Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №161/3695/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3695/26

Провадження № 2/161/3347/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 травня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Гриня О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 13.06.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2-Д/10-В, відповідно до якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 22 646,96 дол. США строком до 12.04.2034. з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між сторонами було укладено 13.06.2008 договір іпотеки, на підставі якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Мстишин, Луцький район, Волинська область, кадастровий номер 0722885100:05:001:0927.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 2-Д/10-В від 13.06.2008 в сумі 206 887,50 грн., судовий збір – 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ – 120,00 грн.

На виконання вказаного вище судового рішення видано виконавчий лист.

22.11.2019 приватним виконавцем Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження № 60650021.

30.04.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір №GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2020 замінено стягувача у виконавчому листі з ВАТ КБ «Надра» на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

У зв`язку з повним погашенням боргу за виконавчим документом, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», 22.08.2025 було закінчено виконавче провадження № 60650021 про що винесено відповідну постанову.

Позивач зазначає, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, має право на стягнення з відповідача сум, передбачених ст.625 ЦК України.

Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 56 880,20 грн. та понесені по справі судові витрати.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про надходження позову та відкриття провадження у справі, однак відзиву на позов не подав.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13.06.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2-Д/10-В, відповідно до якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 22 646,96 дол. США строком до 12.04.2034. з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між сторонами було укладено 13.06.2008 договір іпотеки, на підставі якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Мстишин, Луцький район, Волинська область, кадастровий номер 0722885100:05:001:0927.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 2-Д/10-В від 13.06.2008 в сумі 206 887,50 грн., судовий збір – 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ – 120,00 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили та є чинним, а тому, виходячи із положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, має преюдиційне значення при розгляді даної справи.

22.11.2019 приватним виконавцем Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження № 60650021.

30.04.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір №GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.

Згідно з Додатком №1 до Договору № GL3N217215_ПВ про відступлення прав вимоги укладеного 30.04.2020, посвідчений Кравець О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2891, а саме Реєстру договорів, прав вимоги за якими відступаються вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» також передано права вимоги щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2020 замінено стягувача у виконавчому листі з ВАТ КБ «Надра» на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.09.2017 по 01.03.2020 у зв`язку із невиконням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), тобто, на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до приписів цієї статті є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17 (провадження № 61-30148св18), зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

Отже, у розумінні наведених положень закону позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що після ухвалення Шевченківським районним судом м. Києва заочного рішення від 10.12.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 2-Д/10-В від 13.06.2008 в сумі 206 887,50 грн., судовий збір – 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ – 120,00 грн. у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати коштів на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 тривалий час не виконувалося рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 та лише 22.08.2025 приватним виконавцем було закінчено виконавче провадження № 60650021 узв`язку з повним погашенням боргу за виконавчим документом, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тому кредитор має право на стягнення з боржників 3 % річних та індексу інфляції на підставі статті 625 ЦК України.

Позивач просив стягнути указані кошти за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 07.09.2017 по 01.03.2020 та саме за цей період провів розрахунок, якого відповідач не заперечив та не спростував.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Оскільки рішенням суду стягнуто заборгованість у національній валюті гривня, причому, як вбачається з резолютивної частини рішення, суд не вказував про стягнення боргу у розмірі, еквівалентному певній сумі доларів США, сторони з цим рішенням погодилися, тому підставним є проведення розрахунку при зверненні до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з невиконанням рішення суду, в національній валюті України,

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі . 3328,00 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Зі змісту позову слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В акті приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2025 за договором про надання професійної правничої допомоги № б/н від 11.08.2025 зазначені наступні дії:

1) вивчення проблеми, аналіз законодавтсва та судової практики, 3 год. – 4 500,00 грн.;

2) консультації, вартість 1 500,00 грн.;

3) складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, вартість – 6 000,00 грн.

Усього сума наданих послуг становить 12 000,00 грн.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст такої послуги, як «консультації», адже будь-яких доказів фактичного надання таких послуг позивач суду не надав.

Крім того суд враховує, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 6 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 265, суд –

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 56 880 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень та 6 000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43490372).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 11 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь