Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №129/3813/24 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3813/24

Провадження по справі № 2/129/151/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Капуша І.С.,

за участю секретаря судового засідання Іванченко О.В.,

представника позивача Кучер Ю.В. (в режимі відеоконференції),

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє – адвокат Кучер Юлія Вікторівна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кучер Ю.В. звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 25 000 грн та понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 26 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

06 січня 2025 року недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 у період з 01 червня 2022 року по 10 березня 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 разом із ОСОБА_2 .

Як зазначено у позові, відповідач звернувся до ОСОБА_3 з проханням надати йому у борг грошові кошти у сумі 30 000 грн, які зобов`язався повернути до 20 січня 2024 року.

ОСОБА_3 погодився допомогти відповідачу та доручив своїй дружині — позивачу ОСОБА_1 — здійснити банківський переказ коштів на рахунок відповідача.

25 грудня 2023 року позивач перерахувала на рахунок відповідача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти у сумі 30 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією банку.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2024 року відповідач у листуванні повідомив про неможливість повернення коштів у погоджений строк та просив відтермінування повернення боргу.

У подальшому, 22 січня 2024 року відповідач повторно повідомив про неможливість повернення коштів у повному обсязі у зв`язку із сімейними обставинами та пообіцяв повернути борг пізніше.

25 січня 2024 року відповідач частково повернув кошти шляхом переказу на картковий рахунок позивача у сумі 5 000 грн.

Решта коштів у сумі 25 000 грн відповідачем повернута не була.

Представник позивача адвокат Кучер Ю.В. в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права є, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів.

Договір позики є реальним договором та вважається укладеним з моменту передання коштів.

Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 та у подальшій усталеній практиці неодноразово зазначав, що визначальним для виникнення правовідносин позики є саме факт передання коштів позичальнику, а не виключно наявність окремого письмового договору чи розписки.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана не лише розписка, а й інший документ, який посвідчує передання грошових коштів.

Отже, банківські платіжні документи, виписки з рахунку, електронне листування сторін, а також інші письмові чи електронні докази можуть бути належними доказами факту передання коштів та існування між сторонами боргових зобов`язань.

Судом установлено, що позивачем надано належний письмовий доказ перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 30 000 грн — платіжну інструкцію банку від 25 грудня 2023 року.

Також судом досліджено надане позивачем електронне листування сторін у додатку «Viber», зі змісту якого вбачається, що відповідач факт отримання коштів не заперечував, визнавав наявність боргу, повідомляв про неможливість його повернення у погоджений строк та просив відтермінувати повернення коштів.

Зокрема, зі змісту листування вбачається, що відповідач повідомляв: «коли позичив він гроші», «наступному місяці віддам», «дякую за розуміння», чим фактично визнав існування між сторонами саме боргових правовідносин.

Суд звертає увагу, що відповідач у вказаному листуванні не лише не заперечував факту отримання грошових коштів, але й не ставив під сумнів ані суму боргу, ані обов`язок щодо його повернення, а навпаки — просив зачекати із поверненням коштів та повідомляв про причини прострочення виконання свого обов`язку.

Наведені докази є взаємоузгодженими, послідовними, не суперечать один одному та у своїй сукупності підтверджують факт існування між сторонами правовідносин позики.

Суд також враховує, що відповідачем не надано жодного доказу того, що кошти були отримані ним на іншій правовій підставі, не спростовано факт їх отримання, не подано жодних пояснень щодо іншої правової природи спірних коштів, а також не доведено повернення позивачу коштів у повному обсязі.

Крім того, часткове повернення відповідачем 5 000 грн суд розцінює як дії, що свідчать про визнання ним факту існування боргу та обов`язку повернути решту суми.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу, що часткове погашення заборгованості після отримання коштів є поведінкою, яка свідчить про визнання боржником існування відповідного зобов`язання.

Суд також виходить із того, що відповідно до засад добросовісності, розумності та справедливості, визначених ст. 3 ЦК України, поведінка сторони після отримання коштів має значення для встановлення справжнього змісту правовідносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки строк повернення коштів настав, однак відповідач належним чином зобов`язання не виконав, він є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм правом подати відзив, надати докази на спростування позову, не заперечив факту отримання коштів, не надав пояснень щодо іншої правової природи спірних коштів, а тому несе ризик настання процесуальних наслідків такої пасивної поведінки.

Оцінивши всі докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами понесення таких витрат.

Суд враховує характер спору, обсяг наданої представником позивача правничої допомоги, складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, участь представника у судовому засіданні, а також те, що відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявлено та доказів їх неспівмірності не подано.

За таких обставин суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, співмірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 1046-1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє – адвокат Кучер Юлія Вікторівна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. та 10000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: