Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №161/23587/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23587/25

Провадження № 2/161/567/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Українські Фінансові Операції» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 23.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4323605 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4323605 від 23.01.2024 року загальна сума заборгованості склала 30500,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 4000,00 грн., заборгованості за процентами – 24500,00 грн. та заборгованість по нарахованимштрафам/неустойкам у розмірі 2000 грн..

Просять суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загальною сумою 40000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 24500,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ ‘Українські Фінансові Операції’ 11500 грн, сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили.

Ухвалою суду від 28.11.2025 дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача одночасно з поданням позовної заяви, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 23.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4323605 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до реквізитів Договору № 4323605 від 23.01.2024 року, укладеного між

сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису

одноразовим ідентифікатором «29320».

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 4000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 23.01.2024 року по 17.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів отримано інформацію від АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7 від 08.04.2026, згідно якої на ім?я ОСОБА_1 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), за період з 23.01.2024-28.01.2024 було зарахування коштів на суму 4000 грн.

За даними Розрахунку заборгованості за Договором № 4323605 від 23.01.2024 року у період з 23.01.2024 року по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 24500 грн.

23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4323605 від 23.01.2024 року загальна сума заборгованості склала 30500,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 4000,00 грн., заборгованості за процентами – 24500,00 грн. та заборгованість по нарахованимштрафам/неустойкам у розмірі 2000 грн..

Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року № 23/09/2024, строк дії Договору № 4323605 від 23.01.2024 року не закінчився.

ТОВ «Українські Фінансові Операції» з дати факторингу 24.09.2024 року донараховано відсотки за (115 календарних днів). 4000 грн * 2,5 % = 100 грн* 115 календарних дні = 11500 грн.

Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4323605 від 23.01.2024 року загальною сумою 40000,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 4000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 24500,00 грн. 4000 грн * 2,5 % = 100 грн* 115 календарних дні = 11500 грн. відсотки нараховані ТОВ ‘Українські Фінансові Операції’

Умови укладеного між сторонами договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними, підписавши їх одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи, що відповідач сам погодив умови кредитування, підписавши кредитний договір у електронній формі,

Укладений договір відповідач не оспорював та з позовом про визнання його недійсним до суду не звертався, не спростував правильності здійсненого позивачем розрахунку за відсотками, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості в тому числі за нарахованими відсотками у розмірі підлягають задоволенню, а отже позовні вимоги ТОВ «Українські Фінансові Операції» в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s – сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 – переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно ч. 10 та ч. 11ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч. 10 та ч. 11ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України не є тотожним.

Суд додатково зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, в частині позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд відмовляє у задоволенні.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 1211,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024, укладеного між Адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»; детальний опис робіт (наданих послуг) № 4323605 від 03.11.2025; заявку №4323605 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 21 квітня 2025 р. на виконання доручення, копію рахунку на оплату на суму 10000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також конкретні обставини справи та її значення для сторони, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи вимогу позивача про відшкодування судових витрат, суд вважає заявлений до стягнення розмір у сумі 10 000,00 грн надмірним та об`єктивно необґрунтованим. З огляду на те, що у справах цієї категорії в Україні сформувалася стала судова практика, підготовка позовної заяви та збирання доказів не потребували від адвоката значних часових витрат, а обсяг наданих послуг не співвідноситься із заявленою сумою у 10 000,00 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості, вимоги щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь відповідача у розмірі 2422,40 грн також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4323605 від 23.01.2024 року у загальному розмірі 40 000 грн (сорок тисяч) гривень.

В задоволені решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору та 3000 (три тисячі) гривень на витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 2, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк