Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №935/54/26 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/54/26

Провадження № 2/935/642/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - Василенка Р.О., із секретарем - Криворучко Я.В., за участю представника позивача – адвоката Кушніренка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації, в обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частин у праві спільної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на 2/3 частки у житловому будинку нею набуто на підставі договору дарування частки житлового будинку від 22 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковською З.І., зареєстровано в реєстрі під № 2111. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 серпня 2014 року № 25932786 право власності на 2/3 часток зареєстровані за позивачкою. Щодо співвласника 1/3 частки житлового будинку, що є відповідачем у справі, вважає, що цим співвласником є ОСОБА_2 , виходячи з наступного. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла перша власниця цього будинку ОСОБА_3 . Відповідно до змісту дублікату заповіту від 23 червня 1982 року, ОСОБА_3 заповіла усе своє майно синам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно з листом Коростишівської державної нотаріальної контори від 14 березня 2011 року № 249 після смерті ОСОБА_7 була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_2 (онук померлої, так, як його батько ОСОБА_4 помер раніше). Проте, через відсутність зареєстрованого права власності померлої на спадкове майно нотаріус рекомендував звернутись до суду. Рішенням Коростишівського районного суду від 05 квітня 2011 року у справі № 2-302/11, позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування було задоволено, визнано за ними право власності на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку кожному (копія рішення суду додається). У подальшому ці 2/3 частини були подаровані позивачу на підставі договору дарування від 22 серпня 2014 року. Таким чином, право власності на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не оформлено та не зареєстровано належним чином спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 . Зважаючи на те, що спадкова справа після її смерті була заведена за заявою ОСОБА_2 , він вважається таким, що спадщину прийняв, проте не оформив її юридично.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належниим чином, представник позивача адвокат Кушніренко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, які зазначені в позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засіданні не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вбесайті суду, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд провів засідання без його участі.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріли справи, прийшов до такого.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 серпня 2014 року № 25932786 право власності на 2/3 частку у праві спільної власності на житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження по факту проживання особи на території Козіївського старостинського округу від 10 жовтня 2024 року було встановлено, що ОСОБА_8 дійсно проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та утримує даний житловий будинок більше десяти років.

Згідно з довідкою від 15.10.2024 № 131 виданою виконавчим комітетом Старосілецької сільської ради, про те, що власником 2/3 (дві третіх) частки житлового будинку з господарською будівлею, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно погосподарської книги № 1 за 2016-2023 рр., особовий рахунок № 20-3. 1/3 ( одна третя ) частки даного житлового будинку не зареєстровано за даними погосподарського обліку, який ведеться в сільській раді.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла власниця будинку ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15 червня 2011 року.

Зі змісту дублікату заповіту від 23 червня 1982 року, ОСОБА_3 заповіла усе своє майно синам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно з листом Коростишівської державної нотаріальної контори від 14 березня 2011 року № 249 після смерті ОСОБА_7 була заведена спадкова справа за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 .

Відповідно до копії висновку експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 22.10.2025 здійнсити виділ 2/3 частки ОСОБА_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами не вбачається технічно можливим.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частини перша, друга статті 355 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із нормою статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 609/1231/19 в постанові від 18.02.2021 зробив такий висновок, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Таким чином вимога про припинення 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_2 не може бути задоволена, оскільки відповідач по справі не зареєстрував право власності на нерухоме майно, таким чином відчужити право розпорядження нерухомим майном не можливо.

Відповідно до висновку Верховного суду України, викладеного постанові від 24 лютого 2016 року у цивільній справі №6-2784цс15, положеннями статті 365ЦК України встановлено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16751/18 (провадження № 61-10039св21) зроблено висновок, що: «аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном. Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України(«таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022року у справі №125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) вказано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2)річ є неподільною; 3)спільне володіння і користування майном є неможливим; 4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті365ЦК України). В постанові від 23 листопада 2016 року по цивільній справі №6- 1943цс16 Верховний суд дійшов наступного правового висновку: аналіз положень статті 365ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснене: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Позивач, на яку відповідно до положень ч.1ст.81ЦПК України покладений обов`язок довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, не довела наявність умов, передбачених ч.1ст. 365 ЦПК України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати, у відповідності дост. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.2,12,13,81,258,259,263-265,268,273,315,352,354-355,ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, стягенння грошової компенсації вартості 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 46 131 грн., які були внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Житомирській області, відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки АТ КБ "Приватбанк" № 0.0.4658210132.2 від 08.12.2025 код квитанції 9399-4560-2706-0525.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 04.05.2026

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО