Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №554/2649/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 04.05.2026Справа № 554/2649/26

Провадження № 2/554/2646/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 р. м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого судді – Бугрія В.М., за участі секретаря – Мазніченко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Лозового Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання, -

встановив:

26 лютого 2026 р. до Шевченківського районного суду міста Полтави надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якому позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти, як на дитину яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

В обґрунтування позовної заяви вказувала, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 з 2006 по 2011 рік.

Після розірвання шлюбу батько позивача і відповідач по справі ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки своїх доходів до її повноліття.

На даний час ОСОБА_1 є повнолітньою і проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . 3 01.09.2025 року ОСОБА_1 навчається на факультеті філології, психології та педагогіки в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», з терміном навчання до 30.06.2029. ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання. Стипендію вона не отримує оскільки навчається на платній формі навчання. Згідно договору про надання платної освітньої послуги № 74-2511 від 13.08.2025 року, ОСОБА_1 сплачує за своє навчання по 18000,00 грн. на рік. В шлюбі ОСОБА_1 не перебуває.

Для успішного проходження навчання, позивачу необхідно купувати профільну літературу, оплачувати послуги Інтернету і репетиторів, необхідно користуватися послугами ксерокса і принтера для підготовки і роздруківки рефератів, курсових робіт і дипломної роботи. Крім того матеріальні кошти необхідні для покупки канцелярських товарів, та інших матеріальних витрат, пов`язаних з навчанням, а також на оплату самого платного навчання в Національному Університеті.

Мати позивача ОСОБА_3 на даний час не може надавати їй повну матеріальну допомогу для продовження навчання, оскільки вона отримує мінімальну заробітну плату, яка складає 9297,00 грн. Крім того, мати позивачки сплачує комунальні кошти за квартиру де вони проживають. Кожен місяць витрати на оплату комунальних послуг складають приблизно 5740,00 грн.

Відповідач в даний час офіційно працює АТ "Укргазвидобування" і отримує стабільну заробітну платню. Виходячи з того, що відповідач раніше на утримання доньки і позивача по справі сплачував від 11 до 18 тисяч на місяць, позивач вважає, що відповідач має змогу частково утримувати її, як свою дитину, яка продовжує навчатися. Її батько ОСОБА_2 знаходиться у працездатному віці і має постійний і доволі не малий заробіток.

Відповідно до п.3 ч. 176 ЦПК України ціну позову позивач визначає у розмірі 45000,00 гр. за наступні 6 місяців.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. Подала заяву, в якій позов підтримала, просила задовольнити, справу розглянути за своєї відсутності.

13.03.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив, в обґрунтуванні якого вказував, що

Проти самого факту стягнення аліментів з нього на навчання доньки не заперечує, проте заперечує в частині щомісячного фіксованого розміру стягнення (1/6) з усіх видів заробітку (доходу) відповідача через його надмірність. Просив суд врахувати обставини, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки похилого віку: ОСОБА_4 , 1953 року народження та ОСОБА_5 , 1949 року народження, які являються пенсіонерами та мають мінімальний розмір пенсії. Враховуючи це і те що його рідний брат ОСОБА_6 мобілізований у 2024 році до лав Збройних сил України, тільки він особисто допомагає своїм батькам, виконуючи свій обов?язок, передбачений ст. 202 Сімейного кодексу України. Ця допомога полягає у забезпеченні батьків лікуванням, сплатою комунальних послуг, підтриманням їх господарства в належному стані, забезпеченням продуктами харчування та інше. На його утриманні знаходиться особа з якою він з 2017 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_7 є вихователем дитячого садочка та має невелику заробітну платню у розмірі лише 8000 грн., стан його здоров?я не є задовільним, оскільки має декілька хронічних захворювань, що також потребує значних коштів на лікування. В найближчій час він вимушений пройти хірургічне втручання з видалення грижі, що потягне за собою додаткових фінансових витрат. Він добросовісно сплачував аліменти до досягнення ОСОБА_1 повноліття, що не заперечується позивачем, проте мати позивача обмежувала його у праві на спілкування з донькою.

Відповідач працює не на керівній посаді, а старшим фахівцем відділу адміністрування тендерів Центрального закупівельного-логістичного центру АТ «Укргазвидобування» з посадовим окладом 48500,00 грн та з щомісячною доплатою за виконання функції уповноваженої особи 25000,00 грн, а всього - 73500,00 грн. 1/6 частина з усіх видів його заробітку, на яку претендує позивач, щомісячно становить - 12250,00 грн. Щомісячне відрахування з нього суми в 12250 грн є понад надмірним та буде порушувати принцип обопільної допомоги батьків на навчання.

Вважає, що для забезпечення навчання позивача цілком буде достатньо 1/10 частини з усіх видів його заробітку, що орієнтовно буде складати 7350 грн щомісячно та 88200 в рік, що майже в 5 разів перевищує оплату послуг навчального закладу. Цього розміру в повній мірі вистачить як на щомісячну оплату за навчальний заклад, так і на оплату за інтернет, канцелярські витрати, тощо.

Просить суд позов задовольнити частково, стягнувши з нього щомісячний фіксований розмір стягнення аліментів з усіх видів заробітку (доходу), а саме - 1/10 частину на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного:

Судом встановлено, що позивач та відповідач мають спільну дитину – ОСОБА_1 2007 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24 січня 2007 року.

ОСОБА_1 навчається на факультеті філології, психології та педагогіки в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», з терміном навчання до 30.06.2029 року, на денній формі навчання.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексуУкраїни (далі - СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 навчається за денною формою навчання, що унеможливлює її трудову діяльність поза часом навчання. Відомості про наявність у неї інших джерел доходів відсутні. Стипендію не отримує. Таким чином, ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання.

Підстав, які б визначали неможливість надання відповідачем допомоги на утримання доньки, що продовжує навчання, в ході судового розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, виходячи з рівності обов`язку обох батьків по утриманню дитини, оскільки ОСОБА_1 мешкає разом із позивачем, що свідчить про те, що позивач забезпечує дитину місцем мешкання, харчуванням та необхідними побутовими речами, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, розподіляє існуючі витрати між батьками, та приходить до висновку про обґрунтованість пред`явлених вимог позивача, задоволення позову та визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до закінчення навчання, але не більше як досягнення двадцяти трьох років.

Також відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов`язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що повнолітня донька ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а батько, в змозі надавати таку допомогу, оскільки не заперечує частково, має на утриманні батьків та отримує стабільну заробітну плату, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утримання доньки, підлягають частковому задоволенню, у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набуття рішення законної сили до закінчення навчання чи до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом відповідно до ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.182,191,199,200 СК України, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 5, 10, 19, 141, 263-265,278-279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов адвоката Лозового Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти, як на дитину яка продовжує навчання в розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 26.02.2026 та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: В.М.Бугрій