Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №337/1773/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

13.05.2026

Провадження № 2/337/1608/2026

ЄУН № 337/1773/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

представниці відповідача Бганки В.Е.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представниця позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» по системі «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 49735,08 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 14.01.2025 року укладено Кредитний договір № 2023986. Перед укладенням Договору було здійснено віддалену ідентифікацію відповідача. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 20000,00 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит 360 днів; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Пунктом 1.5.1 встановлено, що стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Пунктом 1.5.2 встановлено, що знижена процентна ставка становить 0.7 % в день. Відповідно до 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Згідно п. 2.2 сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 14.01.2025 року або 15.01.2025 року. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 3 000,00 гривень на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 600,00 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання ( п.п. 6.4-6.4.2 Договору). Відповідно до кредитного договору № 2023986 від 14.01.2025 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн., що належним чином підтверджується доказами про перерахунок коштів, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264, яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Отже, Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 2023986 від 14.01.2025 р. у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 49 735,08 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 13 113,66 грн. та за відсотками 26 621,42 грн., а також штраф у розмірі 10 000,00 грн.

Між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025.

На виконання умов зазначеного договору складено Реєстр боржників в електронному вигляді до Договору факторингу № 261125/1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 2023986 від 14.01.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 2023986 від 14.01.2025 року, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 2023986 від 14.01.2025 року в розмірі 49735,08 грн., а також суму понесених судових витрат у розмірі 2 896,58 грн., які складаються з: 2 662,40 грн. судового збору; 234,18 грн. витрат, понесених Позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками Відповідачу.

27.03.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

14.04.2026 року до суду від представниці відповідача, по системі «Електронний суд»(сформоване 13.04.2026 року) надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що позов фактично ґрунтується на припущеннях та внутрішніх документах позивача, без надання належних і допустимих доказів існування будь-якого зобов`язання між сторонами. Відповідач категорично заперечує факт укладення будь-якого кредитного договору, отримання грошових коштів та наявність будь-якої заборгованості перед позивачем або первісним кредитором. Відповідачу невідомо, про які саме правовідносини йдеться у позові, що виключає можливість визнання заявлених вимог.

Позивач посилається на укладення електронного договору, однак не надав жодного належного доказу того, що саме відповідач вчинив відповідний правочин. В матеріалах справи відсутні дані щодо IP-адреси, часу та місця укладення договору, відсутні журнали подій, технічні логи, відсутні докази направлення та введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), відсутні докази належної ідентифікації особи. Таким чином, позивач не довів належним чином факту укладення договору саме відповідачем, що є обов`язковою умовою виникнення зобов`язання. Посилання позивача на нібито проведену ідентифікацію не підтверджене належними доказами, оскільки надані документи не містять підтвердження, що такі дії здійснювались саме відповідачем, а не третіми особами. У зв`язку з цим не виключається використання персональних даних відповідача без його відома.

Крім того, позивач не довів факту отримання відповідачем грошових коштів. Надані посилання на так званий «реєстр платіжної інфраструктури» не є належним доказом у розумінні процесуального законодавства, оскільки не підтверджують належність рахунку відповідачу, факт зарахування коштів саме відповідачу та можливість їх використання ним. Банківські документи, які б підтверджували рух коштів, у матеріалах справи відсутні.

Позивач також не довів правомірність набуття права вимоги. Надані документи щодо факторингу не містять повного та безперервного ланцюга переходу права вимоги, не містять належного підтвердження включення саме відповідача до реєстру боржників, а також не підтверджують фактичну передачу прав вимоги у встановленому законом порядку. Надання витягів або часткових документів не може вважатися належним доказом правонаступництва. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача, складеним в односторонньому порядку, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами та не дає можливості перевірити правильність нарахувань, що виключає можливість визнання його належним доказом.

Умови договору, на які посилається позивач, зокрема щодо нарахування процентів у розмірі 1% на день, а також штрафних санкцій у значному розмірі, є явно неспівмірними, несправедливими та такими, що порушують баланс інтересів сторін, а отже не можуть бути покладені в основу судового рішення навіть у випадку доведення факту існування зобов`язання.

Позивач не довів жодної з обставин, які є необхідними для задоволення позову, а саме: факту укладення договору, факту отримання коштів, належності права вимоги та правильності розрахунку заборгованості.

Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

20.04.2026 року до суду від представника позивача, по системі «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, узагальненими доводами якої вказано, що стороною первинного кредитора ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» Кредитний договір підписувався аналогом власноручного підпису уповноваженої особи з відтиском печатки, що відтворений шляхом електронного копіювання у відповідності до п. 7.4 останнього. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора "X415", який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий - НОМЕР_4.

Електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в інформаційній системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Відповідачем при оформленні Кредитного договору було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України кредитор не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Оскільки ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Відтак, перерахування коштів відповідачу за кредитним договором не безпосередньо з банківського рахунку кредитора на банківських рахунок позичальника, а з використанням стороннього платіжного сервісу (еквайрингу "PayTech") не свідчить про те, що зобов`язання за кредитним договором не було виконано кредитором.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної в кредитному договорі та з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем.

Загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Дії відповідача із неодноразової часткової сплати боргу, є обставиною, яка свідчить про визнання відповідачем боргу.

Договір факторингу укладений між первісним кредитором і позивачем належним чином. Договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025, підписаний обома сторонами кваліфікованими електронними підписами і отже, договір є чинним, автентичним і належно підписаним. Відповідач включений до Реєстру боржників. У Реєстрі боржників містяться дані щодо всіх боржників, включно з конкретними кредитними договорами, сумами, персональними даними, датами видачі кредитів, строками прострочення та загальною сумою заборгованості, зокрема і дані про відповідача. Фактична оплата ціни договору факторингу підтверджена банківським документом.

Відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.

У судове засідання представник позивача не зявився, був належним чином повідомлений, текст позову містить заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Представниця відповідача не заперечувала проти розгляду счправи за відсутності представника позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представниця позивача заперечувала проти позовних вимог з мотивів викладених у відзиві, вважає позовні вимоги необґрунтованими і не доведеними, також вважає недоведеним факт укладання договору, і правомірність права вимоги позивачем. Також вказала, що посилання у відзиві на позов на необхідність витребування у позивача оригіналу кредитного договору, повних технічних даних укладення електронного правочину (IP-адресу, дату, час, лог-файли), докази направлення та підтвердження одноразового ідентифікатора, банківські документи щодо перерахування коштів із зазначенням рахунку отримувача, а також повний пакет документів щодо відступлення права вимоги, включаючи всі додатки та реєстри не являється окремим і взагалі будь яким клопотанням яке повинно вирішуватися судом.

Вислухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Судом встановлено, що 14.01.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 2023986 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», шляхом підписання електронним підписом вчиненим одноразовим ідентифікатором X415, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить Розділ 10 Кредитного договору, адреса, реквізити ті підпис сторін.

Відповідно до умов договору Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 92000 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 90200 грн. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 3 000 гривень на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 600 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Договір укладається за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена віддалена ідентифікація та верифікація Споживача з метою надання фінансових послуг шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

Про факт укладення договору також свідчать: Анкета клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІKС ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»), яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором T419, та Графік платежів у Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2023986 від 14.01.2025 року, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором X415.

Також 14.01.2025 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором X415 підписаний Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Отже, зі змісту договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту та повернення.

У спірному договорі, паспорті споживчого кредиту, в Анкеті клієнта - фізичної особи, зазначено електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 , фінансовий номер телефону, електронна пошта, паспорті дані відповідача, ідентифікаційний номер, тобто останній підтверджує свій номер телефону, за допомогою якого відбулося підписання кредитного договору та його складових.

Доказів того, що персональні дані відповідача, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, а також будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням її персональними даними з метою подальшого укладення договору, суду не надано.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, і таким чином суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», між Товариством та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 2024-04-01. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 20000.00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 1ab3d4db-c3c8-4509-8bd4-285bcb046e34 Номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 313ac50b2ecb456e77357951f3ac3eb5 Session ID - 029264608952 Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua Код авторизації - 090675 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 2025-01-14 10:45:14 Дата і час прийняття в роботу - 2025-01-14 10:45:16 Дата і час виконання - 2025-01-14 10:45:17 Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4314140206340926.

Доказів того, що банківська картка з маскою НОМЕР_1 та НОМЕР_2 належить не відповідачу, матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.

Саме по собі ненадання позивачем до позовної заяви первинних документів, які підтверджують перерахування суми кредиту на вказані у кредитному договорі реквізити, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту його підписання обома сторонами, а надання кредитних коштів є виконанням кредитного договору з боку кредитора.

Отже, між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем досягнута згода щодо істотних умов договору, на підставі якої останній отримав кредит у сумі 20000 грн.

Таким чином ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Судом на підставі кредитного договору, що укладався відповідачем встановлено, що кошти перераховані на рахунок позичальника НОМЕР_1 , який був зазначений в договорі.

При цьому відповідач на спростування доводів, викладених у позовній заяві, на надав жодного доказу, які б вказували на невиконання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» своїх зобов`язань.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручним для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідача кредитний договір не був би укладений сторонами, цей правочин у розумінні положень ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Суд вирішуючи спір по суті, перш за все враховує принципи презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - кредитного договору сторін, підписаного сторонами без зауважень (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем суду не надані), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, відповідач у справі зустрічного позову про визнання недійсним договору не заявляв, також у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання договору сторін недійним) та обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої договори є обов`язковим для виконання його сторонами.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», отримавши всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за Договором №2023986 від 14.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на станом на 26.11.2025 року становить 49 735,08 грн., і складається із: заборгованість по тілу кредиту 13113,66 грн., заборгованість за відсотками 26621,42 грн., штраф 10000 грн.

Наданий суду розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості у справі.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд приходить висновку про доведеність позивачем як факту укладання між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем договору так і невиконання позичальником свого обов`язку зі своєчасного повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

26.11.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1.

Згідно умов Договору Факторингу № 261125/1, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Право вимоги переходить до Фактора після підписання Сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою Додатку 5 цього Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Договір Факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 року підписаний представниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», плата за договором підтверджена наданою суду копією платіжної інструкції.

Відповідно до Додатку 1 до Договору факторингу від 26.11.2025 року № 261125/1 - Реєстру божників, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №2023986 від 14.01.2025 року в сумі 49735,08 грн., з яких 13113,66 грн. сума простроченого основного боргу за кредитом; 26621,4 грн. сума прострочених процентів; 10000 грн. штрафи.

Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом сплатив ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» або ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Таким чином, надані суду докази вказують на те, що між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем 14.01.2025 було укладено договір №2023986 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на виконання якого відповідачу перераховано на його банківський картковий рахунок кредит у розмірі 20000 грн., які відповідач зобов`язався повернути і сплатити узгоджені проценти за користування кредитом.

У подальшому ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу.

Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами в розмірі 10000 грн.

Таким чином суд вважає, що нарахування штрафів в сумі 10000 грн. є неправомірним, та задоволенню не підлягає.

Таким чином, за умовами договору №2023986 від 14.01.2025 року відповідач повинен повернути тіло кредиту в сумі 13113,66 грн. та відсотки в розмірі 26621,42 грн., а всього 39735,08 грн.

Посилання сторони відповідача на те, що повноваження представника позивача належним чином не підтверджені, суд відхиляє так як суду надані відповідні довіреності на підтвердження повноважень представника позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. Враховуючи задоволення позову на 79,9%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2127 грн. 26 коп.( 2662,40 грн.* 79,9%).

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені витрати внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 234 грн. 18 коп.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, враховуючи задоволення позову на 79,9%, з відповідача поштові витрати внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 187 грн. 11 коп.( 234,18 грн.* 79,9%).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. 13, 81, 89, 133, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором №2023986 від 14.01.2025 року у розмірі 39735 грн. 08 коп., а також судовий збір у розмірі 2127 грн. 26 коп., і витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 187 грн.11 коп., а всього стягнути 42 049 (сорок дві тисячі сорок дев`ять)грн. 45 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Інформація про сторін

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» , ЄДРПОУ 43170298, адреса 01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13 , офіс 601, ел. пошта Info@newcollector.com.ua, тел. 731251025.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 .

Суддя: І.Г.Кучерук