Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №127/5645/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5645/26

Провадження 2-др/127/59/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 127/5645/26,

в с т а н о в и в:

27.04.2026 року судом зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 127/5645/26, оскільки судом не вирішене питання стягнення витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 року в цивільній справі № 127/5645/26 було задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак, судом не було вирішено питання про стягнення судових витрат позивача на правничу допомогу, про які заявлялось у позові.

Судові витрати ОСОБА_1 складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., які вона просила стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 надав письмові заперечення проти стягнення 8 000 грн. на користь позивача на правничу допомогу. Зазначив, що справа про розірвання шлюбу не складна, він погодився на розірвання шлюбу, про що подав заяву.

Дослідивши зміст заяви, надані суду докази, суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 20.02.2026 року судом зареєстровано (сформовану в системі «Електронний суд») позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, яку ухвалою від 23.02.2026 року було залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі № 127/5645/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Судове засідання призначено на 20.04.2026 року на 10.00 год. з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року судом було витребувано доказ - копію актового запису № 22 від 09.01.2020 року про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням суду від 20.04.2026 року було задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 09.01.2020 року Вінницьким міським відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 22.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати – 1 331, 20 грн. судового збору. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 за її побажанням відновлено на дошлюбне – « ОСОБА_5 ».

Справа розглянута у відсутності позивача та відповідача, на підставі їх письмових заяв.

У позові про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини зазначена орієнтовна сума витрат на правничу допомогу: 2 000 грн. консультація адвоката, 6 000 грн. формування та направлення до суду позовної заяви.

До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 додала угоду № 29-рш/ц-26 від 19.02.2026 про надання правової допомоги адвокатом Цимбал А.А., акт виконаних робіт від 19.02.2026 року, згідно якого вартість послуг становить 8 000 грн: 2 000 грн. - консультація щодо захисту прав у справах про розірвання шлюбу – 1 год.; 6 000 грн. написання та направлення позовної заяви про розірвання шлюбу – 3 год. , що також зафіксовано в рахунку-фактурі, попередньому розрахунку. Оплата 8 000 грн. підтверджена квитанцією до прибуткового касового ордера № 151 від 19.02.2026 року.

Згідно п. 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК ).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, у п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, а також тривалість і складність справи та виконані адвокатом Цимбал А.А. роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет позовних вимог та значення справи для сторін, враховуючи те, що справа розглянута на підставі заяв сторін у їх відсутності в першому судовому засіданні, враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторін, суд вважає необхідним компенсувати відповідачу понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 15, 134,137, 141, 260, 270 ЦПК України,

в и р і ш и в:

заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 11 травня 2026 року.

Суддя: