження: вул. Майдан Волі, 1, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058479.

Головуючий суддя А.З Пасічника