Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №364/447/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/447/26

Провадження № 3/364/157/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л. А., ознайомившись з адміністративним матеріалом, що надійшов 05.05.2026 від Державної екологічної інспекції столичного округу з протоколом № 000769 від 24.04.2026, щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 05.05.2026 надійшов названий вище протокол про адміністративне правопорушення, передбачений частиною першою статті 164 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 .

Після задоволення заяви про самовідвід судді Моргун Г.Л. (постанова від 08.05.2026, а.с. 15-16) та заяви про самовідвід судді Ткаченко О.В. (постанова від 11.05.2026, а.с. 23-25) справа відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 отримана мною для розгляду.

Під час ознайомлення з матеріалами справи у порядку підготовки до її розгляду згідно з вимогами статті 278 КУпАП мною встановлено, що зазначений адміністративний матеріал складено відносно ОСОБА_1 , з дружиною якого, ОСОБА_2 , я знайома як суддя місцевого загального суду та яка водночас займає посаду керівника структурного підрозділу органу місцевого самоврядуванння, а саме: працює начальником відділу правового забезпечення Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, на територію діяльності якої поширюється юрисдикція Володарського районного суду Київської області. До того ж суддя, неодноразово виконуючи обов`язки голови суду згідно з пунктом 1 частини першої статті24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, в тому числі з очолюваним ОСОБА_2 відділом правового забезпечення Володарської селищної ради. Крім того, у провадженні Володарського районного суду Київської області, зокрема й у моєму провадженні перебувають справи за участі згаданого органу місцевого самоврядування, в якому працює ОСОБА_2 (до прикладу, за станом на тепер справа № 364/441/26, де названа селищна рада є Відповідачем).

Відтак, 12.05.2026 мною – суддею Макаренко Л.А. у названій справі з метою уникнення будь-якого сумніву в неупередженості суду під час розгляду цієї справи подано заяву про самовідвід. Адже з огляду на наведене, наведені обставини у своїй сукупності можуть викликати сумнів у неупередженості судді та судового провадження в цілому, що в свою чергу надалі може мати наслідком скасування відповідної постанови суду лише з підстав ймовірної упередженості суду.

Відповідно до вимог частин першої, другої, третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Водночас, на відміну від усіх інших процесуальних кодексів, у КУпАП відсутні норми, які урегульовували б механізм заявлення і вирішення відводів (самовідводів), зокрема суддям, а відповідно правовий порядок з`ясування і зняття питань щодо упередженості суду.

У зв`язку з цим суд вбачає, що під час вирішення заяв про самовідвід слід виходити із аналогії права – загальних засад і принципів процесуального законодавства; підстав для передачі заяв про самовідвід для вирішення іншому складу суду не вбачається, оскільки іншими суддями Володарського районного суду Київської області також було подано заяви про самовідвід.

Зважаючи на викладене, суд, вирішуючи заяви про самовідвід судді Макаренко Л.А., виходить з того, що згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя не може брати участь у розгляді справи/провадження, зокрема, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності. Крім того, близька за змістом до обставин згаданих вище справ про адміністративні правопорушення норма пункту 3 частини першої статті 34 КПК України імперативно передбачає, що провадження передається на розгляд іншого суду, зокрема, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

Наведені положення процесуального законодавства України випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23. Відповідно до цього принципу об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків; вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх інших процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

За загальними вимогами статей 2, 3, 5, 6, 10, 14, 15 нового Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XХ чергового з`їзду суддів України від 18.09.2024, суддя має уникати конфлікту інтересів, а також докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду. Суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді. Суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено.

Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.

Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.

У Коментарі до попередньої редакції Кодексу суддівської етики, що був затверджений рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, наголошувалося, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи – це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом; він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.11.2021 у справі № 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу – гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.

Заявлений самовідвід, на переконання суду, відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), згідно з пунктом 1 статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також практиці Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), яку суд застосовує як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зокрема, у рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) ЄСПЛ, не зважаючи невстановлення обставин, що свідчили б про упередженість конкретного судді, але все одно визнав порушення статті 6 Конвенції через наявність лише сумнівів в його упередженості.

Так, ЄСПЛ зауважив, що за усталеною практикою Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. А згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Суд зазначив, що не переконаний, що у цій справі достатньо ознак, щоб вирішити, що судді національного суду, які розглядали справу Заявниці, проявляли особисту упередженість. Але навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість; важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Аналогічну позицію ЄСПЛ повторив щодо України у своєму рішенні від 25.09.2018 у справі «Денисов проти України» (заява № 76639/11), зазначивши, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді може викликати не тільки об`єктивні сумніви щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може бути пов`язана з питанням особистих переконань суддів (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову важливу гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

Відповідно до положень статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Згідно з висновком Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської Комісії) від 11.12.2020 № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.

На наведені приписи звернуто увагу в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 у справі № 705/4763/22 з посиланням на практику ЄСПЛ, зокрема рішення від 18.02.1999 у справі «Бускаріні проти Сан-Марино» та від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії».

Як зазначено в названій постанові, правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Об`єднана палата виснувала, що склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі. Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

З огляду на усе наведене вище та враховуючи, що адміністративний протокол складено відносно чоловіка начальника відділу правового забезпечення Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, на територію діяльності якої поширюється юрисдикція Володарського районного суду Київської області, тобто наявні обставини, що можуть викликати сумнів у неупередженості суду та судового провадження в цілому, що в свою чергу надалі матиме наслідком скасування рішення (постанови) суду, тому подана суддею заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Зважаючи на подання і задоволення заяви про самовідвід справу слід передати до канцелярії Володарського районного суду Київської області для її повторного перерозподілу згідно з вимогами чинного законодавства

Керуючись статтями 278, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Макаренко Людмили Анатоліївни від 12.05.2026 про самовідвід у справі № 364/447/26 (провадження № 3/364/157/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, – задовольнити.

Справу № 364/447/26 (провадження № 3/364/157/26) передати до канцелярії Володарського районного суду Київської області для її повторного перерозподілу згідно з вимогами чинного законодавства.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. А. Макаренко

Постанова набрала законної сили з "_____"_________ 202____ року.