Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №547/838/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/838/25 Номер провадження 22-ц/814/1974/26Головуючий у 1-й інстанції Самойленко Л. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2025 року у складі судді Самойленко Л. М.

у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Більди Валентина Валентиновича до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Більда В.В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому вказував про вчинення невідомими особами шахрайських дій з грошовими коштами, які знаходились на рахунку кредитної картки позивача, у зв`язку з цим, просив суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку та скасувати заборгованість по картковому рахунку позивача.

Позов мотивовано тим, що 25.07.2023 о 22:02 невідомими особами вчинено шахрайські дії з грошовими коштами, а саме списання з картки грошових коштів у сумі 47 000 грн. Позивач неодноразово зверталася на цілодобовий телефон підтримки клієнтів АТ КБ «ПриватБанк», однак його працівники не вжили жодних заходів. Після цього ОСОБА_1 звернулась до Відділу поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 18 грузні 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів та скасувати заборгованість по картковому рахунку ОСОБА_1 .

У порядку розподілу судових витрат стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 937,92 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку та звернулася до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. У свою чергу відповідачем не надано належних доказів, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що без розголошення з боку позивача логіну та паролю входу до застосунку Приват24, стороння особа не змогла б зайти до системи «Приват24» під авторизацією ОСОБА_1 , та не мала б змогу здійснювати платіжні операції від імені позивача.

Вказує, що ОСОБА_1 запізно звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» на гарячу лінію та нею не доведено, що втрата грошей сталася наслідок незаконних дій відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 07.0.2021 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно з випискою по картці/рахунку НОМЕР_1 за період 25.07.2023-28.11.2023 з карткового рахунку позивача 25.07.2023 о 22:02 було здійснено списання кредитних коштів у сумі 47 000 грн.

28.11.2023 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні послуги».

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 68 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.

Посилена автентифікація - це процедура автентифікації користувача, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних (елементів), що належать до таких різних категорій: знань [володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу]; володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач); притаманність [перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів].

Надавач платіжних послуг для застосування посиленої автентифікації користувача платіжної послуги повинен вжити заходів безпеки, що забезпечують виконання таких вимог: 1) інформація про будь-який з елементів посиленої автентифікації не може бути отримана у разі розкриття коду автентифікації; 2) немає можливості створити новий код автентифікації на основі знання про будь-який інший код автентифікації, що був створений раніше; 3) код автентифікації неможливо підробити (підпункти 15 пункту 1 глави 1 розділу I, пункт 18 глави 4 розділу II Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку України 03 травня 2023 року № 58).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц, від 20.11.2019 у справі № 577/4224/16-ц, від 17.06.2021 у справі № 759/4025/19, від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, від 01.11.2024 у справі № 332/6036/23.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У справі, що переглядається апеляційним судом, відповідач не надав беззаперечних доказів, що своїми діями чи бездіяльністю позивач сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені, а доводи апеляційної скарги представника відповідача, що стороння особа не змогла б зайти до системи «Приват24» без розголошення з боку позивача логіну та паролю ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до вимог частини шостої статті 81 ЦПК України не допускається при доказуванні.

Отже, саме банк мав подати суду беззаперечні докази сприяння позивачем незаконному використанню даних для входу у Приват24 або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію 25.07.2023 на суму 47 000 грн на розваги: Криза м. Київ, пров. Арсенальний, буд. 5, що у порушення процесуального обов`язку ним здійснено не було.

Встановивши, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а ОСОБА_1 , виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про цей факт, а також врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача відновити на рахунку ОСОБА_1 залишок кредитних коштів, який виник внаслідок списання коштів з рахунка позичальника через шахрайські дії третіх осіб.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та встановлених фактичних обставинах справи і підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів, апеляційним судом не вбачається.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду залишає апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна