Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №940/2429/25 — Тетіївський районний суд Київської області

12.05.2026 Провадження по справі № 2/940/118/26

Справа № 940/2429/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування на утриманні,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що вона та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 10.01.2024, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 18.10.2013 до дня зникнення безвісти ОСОБА_6 10.01.2024, та встановити факт, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_6 до дня його зникнення безвісти 10.01.2024.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 18.10.2013 проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_6 як чоловік та жінка. Вони мешкали як одна сім`я, вели спільний побут, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним життям і сприймалися оточуючими як подружжя. Їх шлюб не був офіційно зареєстрований, оскільки вони вважали це формальністю, яка могла б вплинути на їх стосунки, однак в найближчих планах було оформлення шлюбних відносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у повідомленні про зниклого безвісти від 16.01.2024 року її сповіщено, як дружину, про те, що її чоловік сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 10.01.2024 в бою за Батьківщину в районі населеного пункту Вербове, Запорізької області.

Їх стосунки не були таємницею, найвагомішим доказом того, що ОСОБА_7 вважав її своєю дружиною, є його офіційні документи, заповнені ним власноруч під час вступу на військову службу.

Оскільки шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 не зареєстровано в законному порядку, тому у неї немає можливості у повному обсязі реалізувати свої законні права та інтереси, як дружини безвісти зниклого військовослужбовця.

Разом з тим, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у даній справі нерозривно пов`язане з встановленням юридичного факту перебування позивачки на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_6 .

Встановлення вказаних фактів позивачці необхідне для здійснення пошуку чоловіка ОСОБА_6 , відновлення можливого контакту з ним та сприяння визволенню його з полону (у разі, якщо він перебуває в полоні), а у разі його загибелі - вжиття відповідних дій стосовно встановлення причин смерті, повернення тіла, поховання тощо. Крім того, встановлення даних фактів необхідно позивачці і для отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця, що дає право звернутися до відповідних органів щодо отримання відповідних пільг та соціальних виплат, передбачених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання.

30.12.2025 до суду від представника третьої особи Міністерства оборони України Завальнюк Ж.В. надійшли пояснення, в яких вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи це тим, що у позивачки відсутні правові підстави для звернення до суду. Зазначає, що порядок отримання грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі – Порядок № 884). Позивачка не перебувала з військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі. Лише факт реєстрації шлюбу, відповідно до законодавства України, є підставою для призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця (далі огд). Військовослужбовець вважається зниклим безвісти. Факт смерті військовослужбовця не встановлено, не підтверджено.

Таким чином, звертає увагу суду, що навіть у разі задоволення позову та набрання законної сили рішенням суду, позивач не набуде права на призначення та отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, тобто заявлена заявницею мета не буде досягнута.

Крім того, зазначила, що відсутні правові підстави для задоволення вищевказаних вимог, оскільки позивачка не підтвердила жодними належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.

З врахуванням викладеного, вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позивач не довела належним чином факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу, а також факт перебування позивача на утриманні військовослужбовця ( т. 1 а. с. 201-231).

05.01.2026 до суду від представника третьої особи військової частини НОМЕР_1 Ханевича О.К. надійшли пояснення аналогічні поясненням, поданим Міністерством оборони України ( т. 1 а. с. 240-250, т. 2 а.с. 1-19).

28.01.2026 до суду від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвоката Порхун О.П. надійшли відзиви на позовну заяву, в яких вона просить відмовити позивачці у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивачки понесені судові витрати. Зазначила, що позов є безпідставним, не обгрунтованим, а доводи викладені в позовній заяві такими, що не відповідають дійсності. Зі слів відповідача, який є рідним братом ОСОБА_6 , він тісно спілкувався зі своїм братом за його життя. Ні зі слів брата, ні з того, що він бачив на власні очі у побуті, він не вбачав ознак сімейного життя ОСОБА_8 з ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_6 не проживав постійно із ОСОБА_1 та не був зареєстрований за її адресою. Хоча він знав, що періодами у них були відносини, які на його думку, схожі на дружні та основані на взаємній повазі, але не сімейні, як в чоловіка і дружини. Також його брат не планував одружуватись із ОСОБА_1 , а їх відносини не мали ознак подружжя.

Разом з тим, вважає, що ОСОБА_1 не доведено обставин, які б свідчили про виконання нею обов`язків, притаманних подружжю, у вигляді ведення спільного господарства чи побуту. Сторони не мали спільних дітей, спільно нажитого майна, а будь-які докази, що підтверджують ведення позивачкою та ОСОБА_6 спільного побуту, домашнього господарства, здійснення витрат на утримання житла, оплату житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, побутових речей тощо, матеріали справи не містять.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_6 зазначила, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Разом з тим, на момент зникнення безвісти ОСОБА_6 позивач отримувала пенсійне забезпечення. Сам по собі факт періодичного перерахунку грошових коштів на рахунок позивачки, без зазначення їх призначення, не може ототожнюватися із повним утриманням, оскільки не свідчить про постійну і виключну матеріальну залежність позивачки від зниклого безвісти. Крім того, в позові ОСОБА_1 не зазначає, протягом якого саме періоду вона просить встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_6 ( т. 2 а.с.47-53).

Зі слів відповідача ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_6 , вбачається, що його батько не перебував у сімейних відносинах із ОСОБА_1 та не планував одружуватись на позивачці. У них не було сталого побуту, спільного бюджету. Позивачка вказує про період проживання більше 10 років, разом з тим не зазначає, яке спільне майно вони нажили за весь цей час із батьком ОСОБА_9 . Акт про встановлення фактів та проведення обстеження по факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 складений 24.07.2024 року (після зникнення безвісти ОСОБА_6 ) депутатом Тетіївської міської ради Жубер Н.В. не є належним доказом у справі. Оскільки, складений формально та у відсутність ОСОБА_6 . Взагалі, матеріали справи не містять переконливих доказів спільного сімейного проживання, як чоловік і жінка, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ( т. 2 а.с. 58-61).

12.02.2026 до суду від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Федоркіна А.В. надійшла відповідь на відзвив, в якій він зазначив, що викладені у ньому заперечення є безпідставними, юридично неспроможними та такими, що не спростовують доводів позовної заяви. Твердження відповідачів базуються на припущеннях, викривленому тлумаченні фактів та намаганні уникнути визнання об`єктивної реальності, яка підтверджується письмовими доказами, спрямованими виключно на затягування розгляду справи та уникнення відповідальності за незаконне отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

У відзиві відповідач намагається переконати суд, що відносини між ОСОБА_1 та зниклим безвісти ОСОБА_6 мали характер «періодичних зустрічей» або «дружби». Це твердження повністю розбивається офіційними документами, складеними за життя та за особистої участі самого ОСОБА_6 , а саме: карткою професійно-психологічного відбору кандидата, в якій у графі «сімейний стан» ОСОБА_6 власноруч або зі своїх слів наказав записати ОСОБА_1 як свою «дружину», та сповіщенням про зникнення безвісти, в якому для контакту також зазначена позивачка ОСОБА_1 , зі статусом «дружина». Це підтверджує, що для командування військової частини та побратимів саме позивачка була фактичною дружиною ОСОБА_6 , особою, яку він визначив як найближчого родича.

У матеріалах справи міститься виписка по картковому рахунку, яка підтверджує, що ОСОБА_6 систематично (щомісячно) перераховував на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. Загалом зафіксовано 13 транзакцій. Це свідчить про те, що ОСОБА_6 , навіть перебуваючи на службі, продовжував виконувати обов`язок голови сім`ї та фінансово забезпечував спільний побут, який вела позивачка.

Наявність нотаріально посвідченої довіреності від 18.12.2023, якою ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися всім його майном та представляти інтереси, є ще одним беззаперечним доказом сімейних відносин. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, надання повноважень на розпорядження всім майном свідчить про найвищий рівень довіри, який притаманний саме подружжю. Відповідач не надав жодних пояснень, чому таку довіреність було видано саме на ім`я позивачки, а не на ім`я «брата» чи «сина», якщо стосунки з ними були нібито ближчими.

Щодо тверджень відповідача, що Акт депутата від 24.07.2024 складався в той момент коли ОСОБА_6 вже зник безвісти, а отже, депутат «не міг його бачити», то це твердження є маніпулятивним. Акти депутатів та органів місцевого самоврядування у подібних справах фіксують факт проживання особи у певний період у минулому на підставі свідчень сусідів та наявних речей особи в будинку. Депутат засвідчив, що ОСОБА_6 проживав за даною адресою до моменту свого зникнення. Це підтверджується підписами сусідів, які бачили їхнє спільне життя роками. Те, що в день підписання акта ОСОБА_6 фізично не було в будинку (оскільки він захищав Батьківщину і зник безвісти), не робить інформацію в Акті неправдивою.

Разом з тим, зазначив, що вимога відповідача про стягнення з позивачки 20 000,00 грн витрат на правову допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі у разі можливого відмові в позові ( т. 2 а.с.77-83).

05.03.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшли документи та інформація на підтвердження щодо звернень ОСОБА_1 за призначенням житлової субсидії починаючи з листопада 2015 року. Згідно з матеріалами паперової та електронної особової справи, у період з листопада 2015 по квітень 2024 житлова субсидія постійно призначалася на одну особу — ОСОБА_1 , без урахування доходів сина ОСОБА_10 , який зареєстрований, але фактично не проживав ( т. 2 а .с. 104-166).

09.03.2026 до суду від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Федоркіна А.В. надійшла інфомація про доходи позивачки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з січня 2013 по грудень 2024 ( т. 2 а .с. 170-178).

Ухвалою від 09.03.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

19.03.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів від Головного управління ДПС у Київській області надійшли відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та війського збору ОСОБА_6 за період з 01.01.2013 по 31.12.2024 ( т. 2 а. с. 236-245).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Федоркін А.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що із ОСОБА_11 вони проживали сім`єю в її будинку в с. Кашперівка, всі роботи по господарству вони робили разом, купували побутову техніку. Поряд із цим позивачка не змогла пояснити фактів, вказаних у документах на отримання субсидії за період із 2015 по 2022 роки, про її одиноке проживання в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвокат Порхун О.П. у судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи військової частини НОМЕР_1 Ханевич О.К. у судове засідання не прибув, до суду надав пояснення, в яких просив розгляд справи проводити без його участі.

Допитані у судовому засіданні 17.03.2026 свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є сусідами позивачки та ОСОБА_6 , пояснили суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 2013 року проживали постійно разом, доглядали за господарством, вели спільний побут та купували спільно речі. ОСОБА_1 приїжджала до ОСОБА_6 на роботу. Він давав гроші на операцію ОСОБА_1 , коли у неї виникли проблеми з здоров`ям. Як розприділявся сімейний бюджет між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 їм не відомо. Коли ОСОБА_6 пішов на війну, то ОСОБА_1 відправляла йому посилки. Будучи на службі ОСОБА_6 пересилав їй гроші. Свідок ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_1 в актах обстеження писала, що ОСОБА_6 з нею не проживає для отримання субсидії, але фактично він проживав разом з нею.

Судом встановлено, що згідно із повідомленням про зниклого безвісти № 2/4з/б від 16.01.2024, сповіщено ОСОБА_1 про те, що її чоловік сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти 01.01.2024 в бою за Батьківщину в районі населеного пункту Вербове, Запорізької області (т. 1 а. с. 127).

З акту службового розслідування від 03.02.202 встановлено, що згідно із проведеним службим розслідуванням начальник 2 радіостанції радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_6 вважається безвісти зниклим. Близькими родичами зазначена його дружина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( том 1 а. с. 21-26).

В картці професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_6 зазначено серед іншого сімейний стан: цивільний шлюб; батько – ОСОБА_15 , пенсіонер, хворобливий, Луганська область, Марківський район, Караван-Солодкий; мати – ОСОБА_16 - померла; дружина – ОСОБА_1 , пенсіонерка, хворобливий, АДРЕСА_1 ; діти – ОСОБА_5 , проходить військову службу в ЗСУ; брат - ОСОБА_3 , Черкаська область, Уманський район, м. Жашків (т. 1 а.с. 114-117).

З копії рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06.09.2011 в справі № 2-448/2011 р. встановлено, що шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 , зареєстрований 27.10.1991 Жашків р/в ЗАГС Черкаської області, актовий запис № 127, розірвано ( т. 1 а. с. 128-129).

З копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.2008 вбачається, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т. 1 а. с. 132).

З інформації наданої Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.02.2025 № 170/30.5-25 встановлено, що відповідно до актового запису про шлюб № 03 від 07.02.1981 року складеного виконавчим комітетом Кашперівської сіслькьої ради Тетіївського району Київської області позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_18 . Відмітка щодо розірвання шлюбу відсутня ( т. 1 а. с. 53).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.04.2007 вбачається, що ОСОБА_18 (чоловік позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 21 (т. 1 а. с.133).

За заявою від 28.01.2025, засвідченою старостою Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області Скрипником В.С., ОСОБА_1 повідомляє, що після смерті її чоловіка ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зареєстрованому шлюбі вона не перебувала і на теперішній час не перебуває, як на території України так і за її межами, що підтвердила власноручним підписом ( т. 1 а. с. 113).

З акту про встановлення фактів від 24.07.2024, виданого депутатом Тетіївської міської ради Жубер Н.В., вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею в будинку без реєстрації місця проживання з 18.10.2013 до дня мобілізації 26.12.2022 проживав її цивільний чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вони проживали в будинку разом як сім`я, вели спільний побут та господарство до дня його мобілізації до лав ЗСУ. Даний факт засвідчено сусідами: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ( т. 1 а. с. 20).

З довіреності, посвідченої старостою Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області Скрипником В.С. 18.12.2023, вбачається, ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_1 від його імені отримувати в поштовому відділенні зв`язку 09812 с. Кашперівка належні йому кошти. Для чого надає їй право від його імені отримувати будь-які документи, включаючи заяви, довідки. Сплачувати належні з нього платежі, включаючи державне мито, розписуватись в одержанні документів, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю ( т. 1 а. с. 57).

Згідно із виписками по картковому рахунку позивачки ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.01.2024 вбачається, що ОСОБА_6 періодично надсилав грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 28-50).

На підтвердження свого хворобливого стану здоров`я позивачкою ОСОБА_1 надано виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 41 від 18.11.2025 (т. 1 а. с. 51-52).

З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 13.08.2020 та довідки про доходи № 0998 6499 5620 4923 встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Сквирському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період: з 01.04.2019 р. по 31.10.2025 р. складає 231714,18 грн. ( т. 1 а. с. 126, 54-56).

На підтвердження факту сімейних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 надано скріншоти переписок з додатку Viber та фото на яких позивачка зображена разом з ОСОБА_6 ( т. 1 а. с. 134-149).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15.09.2025 цивільну справу № 940/296/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, інша особа ОСОБА_6 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , залишено без розгляду ( т. 1 а. с. 150-152).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Реєстрація місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, свідоцтво про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц також зазначив, що самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Письмові докази, які долучені позивачем, на думку суду, не є тими беззаперечними доказами, які доводять подружні відносини між чоловіком та жінкою.

Акт обстеження 24.07.2024, виданий депутатом Тетіївської міської ради Жубер Н.В., містить інформацію щодо спільного проживання позивачки та ОСОБА_6 у період з 18.10.2013 до дня мобілізації 26.12.2022, яка констатована лише з пояснень сусідів. Інша інформація, яка б могла підтвердити спільність проживання чоловіка та жінки, як подружжя, у даному акті відсутня.

Покликання позивача на той факт, що в карті професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_6 та у сповіщенні про його зникнення безвісти, вона зазначена, як дружина та зафіксовано саме її номер телефону, не підтверджує факту спільного проживання, як чоловіка та дружини в період про який просить позивач.

Надані позивачкою кілька спільних світлин із ОСОБА_6 та копія переписки між ними у застосунку «Viber» не доводять факт їх спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини.

Виписки по картковому рахунку позивачки ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.01.2024, із яких вбачається, що ОСОБА_6 періодично надсилав грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 , не містять відомостей про те, що ці кошти надавались на утримання спільного майна, ведення спільного господарства, а тому не є доказом проживання їх однією сім`єю.

Із копії довіреності, посвідченої старостою Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області Скрипником В.С. 18.12.2023, вбачається, що ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_1 від його імені отримувати в поштовому відділенні зв`язку 09812 с. Кашперівка належні йому кошти, інші відомості, які б підтверджували факт проживання їх як подружжя, ця довіреність не містить.

Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (кума доньки позивачки), які є сусідами позивачки, носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини які б давали суду можливість дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах. Вказаним особам, як свідкам, могли бути відомі поодинокі факти перебування ОСОБА_6 за місцем проживання позивача та його допомога по господарству, однак вказані особи не могли знати про взаємні права та обов`язки вказаних осіб один до одного, наявність чи відсутність спільного бюджету, спільних витрат і таке інше.

При цьому суд зауважує, що свідок ОСОБА_12 , як депутат Кашперівської сільської ради, складала акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , тобто позивачки, в яких вказувала, що ОСОБА_1 проживає у власному житловому будинку одна (т. 2 а.с. 139-140, 153-154).

Тобто, поведінка свідка ОСОБА_12 є суперечливою та її показання суд оцінюю критично і не сприймає як належний та допустимий доказ на підтвердження заявлених позовних вимог.

Поряд із цим, із копій паперової особової справи ОСОБА_1 , наданих ГУ ПФУ у Київській області встановлено, що у період з листопада 2015 по квітень 2024 житлова субсидія постійно призначалася на одну особу — ОСОБА_1 , без урахування доходів сина ОСОБА_10 , який зареєстрований, але фактично не проживав в будинку по АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 108-166).

Так, із актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї вбачається, що ОСОБА_1 мешкає одна за адресою: АДРЕСА_1 , у відомостях про сім`ю вказано, що за цією адресою зареєстрований син позивачки - ОСОБА_10 , який проживає в м. Києві, інформація про інших членів сім`ї позивачки в актах відсутня.

У довідках про склад сім`ї, виданих позивачці органом місцевого самоврядування в період з листопада 2015 по квітень 2024, зазначено, що до складу її сім`ї входить син ОСОБА_10 та сім`я складається із двох осіб.

Із декларацій про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, що заповнені позивачкою в період з листопада 2015 по квітень 2024, вбачається, що вона декларувала свої доходи.

Суд зауважує, що в деклараціях про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, від 18.12.2018 та 30.07.2021 позивачка в розділі ІІ «Дані про членів сім`ї, осіб зі складу домогосподарства незалежно від їх реєстрації (фактичного місця проживання) позивачка власноручно вказала свою онуку ОСОБА_19 та невістку ОСОБА_20 (т. 2 а.с. 127-130, 150-151).

Суд констатує, що в жодному із згаданих документів позивачка не вказувала членом своєї сім`ї ОСОБА_6 , із яким, за її твердженнями, вона проживала однією сім`єю в період із 18.10.2013 до дня його зникнення безвісти, тобто під час складання та подання до відповідних державних органів досліджених судом документів.

Не заперечуючи наявності певних відносин між позивачем та ОСОБА_6 , як то близьких, дружніх чи товариських, суд вважає бездоказовими твердження позивачки про наявність відносин між нею та ОСОБА_6 , які притаманні сім`ї (відсутні докази про спільний побут, придбання майна для спільного проживання, наявність спільного бюджету, витрат, спільна участь в утриманні житла, його ремонт та ін.) тривалий проміжок часу, а саме з 18.10.2013 до дня зникнення безвісти ОСОБА_6 10.01.2024.

Надавши належну правову оцінку поданим позивачкою доказам на підтвердження її проживання разом з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 18.10.2013 до дня його зникнення безвісти, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Що стосується вимоги заяви у частині встановлення факту перебування заявниці на утриманні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сім`ї таких осіб, зокрема, належать інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як вбачається з матеріалів справи, як у заявниці, так і у ОСОБА_6 за період перебування їх у відносинах були наявні власні джерела доходів, зокрема заявниця з її слів працювала, отримувала пенсію, а також мала дохід із надання земельних ділянок в оренду.

Крім того судом встановлено, що позивачка має двох повнолітніх дітей, на яких законом покладено обов`язок утримувати матір у разі її потреби у матеріальній допомозі. Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що її повнолітні діти з поважних причин не можуть надавати їй утримання, а також докази того, що ОСОБА_6 надавав матеріальну допомогу, яка була для заявниці основним джерелом існування.

З урахуванням наведених обставин справи, а також те, що у даному випадку факт перебування на утриманні особи має юридичне значення виключно у поєднанні з фактом сімейних/шлюбних відносин, який відсутній, у задоволенні заяви в частині встановлення такого факту також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Виходячи зі змісту наведеної норми, слід дійти висновку про те, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, може вимагати сплатити їй компенсацію за відрив від звичайних занять, яка нараховується у зв`язку з витратами цієї сторони на переїзд до іншого населеного пункту та наймання житла.

Заявлені до відшкодування витрати відповідача, які пов`язані із прибуттям його в судові засідання, що складаються із вартості пального в сумі 2114,80 грн., підтверджуються оригіналом фіскального чеку, який міститься в матеріалах справи ( т. 2 а. с. 228а).

Суд дійшов висновку, що заявлені витрати, пов`язані з явкою до суду відповідають критеріям реальності, розумності та справедливості, у зв`язку з чим ці витрати підлягають стягненню із позивачки на користь ОСОБА_3 .

Враховуючи відмову у задоволенні заяви та положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати у виді сплаченого заявницею судового збору в розмірі 1939,00 грн залишаються за нею та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 19, 76-82, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування на утриманні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Самсоненко