Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №362/695/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/695/25

Провадження № 1-кп/362/274/26

ВИРОК

Іменем України

11.05.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116140000195 від 06.09.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, українець, громадянин України, освіта вища, ФОП, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

25.08.2024 близько 15:00 год. (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували за адресою: АДРЕСА_2 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт. Тоді у ОСОБА_6 виник умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_6 , реалізуючи свій умисел, з метою особистих неприязних відносин, маючи на меті спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність – здоров`я людини, усвідомлюючи соціально небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись обличчям до обличчя ОСОБА_5 наніс правою рукою зібраною в кулак один удар в ліву частині голови останньої, а саме в ліву скроневу ділянку, чим спричинив тілесні ушкодження - параорбітальний синець лівого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні ОСОБА_6 заперечив свою винуватість у скоєнні цього кримінального правопорушення і пояснив, що 25.08.2024 він зі своєю дівчиною ОСОБА_8 приїхав на автомобілі до своїх батьків. Оскільки біля будинку батьків не було місця для паркування, то вирішив залишити автомобіль у дворі сусіднього будинку. Коли вийшли з автомобіля, незнайома жінка, як потім дізнався ОСОБА_5 , емоційно запитала чому він припаркував автомобіль у тому місці, він немає права цього робити, так як там він не проживає. Він, не бажаючи псувати настрій, пояснив жінці, що ненадовго залишив автомобіль і з дівчиною пішов до батьків, яким розповів про цю ситуацію. Пробули у батьків десь дві-три години. Матір вийшла провести їх з дівчиною до автомобіля. Там побачили, що автомобіль обкиданий ґрунтом, а поруч лежали обрізане гілля. Поруч там була ОСОБА_5 , яка на запитання матері відповіла, що це її рук робота, а наступного разу поріже шини на автомобілі. Після цього між ОСОБА_5 та матір`ю виникла сварка. Він, ОСОБА_6 , намагався урегулювати конфлікт, підійшов до них, хотів відвести маму звідти. ОСОБА_5 прямувала за ними слідом, кричала, погрожувала, провокувала її вдарити. Сварка між ними продовжилась і, намагаючись запобігти бійці між ними і зробити дистанцію, став поміж ними, виставив руки в сторони, лівою рукою торкнувся матері, а праву руку виставив перед ОСОБА_5 , не торкаючись її. Так як ОСОБА_5 скорочувала дистанцію, то вона зіткнулась з його рукою, тобто ледь торкнувся своєю рукою її грудною клітки. В цей момент накинулась на нього та почала його бити, він посунув потерпілу від себе, при цьому підвищив голос, зазначивши, що буде захищатися. Після цього ОСОБА_5 заспокоїлась і він забрав свою матір до автомобіля. Саме в цей час з`явились свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , матір і син відповідно. Та жінка почула від потерпілої, що її вдарили, підхопила такі твердження та почала вказувати, щоб не чіпали ОСОБА_5 , пропонуючи останній медикаменти. Тоді він підійшов до ОСОБА_10 і попросив забрати свою матір. У цей момент ОСОБА_5 зрозуміла, що він, ОСОБА_6 , хотів поїхати звідти і просила свідків завадити цьому, так як має намір викликати поліцію. Він не заперечував, оскільки мав більше причин здійснити виклик поліцейських. Потім ОСОБА_5 фотографувала державний номерний знак його автомобіля, він їй не перешкоджав, сподіваючись, що вона заспокоїться. Після цього свідки пішли, він попросив матір повернутися додому, поїхали з дівчиною з місця події. Бачив, що ОСОБА_5 пішла займатися своїми справами. Наголосив, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували далеко, десь на відстані 15 метрів, був повернутий до них спиною, вони могли бачити небагато. До медичного закладу після нанесення йому ударів ОСОБА_5 не звертався, оскільки і уявити не міг, що остання звернеться із заявою до поліції. Наголосив, що ОСОБА_5 ударів не наносив, а свідки дійшли такого висновку виключно з її слів.

Потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що 25.08.2024 десь в обідню пору у подвір`ї будинку, де проживає, розвішувала білизну, після чого планувала з сусідом пообрізати гілля. До їх будинку під`їхав автомобіль, водій якого припаркувався у тому місці, де вона мала прибирати. Коли ОСОБА_6 , водій автомобіля, та пасажирка вийшли з автомобіля, вона попросила не залишати автомобіль у тому місці. ОСОБА_6 відмовився і з дівчиною пішли. Через наявність автомобіля вона не мала змоги пообрізати гілля і змушена була лише прибрати гілля. Десь через дві години до неї підійшла матір ОСОБА_6 , яка агресивно поводилася і кричала. Злякалася фізичного насильства, просила матір ОСОБА_6 її не торкатися, попереджала, що у протилежному випадку звернеться до поліції. У ході конфлікту до них підійшов обвинувачений, вони утрьох стояли трикутником, дівчина була осторонь. Вказала, що конфлікт провокувала матір ОСОБА_6 , а він був спокійний. У цей момент на місце події приїхала сусідка ОСОБА_9 з сином ОСОБА_10 . Сусідка просила ОСОБА_6 та його матір не чіпати її (потерпілу), так як вона є інвалідом і у її голові встановлено пластину. Однак матір ОСОБА_6 на просьбу сусідки не реагувала та штовхнула її, потерпілу, у груди, а обвинувачений ОСОБА_6 неочікувано наніс їй один удар правою рукою по голові, він чого вона похитнулася. У неї був шоковий стан, бо до того моменту ніколи ніхто не дозволяв наносити їй ударів. Пояснила, що не очікувала удару від ОСОБА_6 , бо до того він поводився спокійно. Через такі дії ОСОБА_6 повідомила про намір викликати поліцейських, сфотографувавши номерний знак автомобіля обвинуваченого. ОСОБА_6 стверджував, що удару їй не наносив, а його матір наголошувала, що її син захищає нас від ворога. Оскільки її, потерпілої, син також перебуває на військовій службі, мав контузії, їй відомо що таке посттравматичний стресовий розлад, то вирішила не викликати працівників поліції з поваги до військових. Пішла додому, хоча сусідка пропонувала викликати поліцейського. Того дня дискомфорту не відчувала, свідомість не втрачала. Зранку наступного дня відчула сильну біль у лівій частині обличчя, а також була головна біль. Ліва частина обличчя мала червоне забарвлення. Зателефонувала невістці, яка відвезла її до лікарні. Там лікарі встановили обставини отримання нею травми. Потім направили її до медичного експерта та викликали працівників поліції. ЇЇ стан погіршувався, зробили рентген та ін`єкції. Лежала на кушетці приблизно дві години, поки не стабілізувався тиск. Приїхали поліцейські, яким все розповіла. Пізніше поїхала додому. До останнього не бажала писати заяву до поліції на ОСОБА_6 , але коли від сина дізналася, що обвинувачений не є військовослужбовцем, то усі вагання зникли. Медичні документи після обстеження надавала поліцейським. Пояснила, до інциденту пів року перебувала у лікарні через пухлину у голові, після операції їй у голові встановили пластину.

Свідок ОСОБА_9 , сусідка потерпілої, пояснила суду, що того дня з сином заїхали у двір свого будинку і побачили суперечку між потерпілою, іншою жінкою і чоловіком. Відразу попросила чоловіка не залишити у спокої потерпілу, так як вона є інвалідом та перенесла операцію на голові. Жінка, матір ОСОБА_6 , словесно ображала потерпілу. Потім обвинувачений своєю правою рукою наніс один удар в голову потерпілій ОСОБА_5 . Вважає, що конфлікт був би вичерпаний, якби не мати ОСОБА_6 . Наголосила, що чітко бачила момент нанесення ОСОБА_6 удару, хоча була на певній відстані, поруч з дівчиною ОСОБА_6 . Знає, що конфлікт виник через припаркований обвинуваченим автомобіль.

Свідок ОСОБА_10 надав суду пояснення, що того дня вони з матір`ю ОСОБА_9 , приїхали додому. На подвір`ї була суперечка між потерпілою ОСОБА_5 , обвинуваченим ОСОБА_6 та його матір`ю. Потім ОСОБА_6 вдарив потерпілу ОСОБА_5 своєю правою рукою в область голови. Під час конфлікту потерпіла поводилась абсолютно спокійно. Після удару всі заспокоїлись і конфлікт припинився, всі розійшлись.

Свідок ОСОБА_8 надала суду пояснення, що того дня 25.08.2024 вони разом з ОСОБА_6 приїхали до його батьків та припаркувалися біля сусіднього будинку. Коли вийшли з автомобіля, до них підійшла жінка (потерпіла ОСОБА_5 ), яка почала кричати та сваритись, вказуючи, що вони не мають припаркувати свій автомобіль у цьому місці. Вони не реагували на ці твердження та попрямували до батьків. Будучи у батьків, розповіли про цей інцидент їм. Повернувшись до автомобіля разом з матір`ю ОСОБА_6 , побачили, що транспортний засіб обкиданий ґрунтом, листям та гіллям. В цей час потерпіла ОСОБА_5 , знаходилась поруч та на запитання чи зробила це вона, не заперечувала даний факт та вказувала, що наступного разу попробиває шини. Через це у матері ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, в ході якого саме потерпіла постійно провокувала його. ОСОБА_6 намагався забрати свою матір. На піку конфлікту, коли між жінками могла відбутися бійка, ОСОБА_6 став між конфліктуючими жінками та випадково зачепив потерпілу рукою. Тоді потерпіла перенаправила свою агресію на ОСОБА_6 та почала його хаотично бити. На такі дії потерпілої ОСОБА_6 вистав руку та підвищив голос, попросивши відійти. Тоді потерпіла заспокоїлась, але кричала, що її вдарили. В цей момент підійшли свідки (сусіди), де жінка підхопила твердження потерпілої про нанесення їй удару. Вони намагались пояснити ситуацію. Потерпіла погрожувала викликом поліції, на що вини не заперечували. Надалі ОСОБА_6 забрав свою матір та відправив додому. Вони дочекались поки всі розійдуться і також поїхали. У подальшому ОСОБА_6 неодноразово надходили погрози. Запевнила суд, що ОСОБА_6 випадково зачепив потерпілу ОСОБА_5 в районі плеча, так як хотів розірвати дистанцію між жінками, жодного удару не було, а після всіх цих подій потерпіла продовжила займатися своїми справами.

Свідок ОСОБА_11 (мати ОСОБА_6 ) надала суду пояснення, що 25.08.2024 до неї приїхав її син зі своєю дівчиною. Через деякий час коли діти мали їхати додому, вийшла їх проводжати. Підійшовши до автомобіля побачити, що на лобове скло та капот накидано чорнозем та листя. Неподалік знаходилась потерпіла ОСОБА_5 , син повідомив, що саме вона конфліктувала коли вони приїхали. Підійшла до неї та поцікавилась хто це зробив з їх автомобілем, на що ОСОБА_5 почала погрожувати у майбутньому проколоти шини. Між ними стався словесний конфлікт. ОСОБА_6 намагався припинити конфлікт та забрати її звідти, потерпіла кричала далі. Тоді син став між нею і потерпілою та в момент, коли він виставив руки, щоб розірвати між ними дистанцію ОСОБА_5 сама вдарилась об його руку. Тоді ОСОБА_5 почала наносити удари кулаками рук по плечах і спині сина, він просив її тримати себе в руках. У цей момент з`явились свідки (сусіди ОСОБА_5 ), жінка кричала, що потерпіла хвора, щоб її не били. Тоді ОСОБА_5 відчула підтримку і кричала, що її побили. Наголосила, що сусіди очевидцями конфлікту не були та не могли бачити нічого. Потерпілу ніхто не бив, однак вона бігала по подвір`ю та вказувала, що її побили, кричала, що викликає поліцію. Потім усі розійшлися. Того ж дня через декілька годин зустріла потерпілу, вона далі провокувала конфлікт. Вранці наступного дня також її бачила, вона була абсолютно здорова, жодних тілесних ушкоджень у неї не було. Зазначила, що після інциденту її синові надходили погрози.

За клопотанням сторони захисту судом допитано ряд осіб.

ОСОБА_12 , яка була залучена як понята при проведенні процесуальних дій, пояснила суду, що з чоловіком ОСОБА_13 перебувала у приміщенні відділення поліції, коли точно не пам`ятає. Працівники поліції попросили її та чоловіка бути понятими, вони погодилися. У її присутності жінка впізнавала по фотографії людину. Всіх обставин вже не пам`ятає. Такі дії були проведені двічі у різні дні за її присутності. Підписала документи.

Від допиту іншого понятого ОСОБА_13 сторона захисту відмовилась, що не заперечувалось іншими учасниками кримінального провадження.

ОСОБА_14 (начальник сектору дізнання ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ) надала суду пояснення, що з учасниками провадження не знайома, про вказаних осіб дізналась після реєстрації кримінального провадження, всіх обставин вже не пам`ятає. В межах даного кримінального провадження проводила процесуальні дії, а саме пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. Пояснила, що поняті тоді перебували у приміщенні відділення поліції, а тому їх і залучила, вони не є поліцейськими чи зацікавленими особами.

ОСОБА_15 (дізнавач ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області) надала суду показання, що у учасниками кримінального провадження не знайома. В межах даного кримінального провадження провела ряд процесуальних дій, а саме слідчі експерименти з потерпілою та свідком. Було визначено день проведення процесуальної дії, процес зафіксовано на відеозаписах, які долучено до протоколів. Також пояснила, що медичну документацію, на основі якої проводилася експертиза, долучила потерпіла.

Свідок ОСОБА_16 (на той час дізнавач ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області)пояснив суду, що обставин кримінального провадження вже не пам`ятає.

Також суд дослідив письмові докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зокрема, за даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024116140000195 від 06.09.2025, 05.09.2024 до чергової частини ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області надійшов рапорт від ПОГ СВГ ВП Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 про те, що під час вивчення матеріалів встановленого факту спричинення ОСОБА_5 побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 05.09.2024, згідно з яким ОСОБА_5 повідомила, що 25.08.2024 близько 13:05 год. в АДРЕСА_2 , невідомий їй чоловік під час конфлікту вдарив її кулаком правої руки в область лівої сторони після чого останній поїхав з місця пригоди.

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 16.09.2024 року за участю потерпілої ОСОБА_5 , у присутності двох понятих, з додатком - відеозаписом з технічного засобу «Panasonic» потерпіла ОСОБА_5 послідовно розповідає про події, які мали місце 25.08.2024, а саме: підстави виникнення конфлікту, його розвиток та послідовність нанесення їй обвинуваченим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Зокрема, потерпіла ствердно вказала, що обвинувачений наніс їй удар правою рукою у «висок», у неї там пластина, через це хвилювалася.

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 16.09.2024 року за участю свідка ОСОБА_9 , у присутності двох понятих, з додатком - відеозаписом з технічного засобу «Panasonic», свідок послідовно розповідає про події, які мали місце 25.08.2024 в період часу з 15:10 год. по 15:20 год., зокрема про факт нанесення потерпілій на той час невідомою особою удару правою рукою у висок.

Висновком судово-медичного експерта «Васильківського відділення Київського обласного бюро Судово-медичної експертизи» № 133 від 08.10.2024 ОСОБА_18 , який попереджений щодо відповідальності за ст. ст. 384, 385 КК України, констатовано, що згідно з наданою медичною документацією у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: параорбітальний синець лівого ока. Описані вище тілесні ушкодження утворились від дії тупого твердого предмета, з обмеженою поверхнею контакту, та ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження, могли утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_5 , під час допиту,проведення слідчого експерименту.

За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком до нього довідкою, який проведеного 18.12.2024 за участі свідка ОСОБА_10 , останній на фотознімку № 3 впізнав чоловіка, який 25.08.2024 о 15:00 год. в АДРЕСА_2 , наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 лівою рукою зібраною в кулак наніс один удар в ліву частині голови (на даному фотознімку зображений ОСОБА_6 ).

За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком до нього довідкою, який , проведеного 17.12.2024 за участі потерпілої ОСОБА_5 ,., в ході якого потерпіла ОСОБА_5 на фотознімку № 2 впізнала чоловіка який 25.08.2024 о 15:00 год. в АДРЕСА_2 , наніс тілесні ушкодження їй лівою рукою зібраною в кулак наніс один удар в ліву частині голови (на даному фотознімку зображений ОСОБА_6 ).

За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком до нього довідкою, який проведеного 18.12.2024 за участі свідка ОСОБА_19 , в ході якого свідок ОСОБА_19 на фотознімку № 4 впізнала чоловіка який 25.08.2024 о 15:00 год. в АДРЕСА_2 , наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 лівою рукою зібраною в кулак наніс один удар в ліву частині голови. (на даному фотознімку зображений ОСОБА_6 ).

Також судом досліджено медичну документацію, яка долучена до матеріалів справи потерпілою, що підтверджує факт її звернення до лікарів 26.08.2024.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у тому, що він, зокрема «… наніс лівою рукою зібраною в кулак один удар у ліву частину голови останньої, а саме в область лівої брови…». Однак вказаний виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень у частині нанесення ОСОБА_6 удару потерпілій лівою рукою не узгоджується з показаннями потерпілої і свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які ствердно показали суду, що удар був нанесений саме правою рукою, що також вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.09.2024 та протоклу слідчого експеременту. Також з показань потерпілої встановлено, що удар їй було нанесено у ліву скроневу ділянку, що узгоджується з діагнозом – забій м`яких тканин скроневої ділянки зліва, який було встановлено за її зверненням до приймального відділення КНП Васильківська БЛІЛ 26.08.2024 о 13:10 год.

Таким чином, враховуючи всю сукупність доказів, суд приходить до висновку про необхідність уточнення фактичних обставин кримінального правопорушення в частині способу нанесення тілесних ушкоджень та їх локалізацію, що викладено судом в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Сторона захисту вважала недопустимими протоколи слідчих експериментів, проведених з потерпілою та зі свідком ОСОБА_9 з огляду на те, що час проведення слідчого експерименту, зазначений у протоколі, збігається з часом проведення допиту свідка, що зазначений у протоколі допиту, а одночасно проводити слідчі дії за участі однієї і тієї ж особи неможливо. Також сторона захисту вказувала на те, що зміст протоколів слідчих експериментів у даному кримінальному провадженні зводиться до викладення текстуальних пояснень осіб, там фактично відсутня фіксація самого процесу проведення слідчого експерименту, до протоколу слідчого експерименту долучено додаток у вигляді цифрового носія інформації (диску), на якому нібито зафіксовано проведення зазначеної слідчої дії, однак зазначений диск не містить підписів учасників слідчого експерименту.

Так, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд установив, що потерпіла і свідок ОСОБА_9 у ході проведення слідчих експериментів з ними відтворили обставини події кримінального правопорушення, про що складено відповідні протоколи з відеозаписами, де потерпіла, і свідок підтвердили суду, що брали участь у проведенні вказаних процесуальних дій. Водночас суд відхиляє твердження сторони захисту про проведення зі свідком ОСОБА_9 одночасно двох слідчих дій, оскільки судом не досліджувався протокол допиту цього свідка, остання надавала показання суду у відповідності до ст. 352 КПК України. Крім того, не є слушними доводи сторони захисту про недопустимість протоколів слідчих експериментів через відсутність підписів учасників слідчого експерименту на додатку у вигляді цифрового носія інформації (диску), оскільки їх наявність не передбачена вимогами КПК України, натомість у протоколах вказаних слідчих експериментів наявні підписи учасників слідчого експерименту та понятих, як це передбачено вимогами КПК України.

Порядок проведення слідчого експерименту встановлено ст. 240 КПК України. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

На думку суду, матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протоколи слідчих експериментів відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей104,105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченимист. 240 цього Кодексу, з дотриманнямвстановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, свідка та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від вказаних осіб у ході слідчого експерименту, а тому суд визнає їх належними і допустимими доказами.

Крім того, не є слушними доводи сторони захисту про недопустимість висновку судово-медичного експерта «Васильківського відділення Київського обласного бюро Судово-медичної експертизи» № 133 від 08.10.2024 ОСОБА_18 із застосуванням доктрини «плодів отруєного дерева». Так, даний висновок було складено за результатом проведення експертизи, експерту надано у тому числі протокол проведення слідчого експерименту з потерпілою з додатком – відеозаписом. Даний доказ судом уже визнано допустимим, у ході проведення слідчого експерименту потерпіла вказала, що удар їй було нанесено правою рукою, медичні документи для проведення експертизи були надані експерту, який констатував наявність у потерпілої тілесних ушкоджень і визначив їх ступінь тяжкості. На думку суду, під час проведення експертизи були додержані всі вимоги закону, дотримані права учасників процесу, а висновок експерта, який був попереджений щодо відповідальності за ст. ст. 384, 385 КК України, є достатньо мотивований.

Так, згідно з правовою позицією, висловленою об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанова від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом і скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів.

Водночас сторона захисту, будучи обізнаною про наявність вищевказаного висновку експерта, який містить аналіз медичної документації, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не зверталася з клопотанням про надання їй доступу до матеріалів, які досліджував експерт, та не виявляла бажання реалізувати своє право на ознайомлення.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про те, що потерпіла не відразу звернулася до правоохоронних органів за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень, на місце події не викликалися поліцейські, оскільки вона детально пояснила суду, що 25.08.2024 такого наміру не мала, оскільки вважала ОСОБА_6 військовослужбовцем, натоміть наступного дня, 26.08.2024, відчула погіршення стану здоров`я, а тому була змушена звернутися до медичного закладу, де лікарям розповіла про обставини виникнення у неї тілесних ушкоджень, після чого до медичного закладу прибули працівники поліції. Факт звернення потерпілої до медичного закладу 26.08.2024 підтверджується відповідною медичною документацією, приналежність записів у якій саме потерпілій не викликає у суду сумнівів.

Доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, що тілесних ушкоджень потерпілій не наносив, суд оцінює виключно як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне та не бере за основу при ухваленні вироку, оскільки ці доводи спростовуються належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, у тому числі показаннями потерпілої та очевидців події , а саме свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які хоч і плуталися у деталях розвитку події, однак ствердно вказали на факт нанесення ОСОБА_6 потерпілій удару правою рукою у ліву частину голови. Водночас суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які є матір`ю та дівчиною ОСОБА_6 відповідно.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і неупередженому дослідженні обставин кримінального правопорушення, враховуючи відсутність у ході судового розгляду зауважень щодо достовірності та допустимості наданих суду доказів з боку учасників судового провадження, суд вважає всі вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та у своєму взаємозв`язку достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цього кримінального правопорушення.

На підставі викладеного суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 ,. в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке є кримінальним проступком відповідно до ст. 12 КК України, неодружений, займається підприємницькою діяльністю, з посередніми характеристиками за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

З урахуванням усіх фактичних обставин цієї справи, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

На думку суду, таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному проваджені потерпілим не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373- 374, 381-382, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1