Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №570/405/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/405/26

Номер провадження 3/570/413/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Коробов С.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Протоповича А.Р., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №1 Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно допротоколу про адміністративне правопорушення від 26 січня 2026 року серії ВАД №754788 ОСОБА_1 26 січня 2026 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив сварку зі своєю донькою ОСОБА_2 , в ході якої виражався в її адресу нецензурною лайкою, виганяв з будинку, чим вчинив відносно неї психологічний та моральний тиск, чим міг завдати шкоди психічному та моральному здоров`ю потерпілої.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав та вказав, що домашнє насильство стосовно своєї дочки він не вчиняв, навпаки, дочка постійно провокує на сварки та конфлікти, як його, так і його дружину.

Захисник Протопович А.Р. в судовому засіданні просив справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що того дня вона прийшла з роботи, а її батьки почали з нею сварку, зокрема матір, сказавши, що вона прийшла в стані алкогольного сп`яніння. Виник конфлікт. Маті та батько виганяли її з будинку, а надворі було холодно, що загрожувало її життю, тому вона і викликала поліцію. Думала, що поліцейські її захистять, а вони склали на неї протокол.

Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст.173-2 КУпАП.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виражається у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь- яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення, вчиненого у формі психологічного насильства, характеризується умисною формою вини, тобто дії особи яка вчиняє домашнє насильство зумовлені бажанням спричинити шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні потерпілому.

При цьому суд наголошує на тому, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних побутових конфліктів, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Тоді як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями, ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Суд критично оцінює дані, які містяться у поясненні потерпілої ОСОБА_2 , оскільки вони не містять відомостей про вчинення відносно неї домашнього насильства зі сторони батька ОСОБА_1 , а підтверджують лише наявність конфлікту.

В матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення №754788 від 26.01.2026 року, заява ОСОБА_2 , яка просить притягнути до відповідальності батька та пояснення самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою, адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

В порушення ст. 256 КУпАП, до згаданого протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків, чи очевидців події, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти росії» звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.

Разом з тим, інших доказів, які б підтверджували, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на те, щоб викликати у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди їх психічному здоров`ю, а також позбавити потерпілу житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, суду не надано.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.

Керуючись п. 1 ст. 247, 280 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Коробов С.О.