Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №541/503/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/503/26

Номер провадження3/541/201/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Морозовська О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колоденка Рівнеського району Рівненської області, громадянина України, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2026 року серії ВАД № 995401, 12 лютого 2026 року о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: психологічного та фізичного характеру, а саме: вдарив ляпаса та погрожував фізичною розправою чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілої. Дії, ОСОБА_1 кваліфіковано як вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав, обставини викладені в протоколі заперечив. Пояснив, що з ОСОБА_2 розірвано шлюб з 23 січня 2026 року. 12 лютого 2026 року знаходився у квартирі своєї знайомої за адресою: АДРЕСА_3 і до них прийшла колишня дружина у нетверезому стані і перша розпочала сварку на грунті ревнощів. Повідомив, що ОСОБА_2 не бив, оскільки остання сама впала, після чого вона викликала поліцію. Відносно ОСОБА_2 теж складено протокол.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні просила закрити провадження по справі та подала до суду заяву про закриття провадження по справі у зв`язку з примиренням. Пояснила що претензій до ОСОБА_1 не має.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, вивчивши та оцінивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП має бути з`ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, та згідно із ст. 252 КУпАП слід дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Надаючи оцінку доказам, долучених до матеріалів справи, посадовою особою, уповноваженою на складення протоколу, суд вважає, що вони є недостатніми для встановлення вини у діях ОСОБА_1 . Висновок посадової особи про вчинення адміністративного правопорушення ґрунтується лише на основі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 995401 від 13.02.2026 року (а. с. 1), копії рапорту помічника чергового Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Данилейченка В.О. від 13.02.2026 року (а. с. 3); формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 12.02.2026 року (а. с. 4); копії письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 13.02.2026 року (а. с. 5, 6, 7), відеозаписі (а.с. 8).

Інших належних та допустимих доказів, що засвідчили б факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення суду не надано.

Суд, зазначає, що вказані вище докази не є достатніми для підтвердження події та винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У даному випадку, в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД № 995401 від 12 лютого 2025 року, зазначено, що 12 лютого 2026 року серії ВАД № 995401, 12 лютого 2026 року о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: психологічного та фізичного характеру, а саме: вдарив ляпаса та погрожував фізичною розправою чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілої.

При цьому, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

У даному випадку сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 .

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили обставини викладені в протоколі та вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Матеріали справи не містять пояснень свідків та жодних інших відомостей, які б підтверджували факт вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно потерпілої, а відтак вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП слід вважати не доведеною.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.

Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки у відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, тому суд вважає, що справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити з підстав відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 173-2 , 221, 247, 268 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду і шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Суддя О. А. Морозовська