Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №130/3129/25 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-о/130/27/2026

130/3129/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту смерті військовослужбовця,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даною заявою, в якій просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , військовослужбовця, солдата за контрактом військової частини НОМЕР_1 17.10.2024, в районі АДРЕСА_1 під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ЗАЯВНИКА.

ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_2 , який добровільно уклав контракт про проходження військової служби від 27.03.2024, для захисту Батьківщини.

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , визначений особовий склад військовослужбовців даної частини, в тому числі солдат ОСОБА_2 , був залучений до виконання бойових завдань в районі оборони 2 сб військової частини НОМЕР_3 , на вогневій позиції «СОВА», східніше 2 км н.п. Новосадове Краматорського району Донецької області.

17.10.2024 внаслідок штурмових дій противника на вогневій позиції «СОВА» солдат ОСОБА_2 зник безвісти.

19.10.2024 на адресу заявника надійшло сповіщення сім`ї №7695 про те, що її батько солдат ОСОБА_2 зник безвісти 17.10.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новосадове Краматорського району Донецької області.

Згідно інформації, зазначеної в акті службового розслідування, після закінчення бою та відбиття штурму противника молодший сержант ОСОБА_3 доповів, що солдат ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення в голову і ліву руку та перебуває без ознак життя. 18.10.2024 була здійснена спроба евакуювати тіло солдата ОСОБА_2 , проте здійснити таку евакуацію тіла не вдалось через мінометний обстріл противника. Даний факт, викладений в акті службового розслідування також підтверджується поясненнями інших військовослужбовців.

Встановлення факту загибелі солдата ОСОБА_2 має істотне правове значення для заявника, з огляду на необхідність оформлення юридичних наслідків пов`язаних із втратою військовослужбовця, зокрема для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю під час виконання бойового завдання, вирішення питань спадкування, соціального забезпечення членів сім`ї загиблого, тощо.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин і доказів, встановлення факту загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новосадове Краматорського району Донецької області є юридично необхідним. Заявник не має можливості отримати відповідний документ, що посвідчує смерть батька, у зв`язку з неможливістю евакуації тіла та відсутністю медичного свідоцтва про смерть. Водночас факт загибелі підтверджується документами військової частини, журналом бойових дій, актом службового розслідування та показами побратимів, що відповідає вимогам Законом.

Від встановлення цього юридичного факту залежить реалізація прав Заявника як члена сім`ї загиблого зокрема, право на державну допомогу, оформлення соціального грошового забезпечення, а також належне вшанування пам`яті військовослужбовця.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

Ухвалою судді від 24.10.2025 заяву залишено без руху, надано трок на усунення недоліків.

10.11.2025 недоліки, вказані в ухвалі судді усунені, в зв`язку з чим ухвалою судді від 12.11.2025 відкрито провадження у справі. Справа призначена до розгляду на 03.02.2026.

01.12.2025 надійшли пояснення від третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03.02.2026 справа знята з розгляду. В подальшому призначена на 18.03.2026.

18.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2026.

11.05.2026 заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала подану нею заяву.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився. Начальник А. Шпильовський надав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Представник Військової частини НОМЕР_1 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, без повідомлення причин.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність заінтересованих осіб.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 23.12.2017 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_6 » (а.с.11).

Згідно довідки Кам`яногірського старостинського округу від 22.10.2024 №365, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований АДРЕСА_2 (а.с.14).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 батьком ОСОБА_5 зазначений ОСОБА_2 (а.с.15-16).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_6 , 21.05.1996 було укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.17), який рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області був розірваний (а.с.18-19).

27.03.2024 ОСОБА_2 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (а.с.20-23).

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2025 року, солдат ОСОБА_2 , стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , дійсно в період з 31 серпня 2024 року по 17 жовтня 2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи поблизу н.п. Терни Донецької області (а.с.24-25).

Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 19 жовтня 2024 року направив ОСОБА_1 сповіщення сім`ї №7965 про те, що її батько ОСОБА_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новосадове Краматорського району Донецької області (а.с.26).

Органом досудового розслідування 23 жовтня 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12024020130000482 за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, по факту зникнення безвісти в ході бойових дій в районі н.п. Новосадове Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27)

Відповідно до витягів з наказів від 18 жовтня та 4 листопада 2024 року та акту службового розслідування від 4 листопада 2024 року, солдат ОСОБА_2 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання зник безвісти в районі н.п. Новосадове Донецької області (а.с.28-32; 41-47).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.33).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.34), ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.35).

Також, заявником в судовому засіданні були надані: копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, щодо підтвердження дошлюбного прізвища; копію рішення суду від 05.12.2025 та копію свідоцтва про укладення шлюбу.

МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА, ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, а також пояснення учасників справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав

За змістом частини першої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) ельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.

Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України, то вказаною нормою закону передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305-309 ЦПК України), то відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 року (справа № 755/11021/22) вказала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість (пункт 81).

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявниця фактично просить суд встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, з метою державної реєстрації його смерті в органах ДРАЦС та можливості оформлення спадщини після смерті останнього та оформлення грошового забезпечення. На підтвердження вимог своєї заяви заявниця надала суду: копію контракту ОСОБА_2 , сповіщення про зникнення безвісти 17.10.2024 солдата ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання; акт проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 (з додатками); копію витягу з ЄРДР номер кримінального провадження №12024020130000482 за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, по факту зникнення безвісти в ході бойових дій в районі н.п. Новосадове Донецької області ОСОБА_2 .

Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті останнього за обставин, що підтверджені цими доказами.

Ураховуючи викладене, а також зміст положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, суд вважає, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

На підставі наведеного, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її батька - ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі № 506/358/22, від 02.04.2025 року у справі № 753/11685/24, від 08.10.2025 року у справі № 357/9150/24.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України з дотриманням умов, передбачених цією статтею.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України передбачено, що при ухвалені судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 7, 11, 13, 19, 76-83, 89, 258, 259, 263-265, 293, 295-300 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: заявник - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 );

Заінтересовані особи: - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ); - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Повний текст рішення виготовлено 13.05.2026