Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №243/1484/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/1484/26

Провадження № 2/243/838/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 серпня 2025 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 . Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу борг в сумі 3500 доларів в строк до 01 вересня 2025 року. Якщо сума боргу не буде повернута до зазначеного строку, нараховується пеня в розмірі 1% від запозиченої суми за кожен тиждень прострочення виплати.

В зазначений термін відповідач своє зобов`язання не виконав.

Таким чином, станом на 05 лютого 2026 року, сума позики складає 3500 доларів, що за курсом НБУ 43,1695 грн складає 151 093,25 грн, та 23% за двадцять три тижні простроченого платежу – 34751,45 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 185844,70 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

З оригіналу розписки від 20 серпня 2025 року, складеної власноручно ОСОБА_2 вбачається, що між ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданим органом № 8027, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Могилів-Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області 23 січня 2008 року, РНОКПП НОМЕР_4 , було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого 24 листопада 2024 року відповідач одержав у борг від позивача грошові кошти в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) доларів. Зобов`язався повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно до 01 вересня 2025 року без відсотків. У разі недотримання цього обов`язку зобов`язався виплатити пеню в розмірі одного відсотка від запозиченої суми за тиждень прострочення виплати. Передані грошові кошти за цією розпискою мають статус позики згідно чинного законодавства України. Після повернення грошових коштів ОСОБА_1 розписку буде повернуто ОСОБА_2 .

До теперішнього часу грошові кошти відповідачем не повернуто, що підтверджується наявністю оригіналу розписки у позивача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З частини 2 ст. 615 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтями 1046, 1047 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частинами 1, 2 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

З огляду на вищезазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи. Крім того, розписка має також містити дату отримання коштів.

Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, в якій зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір позики 20.08.2025 року в письмовій формі, що відповідає положенню ст. 1047 ЦК України. Строк виконання зобов`язання за договором згідно ст. 530 ЦК України до 01.09.2025 року. Разом з тим, відповідач до теперішнього часу зобов`язання з повернення грошових коштів не виконав.

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 зроблено висновок щодо застосування статті 545 ЦК України, а саме зазначено, що у частині 2 ст. 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

Оригінал розписки перебуває у позивача, що підтверджує невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Отже, судом встановлено, що надана позивачем розписка підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів та взяття на себе зобов`язання з їх повернення у строк до 01 вересня 2025 року, яке не виконане до теперішнього часу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 належним чином не виконав зобов`язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договору позики. Такі дії відповідача є неправомірними, тому порушене право позивача підлягає судовому захисту, а позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн, слід стягнути з відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 267, 525, 526, 533, 551, 1046-1050 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 20 серпня 2025 року у загальному розмірі 185844,70 грн (сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 70 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 13 травня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова