Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Дата: 11 травня 2026 р.
Справа: №357/7748/26
Суддя: Дорошенко С. І.
Справа № 357/7748/26
3/357/2685/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.05.2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 1, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: дані відсутні,
за ст. 185 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
24 квітня 2026 року, приблизно о 00 годині 08 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою м. Біла Церква, вул. Східна, 20, чинив злісну непокору на законну вимогу працівників поліції, а саме: не надавав документи, що посвідчують особу, поводився зухвало та відмовився виконувати неодноразові вимоги в повному обсязі, не надавав можливості провести поверхневу перевірку, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , вину не визнав, пояснив, що дійсно 24.04.2026 року його та товариша зупинили працівники поліції, які почали вимагати у нього документи, що посвідчують його особу. Він відмовився надавати працівникам поліції будь-які документи, так як вважає, що працівники поліції не мають права у нього перевіряти документи відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію». Не заперечував, що назвав працівникам поліції неправдиві відомості про себе, зокрема прізвище, імя та по батькові, дату, місяць та рік народження, так як був в стресовому стані та в стані тривоги. Не заперечує, що ненадав документи працівникам поліції для перевірки та встановлення його особи.
У диспозиції ст. 185 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівниками поліції о 23 годині 52 хвилини було зупинено ОСОБА_1 . Під час спілкування ОСОБА_1 назвав працівникам поліції неправдиві відомості про себе, а саме прізвище, ім`я та по батькові. В подальшому працівники поліції провели поверхневий огляд ОСОБА_1 та запропонували надати документи, що посвідчують його особу, нащо останній категорично відмовився. Ніякого тиску з боку працівників поліції в бік ОСОБА_1 з переглянутого відеозапису не вбачається.
Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши копію постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП, протокол про адміністративне затримання, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання, рапорти працівника поліції, переглянувши відеозапис, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Твердження ОСОБА_1 , що працівники поліції не мали права перевіряти та вимагати у нього документи, що посвідчують його особу, то слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», передбачено, що у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Крім того, як вбачається з переглянутого відеозапису з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції майже в комендантську годину, а саме 23 години 52 хвилини.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаного правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його відношення до вчиненого, конкретних обставин справи, вважаю що стягнення у вигляді штрафу відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 40-1, ст. 185, 221, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua